Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №816/866/16
Ухвала КАС ВП від 13.08.2019 року у справі №816/866/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №816/866/16

адміністративне провадження №К/9901/35454/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді:Калиновський В.А., Бондар В.О.) у справі № 816/866/16 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» до Зіньківського відділення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Високе» (далі - ПСП «Високе») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Гадяцька ОДПІ) щодо невидачі довідки про включення ПСП «Високе» до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2016 році; зобов'язати включити ПСП «Високе» до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2016 році.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Гадяцька ОДПІ оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погодившись з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 Гадяцька ОДПІ оскаржила її у касаційному порядку.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що в межах встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України ним було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у даній справі, яка була повернута у зв'язку з несплатою судового збору. Неможливість усунення недоліків була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору. Скориставшись правом на повторне звернення та у зв'язку з перерахуванням коштів для сплати судового збору, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, однак, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, порушив при цьому право контролюючого органу на справедливий судовий захист.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше апеляційну скаргу на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 судом першої інстанції отримано 08.09.2016.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 відмовлено Гадяцькій ОДПІ у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки шляхом подання документа про сплату судового збору в розмірі 3031,60 грн.; ухвалою від 11.10.2016 продовжено строк для усунення недоліків, а ухвалою від 14.11.2017 повернуто апелянту.

Скориставшись правом на повторне звернення, Гадяцька ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2016. Також заявником апеляційної скарги було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що Гадяцькою ОДПІ можливість здійснити сплату судового збору виникла лише в листопаді 2016 року після перерахунку додаткових коштів на рахунок « 2800» скаржника.

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Слід також зазначити, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заявником апеляційної скарги жодних документів які б підтверджували здійснення ним заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору (подання службових записок), а також результати зазначених заходів) з часу виникнення права на апеляційне оскарження не надано.

Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду