Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.11.2019 року у справі №640/6035/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/6035/19

адміністративне провадження № К/9901/30624/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу №640/6035/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 (головуючий суддя - Аліменко В. О., судді:

Бєлова Л. В., Безименна Н. В. ),

УСТАНОВИЛ

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019 відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
30.08.2019 у справі №640/6035/19 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, далі - "КАС України").

Повертаючи скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що адвокат - Рибченко Наталія Миколаївна, яка діяла в інтересах позивача, для підтвердження своїх повноважень не додала до апеляційної скарги ордеру, який би підтверджував рішення позивача реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення через представника. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що адвокат Рибченко Н. М. не підтвердила належними доказами свої повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1, а тому відсутні підстави вважати, що вона має право підписувати подану апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції адвокат Рибченко Н. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
18.10.2019, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що повноваження адвоката Рибченко Н. М. на підписання апеляційної скарги визначені умовами Договору про надання правничої допомоги №89 від 06.12.2018 (а. с. 80-81), Ордером серії КВ №423004 від
06.12.2018 (а. с. 94), які містяться в матеріалах справи і Договором про надання правничої допомоги №27 від 09.09.2019 (а. с. 157-158), який був доданий до апеляційної скарги. Скаржник посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції частині 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, далі - "~law18~") в частині належного підтвердження повноважень адвоката як представника, а також на невірне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 55, 57 та 59 КАС України. Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1. Одночасно додає, що надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття скарги є порушенням права на справедливий судовий захист і суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 без змін, оскільки вона, на думку відповідача, постановлена з додержанням норм процесуального права.

Адвокат Рибченко Н. М. надіслала заперечення на відзив, повторно зазначивши, що копії договорів про надання правничої допомоги і ордеру містяться в матеріалах справи, що у свою чергу підтверджують її повноваження, як адвоката у цій справі.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 293 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною 3 статті 55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частини 6 статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У відповідності до частини 8 статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Представник позивача є адвокатом, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6055 від 08.02.2018 (а. с. 92) і на нього поширюється дія ~law19~.

Відповідно до ~law20~ під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.

Оскільки Рибченко Н. М. є представником Ілляшенка В. В. у цій справі як адвокат, вона має професійне право посвідчувати копії документів, зокрема і копії договору про надання правничої допомоги чи ордера.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від
01.07.2020 у справі №320/5420/18.

За приписами ~law21~ адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених ~law22~ та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36 (далі - Положення) ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Пункт 14 Положення передбачає, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.

Згідно з підпунктами 15.3,15.4 пункту 15 Положення ордер повинен містити посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу/установи, уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до ~law23~.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що виходячи зі змісту ~law24~, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).

~law25~ не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому можна зробити висновок про те, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема особою, яка має повноваження на засвідчення копії.

У рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04.08.2017 №162 вказано на те, що відмітка про посвідчення копії ордера на надання правової допомоги має складатися зі слів "Згідно з оригіналом", особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об'єднання/адвокатського бюро, у випадку якщо ордер видається адвокатським об'єднанням/адвокатським бюро), який засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Як підтверджується матеріалами справи, на підтвердження повноважень адвоката у цій справі наявні копії: Договору про надання правничої допомоги №89 від
06.12.2018 (а. с. 80-81), Ордеру серії КВ №423004 від 06.12.2018 (а. с. 94), Договору про надання правничої допомоги №27 від 09.09.2019 (а. с. 157-158). Копії зазначених документів засвідчені самим адвокатом, містять відмітки про їх посвідчення, що складаються зі слів: "згідно з оригіналом", особистого підпису адвоката і дати посвідчення копії.

Проте, суд апеляційної інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку, що апеляційна скарга підписана і подана особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення ухвали, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Положенням частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному частини 5 статті 5 КАС України порядку.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Bellet v. France" ("Беллет проти Франції", Серії A №333B, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - "Конвенція") містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 25.01.2000 року у справі "Miragall Escolano and Othersv. Spain" ("Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії", заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28.10.1998 у справі "Pйrez de Rada Cavaniles v.

Spain" ("Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, повернення апеляційної скарги з формальних підстав унеможливило доступ скаржника до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №9901/736/18 (провадження №11-989заі18).

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги позивача у зв'язку з тим, що до апеляційної скарги не додано документів, які підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату щодо його представництва, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 і направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. В. Хохуляк Л. І. Бившева Р. Ф. Ханова