Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №815/1697/14

адміністративне провадження №К/9901/2508/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року (головуючий суддя - Потапчук В.О., судді - Коваль М.П., Семенюк Г.В.)

у справі № 815/1697/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод»

до Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Болградський виноробний завод» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ), в якому просило:

- скасувати рішення ДПІ від 17 лютого 2014 року про опис майна Товариства в податкову заставу;

- зобов'язати ДПІ вилучити запис від 21 лютого 2014 року про публічне обтяження майна Товариства з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до податкової застави.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про порушення відповідачем вимог статей 59, 89 Податкового кодексу України, оскільки податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0000362200 та податкова вимога від 03 лютого 2014 року № 1-11 позивачу не надсилались, що унеможливило виконання визначених у рішенні та вимозі податкових зобов'язань, а тому рішення про опис майна у податкову заставу, яке також не було вручено керівнику Товариства, та подальша реєстрація у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до податкової застави не відповідають чинному законодавству України. Крім того, майно, включене до акта опису майна у податкову заставу, є державним та передано в оренду позивачу за договором оренди цілісного майнового комплексу «Болградський виноробний завод» від 12 вересня 2002 року, з огляду на що не може бути предметом податкової застави.

Одеський окружний адміністративний суд (суддя - Марин П.П.) постановою від 17 квітня 2014 року у задоволенні позову Товариства відмовив.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ДПІ при прийнятті рішення про опис майна Товариства в податкову заставу від 17 лютого 2014 року діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Судом першої інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року №0000362200 та податкова вимога від 03 лютого 2014 року № 1-11 надіслані позивачу у встановленому податковим законодавством порядку, а спірне рішення про опис майна у податкову заставу вручено керівнику Товариства, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Натомість Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким адміністративний позов Товариства задовольнив: скасував рішення ДПІ від 17 лютого 2014 року про опис майна Товариства в податкову заставу; зобов'язав ДПІ вилучити запис від 21 лютого 2014 року про публічне обтяження майна Товариства з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до податкової застави.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що опис майна Товариства, проведений ДПІ, є передчасним та таким, що не може тягнути за собою наслідків, передбачених нормами податкового законодавства, адже відповідач був обізнаний щодо касаційного оскарження податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 0000032201 (за наслідками часткового скасування якого ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0000362200).

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

При цьому в обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що усі його дії щодо складання податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року №0000032201, його надіслання, вручення податкової вимоги, здійснення заходів щодо опису майна платника податків у податкову заставу, внесення даних про це до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відкликання вказаного податкового повідомлення-рішення, а також здійснення заходів по вилученню запису про публічне обтяження майна Товариства з реєстру вчинені посадовими особами ДПІ відповідно до норм податкового законодавства та з урахуванням положень частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у період дії постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 1570/7147/2011, яка мала законну силу у період з 22 жовтня 2013 року по 16 червня 2014 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2014 року відкрито касаційне провадження.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство вважає доводи скарги ДПІ необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам податкового законодавства. Разом із тим позивач зазначив, що ДПІ за його заявою видала довідку про відсутність у Товариства станом на 26 червня 2014 року податкового боргу, а також листом від 19 липня 2014 року № 6284 повідомила, що податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2013 року № 0000032201 є відкликаним.

10 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги ДПІ.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 1570/7147/2011 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 05 серпня 2011 року №0000032201 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 445 956,33 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

08 листопада 2013 року на підставі акта перевірки № 677/2201/00411938 від 22 липня 2011 року та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000362200, яким позивачу визначила суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 666 521,69 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення 11 листопада 2013 року супровідним листом надіслано на юридичну адресу Товариства, що підтверджується копією поштової квитанції про відправку № 7659, та 12 листопада 2013 року вручено платнику податків, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 08 листопада 2013 року № 0000362200, Товариство оскаржило його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів в Одеській області. За результатами розгляду скарги податковий орган прийняв рішення від 29 листопада 2013 року № 1570/10/15-32-10-02-07 про залишення її без розгляду.

03 лютого 2014 року у зв'язку з непогашенням суми грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0000362200, ДПІ надіслала на адресу Товариства податкову вимогу від 03 лютого 2014 року № 11-1, але конверт з поштовим відправленням повернуто на адресу податкового органу з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

17 лютого 2014 року начальником ДПІ прийнято рішення № 1593 про опис майна позивача у податкову заставу, з яким ознайомлено голову правління Товариства Курдова С.І., що підтверджується його підписом.

На виконання вказаного рішення здійснено опис майна Товариства, на яке поширюється право податкової застави, про що складено акт опису майна у податкову заставу від 17 лютого 2014 року № 1/2501.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, зокрема правомірності дій податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За правилами статті 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 58.1).

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення (пункт 58.2).

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0000362200 отримано представником позивача 12 листопада 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відповідним підписом зазначеної особи. Крім цього, вказівка про факт отримання даного рішення міститься у скарзі Товариства від 15 листопада 2013 року № 367/5 до Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Щодо отримання позивачем податкової вимоги від 03 лютого 2014 року № 11-1, то суд першої інстанції встановив, що конверт з поштовим відправленням повернуто на адресу податкового органу з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», а тому, враховуючи зміст вищенаведених норм ПК України, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а саме 11 березня 2014 року.

При цьому судом першої інстанції враховано наявний у матеріалах справи лист Центру поштового зв'язку № 5 від 08 квітня 2012 року № 474, згідно з яким повідомлено, що рекомендований лист № 6870200260364 для Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» надійшов до МВПЗ Болград-2 05 лютого 2014 року та у цей же день доставлено повідомлення про його надходження, повторні повідомлення доставлені 06 лютого 2014 року, 11 лютого 2014 року та 18 лютого 2014 року, але у зв'язку із закінченням терміну зберігання даний рекомендований лист повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

За правилами пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

За змістом пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно з пунктом 89.6 статті 89 ПК України якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при прийнятті рішення про опис майна у податкову заставу від 17.02.2014 № 1593 відповідачем дотримано вищенаведені вимоги ПК України. Із вказаним рішенням позивача належним чином ознайомлено, що підтверджується підписом голови правління Товариства Курдова С.І. на примірнику рішення. При цьому доводи Товариства щодо неотримання податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0000362200 та податкової вимоги від 03.02.2014 № 1-11 не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовані матеріалами справи.

Натомість висновок суду апеляційної інстанції щодо передчасності проведення ДПІ опису майна Товариства у податкову заставу з огляду на незавершення процедури касаційного оскарження податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0000032201 у справі № 1570/7147/2011, Суд вважає безпідставним та таким, що не узгоджується з положеннями частини п'ятої статті 254 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017).

Так, за змістом вказаної норми постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, враховуючи те що складення та направлення позивачу податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0000362200, податкової вимоги від 03.02.2014 № 1-11; прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 17.02.2014 № 1593 та здійснення такого опису вчинено ДПІ після набрання законної сили постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 у справі №1570/7147/2011, то такі дії відповідача у контексті застосування вищенаведених норм ПК України та частини п'ятої статті 254 КАС України є правомірними.

Водночас Суд зазначає, що після касаційного перегляду постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 та прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 16.06.2014 про її скасування та направлення справи на новий розгляд, ДПІ за заявами Товариства вчинила дії щодо відкликання податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0000032201 та вилучення запису про публічне обтяження майна платника податків з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на підтвердження чого надала до суду апеляційної інстанції відповідні докази. Зазначене позивачем не заперечувалося.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про правомірність прийняття ДПІ рішення від 17.02.2014 № 1593 про опис майна Товариства в податкову заставу, оскільки таке рішення прийнято відповідно до норм ПК України у період дії постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 у справі №1570/7147/2011.

Згідно з частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 242, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова