Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20.03.2018 К/9901/13108/18 804/16169/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

у с т а н о в и в:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі податковий орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2015 року №0000683900, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 11 301 790 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5650895 грн. повністю та №0000693900 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 64 672 150,24 грн. за основним платежем та 32 336 084,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.

06 квітня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства задоволено повністю.

12 жовтня 2016 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2015 року №0000693900 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 97 008 234,36 грн., з яких за основним платежем у сумі 64 672 150,24 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 32 336 084,12 грн. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2015 року №0000683900 в частині основного платежу в сумі 8 294 764 грн. та штрафних санкцій в сумі 4 093 382 грн. у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року залишено без змін.

14 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга податкововго органу залишена без задоволення, касаційна скарга Товариства задоволена. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2015 року №0000693900 в частині донарахування за основним платежем у сумі 64 672 150,24 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 32 336 084,12 грн. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2015 року №0000683900 в частині основного платежу в сумі 8 294 764 грн. та штрафних санкцій в сумі 4 093 382 грн. - скасовано, та у цій частині позовних вимог залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

У липні 2017 року відповідачем подано до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року з підстав, передбачених пунктами першим та п'ятим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), в якій представник відповідача просив скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В якості підстав для перегляду судового рішення за пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. На підтвердження зазначеного надає копії судових рішень цього ж суду від 3 лютого 2016 року у справі №К/800/15199/13, від 15 квітня 2015 року у справі №К/9901/4294/12, винесених за подібних обставин та предмета спору.

В якості підстави про перегляд за пунктом п'ятим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом надано копії судових рішень Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року (справа №826/15034/14), від 26 січня 2016 року (справа №2а-15327/12/2670), від 22 листопада 2016 року (справа №826/11397/14), правовим позиціям яких, на думку заявника, не відповідає судове рішення про перегляд якого він просить.

7 серпня 2017 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі за заявою позивача про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції.

7 листопада 2017 року до Верховного Суду України надіслано заперечення позивача на заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року, із наведенням спростувань кожного окремого доводу податкового органу в межах здійсненої перевірки, які також наведені у касаційній скарзі товариства та враховані і оцінені судом касаційної інстанції.

31 січня 2018 року заяву представника відповідача разом із матеріалами справи передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

2 лютого 2018 року ухвалою судді Верховного Суду справу прийнято до свого провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відтак, розгляд заяви відповідача здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України (яка діяла до 15 грудня 2015 року), без повідомлення та виклику учасників справи.

Суди попередніх інстанцій установили.

За результатами проведення податковим органом документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 09 жовтня 2015 року №117/28-01-39-30487219, податковим органом 27 жовтня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Правовою підставою збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток податковим органом визначені податковим повідомленням-рішенням порушення норм глави 1 пункту 44.1 статті 44, розділу 3 пунктів 138.2, 138.4 статті 138, пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України.

Правовою підставою збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням визначені норми пункту 44.1 статті 44, пункту 190.2 статті 190, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201, пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України.

Аналіз визначених відповідачем норм Податкового кодексу України щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції та норм покладених в основу збільшення грошових зобов'язань свідчить про розбіжності, а саме посилання податкового органу на норми підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є неприйнятними з огляду на те, що податковим повідомленням-рішенням та висновками акту перевірки ці норми не зазначені у складі встановленого порушення та збільшення податкового зобов'язання.

На обгрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 2а/0470/12699/11 (К/800/15199/13), від 15 квітня 2015 року у справі №2а/0570/14189/2011 (К/9991/4294/12), які на думку податкового органу підтверджують неоднакове застосування касаційним судом норм матеіального права.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України однією із підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається Вищий адміністративний суд України погодився із висновком суду першої інстанції про протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині задоволених позовних вимог, виходячи з того, що господарські операції з придбання продовольчих товарів (робіт, послуг) між позивачем та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Бат Трейд Ліга», Товариством з обмеженою відповідальністю «Стімул М», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігмаплюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Азія Екотрейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Імперіал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнесформат», Приватним підприємством «Загальне будівництво», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ей Ді», мали реальний характер, що підтвержено в повному обсязі долученими до матеріалів справи та дослідженими судом належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Податковим органом не доведені податкові правопорушення щодо формування позивачем, як платником податків, витрат за 2014 рік та податкового кредиту за дванадцять звітних податкових місячних періодів, за результатами здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами. Єдиний довід нереальності господарських операцій спростований під час судового розгляду справи, інших доводів щодо порушення норм податкового законодавства, визначених в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях, не зазначено як під час перевірки, так і впродовж усіх судових розглядів.

Постановою Вищого адміністративного суду України 03 лютого 2016 року, наданої на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку про правомірність визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з подватку на додану вартість за січень 2011 року за наслідками непідтвердження реального характеру здійснення господарських операцій з придбання товару (молока) і, як наслідок цього, відсутність права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2015 року, касаційний суд дійшов висновку про правомірність визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість внаслідок того, що витрати на придбання товару (вугілля) не підтвержені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

За правилами пункту 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України однією із підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обгрунтування невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку Верховного Суду України, викладеного у його постанові заявником надані постанови Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14, від 26 січня 2016 року у справі № 2а-15327/12/2670, від 22 листопада 2016 року у справі №826/11397/14.

Верховний Суд України здійснюючи перегляд постанов Вищого адміністративного суду України, ознакою яких було посилання податкового органу на фіктивність контрагента позивача, як суб`єкта господарювання, встановленої вироками в кримінальних справах, виходив з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Подані позивачами первинні документи бухгалтерського та податкового органу у цих справах не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Відтак, аналіз наведених постанов Верховного Суду України дає підстави вважати, що в усіх зазначених справах були наявними підстави для звільнення від доказування, встановлені вироками судів у кримінальних провадженням відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. У справі, яка розглядається вироки в кримінальних справах, якими доведена фіктивність котрагентів позивача, відсутня.

Підстави врахування висновків Верховного Суду України, викладених в наведених податковим органом постановах, судом касаційної інстанції у справі, що розглядається, відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин, керуючись статтями 235-242, 244 244-1 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер