Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №813/204/15

адміністративне провадження №К/9901/4726/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», до якої приєдналась приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя Аліса Віталіївна, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі № 813/204/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комлайт» до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дроботі Аліси Віталіївни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс А», Публічне акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», про визнання дій незаконними і скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комлайт» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати дії приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дроботі А.В. щодо реєстрації права власності за Приватним акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк» на земельну ділянку та на незавершене будівництво заводу по виготовленню конструкцій незаконними, а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки та щодо незавершеного будівництва заводу по виготовленню конструкцій.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нотаріус зареєстрував право власності на майно, відносно якого було накладено мораторій в межах розгляду справи про банкрутство. При цьому, здійснивши реєстрацію права власності, яка мала здійснюватися відповідним територіальним органом державної реєстрації прав, нотаріус не перевірив чи має ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» відповідне право власності на це майно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано дії приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дроботі Аліси Віталіївни щодо реєстрації 18 лютого 2014 року права власності за Приватним акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк» на земельну ділянку, кадастровий номер 2124886201:02:001:0701, площею 2,0001 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 70167721101, а також щодо реєстрації 25 лютого 2014 року права власності за Приватним акціонерним товариством «Комерційний інвестиційний банк» на незавершене будівництво заводу по виготовленню конструкцій, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 70305221101, незаконними. Визнано протиправними та скасовано рішення Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дроботі Аліси Віталіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10985129 від 18 лютого 2014 року щодо земельної ділянки (кадастровий номер 2124886201:02:001:0701, площею 2,0001 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 70167721101 та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11158187 від 25 лютого 2014 року щодо незавершеного будівництва заводу по виготовленню конструкцій (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 70305221101.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прийняття рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, належить до повноважень відповідних територіальних органів державної реєстрації прав, а не до компетенції нотаріусів. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив відсутність порушення позивачем строку на звернення до суду із відповідним позовом.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», звернулась до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

При цьому скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», а також не враховано, що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції на момент проведення реєстрації не забороняв нотаріусам реєструвати право власності на підставі застережень в іпотечному договорі. Крім того, товариство зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду із відповідним позовом, у зв'язку із чим він підлягав залишенню без розгляду.

Особа, яка приєдналася до касаційної скарги, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя Аліса Віталіївна, касаційну скаргу підтримує та у заяві зазначає, що судами попередніх інстанцій внаслідок об'єднання в адміністративне провадження вимог двох різних юрисдикцій було порушено вимоги статті 21 КАС України. Крім того, звертає увагу на те, що під час перевірок її діяльності як нотаріуса та як державного реєстратора органами управління юстиції порушень не виявлено.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів зазначає таке.

Спір у даній справі виник з приводу наявності у приватного нотаріуса як спеціального суб'єкта компетенції на вчинення реєстраційної дії, тобто з питань додержання процедури під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. З огляду на це, спір має публічно-правових характер.

Крім того, перевірці судом підлягають доводи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором іпотеки від 02 квітня 2007 року № 02-4/4з-45, укладеним між іпотекодавцем ТОВ «Комлайт» та іпотекодержателем ПАТ «Комінвестбанк», діяло застереження про перехід права власності на заставне (іпотечне) майно в користь іпотекодержателя у разі невиконання зобов'язань за договором кредиту від 02 квітня 2007 року № 02-1/3л-35.

На підставі заяв іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі відповідного договору 18 лютого 2014 року та 25 лютого 2014 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею А.В. як державним реєстратором на підставі відповідного договору іпотеки зареєстровано перехід права власності до Приватного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» на земельну ділянку, кадастровий номер 2124886201:02:001:0701, площею 2,0001 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29, та об'єкт незавершеного будівництва по виготовленню конструкцій, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29.

В свою чергу, постановою Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2014 року у справі № 914/158/14 Товариство з обмеженою відповідальністю «Комлайт», якому належало відповідне нерухоме майно, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

З метою отримання підтвердження належності боржнику нерухомого майна, ліквідатор в межах ліквідаційної процедури звернувся до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції з заявою про надання інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками зазначеного вище нерухомого майна вказано ТОВ «Ресурс А» на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу нотаріусом Дроботею А.В.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 952-IV).

Згідно із частиною першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону № 1952-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Абзацом другим частини другої статті 9 Закону № 1952-IV передбачено, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Згідно із частиною 9 статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

В силу частини першої статті 16 Закону №1952-IV заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.

На підставі частини другої 2 статті 30 Закону №1952-IV дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

У відповідності до частини першої статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою

Згідно із пунктом 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», зареєстрованим Міністерством юстиції 02 квітня 2013 за N 534/23066 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 607/5) державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868.

Відповідно до пункту першого наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі <…> на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; <…> рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Згідно із частиною першою статті 36 Закону «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі частини першої статті 37 Закону №898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Положеннями частини другої статті 37 Закону №898-IV передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Предметом оскарження у цій справі є дії та рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, наведений у статті 34 Закону України «Про нотаріат» і цей перелік не є вичерпним.

Поряд з тим, нотаріусу, з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реалізовувати які він може лише у випадках і в порядку, визначених Законом № 1952-IV.

З аналізу наведених вище положень закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов'язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об'єктом нерухомості.

Таким чином, нотаріус, будучи наділеним повноваженнями державного реєстратора (за винятком тих, які передбачено пунктами 4, 6 частини першої статті 9 Закону №1952-IV), може реалізовувати їх лише поряд з вчиненням нотаріальної дії, зокрема при посвідчені ним правочину, внаслідок якого в особи виникає речове право на об'єкт нерухомості. У такому випадку нотаріус одночасно з вчиненням нотаріальної дії проводить й державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 15 Закону №1952-IV.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про протиправність дій та рішень приватного нотаріуса у зв'язку із відсутністю у нього повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Доводи особи, що приєдналась до касаційної скарги, про те, що суд об'єднав в одне провадження вимоги різних юрисдикцій, є безпідставними, оскільки вимоги про визнання недійсним правочину у даній справі не розглядалися.

Доводи скаржника про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, є необґрунтованими з огляду на таке.

З даного приводу судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачу стало відомо про порушення його права з отриманням копії рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дроботі А.В. про державну реєстрацію прав та обтяжень щодо земельної ділянки та об'єкту незавершеного будівництва під час розгляду Господарським судом Львівської області справи № 914/158/14 про банкрутство ТОВ «Комлайт» за запитом суду, виконаним нотаріусом 01 липня 2014 року.

Частиною другою статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15 рудня 2017 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також ухвалою від 25 вересня 2014 року у справі за № 914/158/14 призначено ліквідатором арбітражного керуючого Тарасенка Т.П., в особі якого товариство зверталось з даним позовом до Львівського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 26 грудня 2014 року позовну заяву залишив без руху.

Таким чином, такі обставини свідчать про бажання особи захистити свої права та про те, що ним вживалися для цього відповідні заходи.

Отже, строк, встановлений відповідною статтею, товариством не пропущено. Посилання скаржника на те, що позивач дізнався про порушення його прав у квітні 2014 року є необґрунтованими, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що у відповідний період ліквідатор в межах ліквідаційної процедури дізнався про відсутність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про належність боржнику будь-якого нерухомого майна, а також про відчуження банком об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки за договорами купівлі-продажу ТОВ «Ресурс А», а не про рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, відповідно до частини першої статті 350 КАС України підстави для скасування ухвалених судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», до якої приєдналась приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя Аліса Віталіївна, залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі № 813/204/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.М.Гімон

Судді А.Ю.Бучик

Л.Л.Мороз