Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.06.2018 року у справі №826/17939/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/17939/17

адміністративне провадження № К/9901/53301/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.

суддів: Чиркіна С. М., Шарапи В. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Шейко Т. І. від 29 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ісаєнко Ю. А., Мельничука В. П., Лічевецького І. О. від 08 травня 2018 року

у справі №826/17939/17

за позовом Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт"

до Київського квартирно-експлуатаційного управління,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України

про встановлення відсутності повноважень,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" (далі також - позивач) звернулось до суду з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі також - відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про встановлення відсутності повноважень у Київського квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України передавати в оренду фізичним та юридичним особам військове нерухоме майно без проведення конкурсу.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3.13 червня 2018 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, у якій просить такі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

4. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №826/17939/17.

5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Чиркіна С. М., Шарапи В. М.

6. Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не є суб'єктом владних повноважень, відтак не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю на звернення до суду з заявленими позовними вимогами.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

8. У касаційній скарзі позивач не погоджується з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що такі є незаконними та необґрунтованими, оскільки постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що питання процесуальної дієздатності позивача було вирішене при постановлені ухвали від 02 січня 2018 року про відкриття провадження у даній справі, а тому висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не має процесуальної дієздатності щоб звертатися до адміністративного суду з позовом про встановлення відсутності повноважень суб'єкта владних повноважень є хибним.

Судами попередніх інстанцій порушено вимоги пункту 5 частини 1 статті 5 КАС України, оскільки позивача позбавлено права на судовий розгляд.

9. Крім того, позивач зазначає про те, що КАС України не передбачено повноваження суду постановляти ухвалу про залишення позову без розгляду на стадії розгляду справи по суті.

10. Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає що, судами попередніх інстанцій прийнято рішення у відповідності до вимог законодавства з врахуванням усіх фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень та вірним застосуванням норм як матеріального, так і процесуального права. Касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Обґрунтування доводів касаційної скарги фактично дублюють доводи апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції детально розглянув та надав їм оцінку.

11. Позивач у даних правовідносинах не здійснює жодних управлінських функцій та не є суб'єктом владних повноважень, а тому висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що вимоги позивача про встановлення відсутності компетенції відповідача у спірних правовідносинах не відповідають завданням КАС України є правомірним, оскільки юрисдикція адміністративних судів з розгляду вказаних вимог встановлена статтею 19 КАС України, на даний спір не поширюється. Спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб'єктами владних повноважень.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

13. Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

14. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

15. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

16. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

17. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

18. Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

19. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

20. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

21. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

22. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

23. Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

24. Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб'єкта владних повноважень може бути подано позов у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

25. Таким чином, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.

26. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз'яснюючи межі компетенції органів.

27. При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

28. Також для звернення до адміністративного суду суб'єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб'єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.

29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" звернулось до суду з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління про встановлення відсутності повноважень у Київського квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України передавати в оренду фізичним та юридичним особам військове нерухоме майно без проведення конкурсу.

30. Тобто, у даному випадку позивач, який не є суб'єктом владних повноважень, фактично звернувся до суду з компетенційними вимогами до відповідача, в якому просить встановити відсутність повноважень у відповідача щодо передачі в оренду фізичним та юридичним особам військове нерухоме майно без проведення конкурсу.

31. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що спір у цій справі не відноситься до компетенційних, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір щодо розмежування компетенції між Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням. Більш того, позивач взагалі не є суб'єктом владних повноважень, що у даному випадку, виключає поширення на даний спір юрисдикції адміністративних судів.

32. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами представника відповідача, що відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 5 КАС України, вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, можуть мати місце у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

33. Колегія суддів також зазначає, що не вбачає процесуальних підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, навіть попри те, що позивач у касаційній скарзі звертає увагу на розбіжність судової практики у питанні процесуальної дієздатності осіб - позивачів, які не є суб'єктами владних повноважень у компетенційних спорах.

34. За правилами пункту 5 частини 1 статті 349, частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

35. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених пункту 5 частини 1 статті 349, частини 1 статті 354 КАС України.

36. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених пункту 5 частини 1 статті 349, частини 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

37. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 341 КАС України).

38. В той же час, пунктом 1 частини 1 статті 238, частиною 1 статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238, частиною 1 статті 239 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

39. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги й задовольнити її частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі. При цьому, з огляду на відсутність у позивача права на звернення до суду з цим позовом, суд не роз'яснює до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 354, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-спорт" задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року - скасувати.

Закрити провадження у справі №826/17939/17.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: С. М. Чиркін

В. М. Шарапа