Історія справи

Постанова КАС ВП від 17.08.2022 року у справі №520/1234/2020
Ухвала КАС ВП від 09.12.2020 року у справі №520/1234/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 520/1234/2020

адміністративне провадження № К/9901/4632/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу відокремленого підрозділу ДПС України - Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (головуючий суддя: Чудних С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (колегія суддів: Бартош Н.С., Подобайло З.Г., Чалий І.С.) у справі №520/1234/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000280518 від 20.01.2020 та №00000270518 від 20.01.2020.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000280518 від 20.01.2020 та №00000270518 від 20.01.2020.

Стягнуто на користь позивача судові витрати в розмірі 21020 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими. Незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Суд відхилив доводи відповідача про те, що згідно баз даних ДПС України жодне з підприємств-контрагентів за вказаною у ТТН адресою навантаження (Харківська обл. м. Мерефапров. Яковівський буд. 10) не має об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які проводиться господарська діяльність, оскільки позивачем до матеріалів справи надано договори суборенди приміщень, з яких вбачається, що ПП "Юнісвіт", ПП "К`юПартс", ПП "Фостерс", ПП "Смартбуд-Трейд", ПП "Таймікс" орендують у ТОВ "Гравітан" нежитлові приміщення за адресою: Харківська область, м. Мерефа, пров. Яковлівський, 10, літ. Д-4 та Харківська область, м. Мерефа, пров. Яковлівський, 10, літ. Е-2. Суд указав, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" (код 30141755).

Результати перевірки оформлені актом №1223/20-40-05-18-09/30141755 від 16.12.2019, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- п. п. "а" п. 198.1, абзацу першого і другого п. п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1954244,00 грн. що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1145367,00 грн та завищення від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі за лютий 2019 року на суму 808877,00 грн. чим порушено п. п. "в" 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано до контролюючого органу заперечення, проте, висновки акту залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки №1223/20-40-05-18-09/30141755 від 16.12.2019 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №00000270518 від 20.01.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1431708,75 грн та податкове повідомлення-рішення №00000280518 від 20.01.2020, яким позивачу завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у розмірі 808877,00 грн.

З акту перевірки №1223/20-40-05-18-09/30141755 від 16.12.2019 вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП "Юнісвіт", ПП "К`ю Партс", ПП "Фостерс", ПП "Смартбуд-Трейд", ПП "Таймікс".

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" зареєстроване як юридична особа, видами діяльності підприємства є: 46.19 - Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 - Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 33.14 - Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.22 - Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Судом встановлено, що для здійснення власної господарської діяльності та подальшої реалізації, позивач придбав у ПП "Юнісвіт", ПП "К`ю Партс", ПП "Фостерс", ПП "Смартбуд-Трейд", ПП "Таймікс" товар (лічильник, лампи, насоси, пристрої, трубки, дроти тощо).

Так, судом установлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" (покупець) та Приватним підприємством "Юнісвіт" (постачальник) укладено договір поставки № 122 від 03.08.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується сплатити та прийняти поставлений товар.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рухом номенклатури (а. с. 138-177 т. 1, а. с. 159-160 т. 4).

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та оборотно-сальдовими відомостями, які містяться у матеріалах справи (а. с. 178-189 т. 1, а. с. 144-145 т. 4).

Транспортування придбаних за договором поставки №122 від 03.08.2018 ТМЦ здійснювалось на підставі договорів про надання транспортних послуг, укладених позивачем із ТОВ "НВП "Ексіммаш" від 05.01.2018 № 1-тр, із ТОВ "НВП "Сигнал" від 03.01.2018 № 9-тр, із ФОП ОСОБА_1 від 17.08.2018 № 17/08/18, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" до матеріалів справи разом із актами здачі-приймання наданих транспортних послуг, заявками, платіжними дорученнями (а. с. 190-203 т. 1).

Також, із матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" (покупець) укладено договір поставки № 19/1 з Приватним підприємством "К`ю Партс" (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується сплатити та прийняти продукцію.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи додатковою угодою до договору поставки № 19/1, специфікацією, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортною накладною, рухом номенклатури (а. с. 206-213 т. 1, а. с. 158 т. 4).

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та оборотно-сальдовими відомостями, які містяться у матеріалах справи (а. с. 214-215 т. 1, а. с. 146-147 т. 4).

Транспортування придбаних за договором поставки № 19/1 від 16.01.2018 ТМЦ здійснювалось на підставі договору про надання транспортних послуг, укладеного позивачем із АТ "Газенергокомплект" від 03.01.2018 № 5-тр, який наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" до матеріалів справи разом із актом надання послуг, замовленням та платіжним дорученням (а. с. 216-219 т. 1).

Судом також установлено, що у спірний період Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" (покупець) та Приватним підприємством "Фостерс" (постачальник) укладено договір поставки № 126/1 від 31.08.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується сплатити та прийняти поставлений товар.

У підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рухом номенклатури (а. с. 222-229 т. 1, а. с. 1-21 т. 2, а. с. 165-166 т. 4).

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та оборотно-сальдовими відомостями, які містяться у матеріалах справи (а. с. 22-27 т. 2, а. с. 148-150 т. 4).

Транспортування придбаних за договором поставки № 19/1 від 16.01.2018 ТМЦ здійснювалось на підставі договору про надання транспортних послуг, укладеного позивачем із АТ "Газенергокомплект" від 03.01.2018 № 5-тр, який наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" до матеріалів справи разом із актом надання послуг, замовленням та платіжним дорученням (а. с. 28-30 т. 2).

Також, із матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2018 року ТОВ "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" (покупець) укладено договір поставки № 149/1 з Приватним підприємством "Смартбуд-Трейд" (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується сплатити та прийняти продукцію.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рухом номенклатури (а. с. 33-77 т. 2, а. с. 161-164 т. 4).

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та оборотно-сальдовими відомостями, які містяться у матеріалах справи (а. с. 78-81 т. 2, а. с. 151-154).

Суд зазначає, що транспортування придбаних за договором поставки № 149/1 від 15.11.2018 ТМЦ здійснювалось на підставі договору про надання транспортних послуг, укладеного позивачем із ТОВ "НВП "Сигнал" від 02.01.2019 № 29, наданого ТОВ "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" до матеріалів справи разом із актом надання послуг, замовленням та платіжними дорученнями (а. с. 87-90 т. 2).

Також, із матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" (покупець) укладено договір поставки № 148/1 з Приватним підприємством "Таймікс" (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується сплатити та прийняти продукцію.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи додатковою угодою до договору поставки № 148/1, специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а. с. 93-120 т. 2).

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та оборотно-сальдовими відомостями, які містяться у матеріалах справи (а. с. 121-125 т. 2, а. с. 155-157 т. 4).

Крім того, суд зазначає, що ТОВ "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" відповідно до договору оренди транспортного засобу від 06.02.2018 орендовано у громадянина ОСОБА_1 транспортний засіб марки МАЗ, моделі 437041-261, рік випуску 2006, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - загальний вантажний бортовий (а. с. 82-85, 126-127 т. 2).

Подальша реалізація придбаного товару за договорами, укладеними із контрагентами ПП "Юнісвіт", ПП "К`ю Партс", ПП "Фостерс", ПП "Смартбуд-Трейд", ПП "Таймікс", підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, укладеними Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" із ПАТ "АрселоМіттіл Кривий Ріг", ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", ТОВ "Завод великих електричних машин", ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", ПАТ "Центренерго", ТОВ "Укркомпресормаш-Сервіс", ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", ПАТ "Укранафта", ПАТ "Газенергокомплект", ПАТ "Укргазвидобування", ФОП ОСОБА_2 , ТОВ "Захід-Спецгідроенергомонтаж", КП "Київський метрополітен" разом із первинними документами (а. с. 128-250 т. 2, а. с. 1-250 т. 3, а. с. 1-32 т. 4).

В процесі подальшої реалізації продукція Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" транспортувалась ТОВ "Нова Пошта" за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень № 152654 від 14.12.2017, реальність якого підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт, специфікаціями (а. с. 33-89 т. 4).

У підтвердження наявності працівників на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" позивачем надано до матеріалів справи штатний розпис (а. с. 96-103 т. 4).

Суд зазначає, що у підтвердження наявності ресурсів для зберігання ТМЦ позивачем надано до матеріалів справи договори оренди приміщень № 68 від 05.03.2018 укладеного із ОСОБА_3 , № 19 від 01.05.2018 та № 24 від 05.12.2018, укладених із ТОВ "Бульвар 15", № 24-15 від 30.12.2015, № 39-18 від 23.11.2018 та № 9-19 від 30.01.2019, укладених із ТОВ "Мегіон" (а. с. 148-135 т. 1).

Позивачем до матеріалів справи надано договори суборенди приміщень № 01/08-2018 Ю від 01.08.2018, № 01/09-18-Ф від 01.08.2018, № 01/10-2018 від 01.10.2018, № 01/11-2018ОТ від 01.11.2018, № 01/02/18-КП від 02.01.2018, з яких вбачається, що ПП "Юнісвіт", ПП "К`юПартс", ПП "Фостерс", ПП "Смартбуд-Трейд", ПП "Таймікс" орендують у ТОВ "Гравітан" нежитлові приміщення за адресою: Харківська область, м. Мерефа, пров. Яковлівський, 10, літ. Д-4 та Харківська область, м. Мерефа, пров. Яковлівський, 10, літ. Е-2.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відокремлений підрозділ ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справ не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 05.01.2021 у справі №810/1476/16, від 28 травня 2020 року у справі №826/15364/17 у подібних правовідносинах. Указує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Скаржник вказує на відсутність реального характеру здійснених господарських операцій і підтвердження їх належними первинними документами. Вважає, що укладені договори поставки мають типовий характер та не містять жодної інформації стосовно найменування придбаних товарів, їх переліку, кількості, ціни, строків оплати та умов постачання.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Указує, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають практиці Верховного Суду. Посилається на те, що надані первинні документи складені у відповідності до вимог законодавства та підтверджують реальність господарських операцій. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 04.03.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно до ст. 3 Закону України № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами пункту 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (пункти 74.1, 74.2 статті 74 ПК України).

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, скаржник посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду: від 05.01.2021 у справі №810/1476/16, від 28 травня 2020 року у справі №826/15364/17 у подібних правовідносинах.

Щодо посилань скаржника на обставини нібито неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №810/1476/16, Суд звертає увагу, що оскаржувана у справі постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 10.11.2020, а отже суд апеляційної інстанції не міг враховувати висновки, викладені у постанові суду касаційної інстанції, ухваленій пізніше у часі.

Стосовно посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Суду від 28 травня 2020 року у справі №826/15364/17, Суд зауважує, що у цій постанові Верховним Судом сформовано загальний підхід щодо дослідження реальності господарських операцій та вимоги до їх документального підтвердження первинними документами в контексті застосування норм статті 198 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт господарювання повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди установили, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано до суду: копії договорів поставки, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, руху номенклатури, договорів надання транспортних послуг, платіжних доручень, договорів оренди транспортних засобів. Позивачем надано докази подальшої реалізації поставленого товару, а саме договори разом із первинними документами.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги, що в акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами. В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Енергомашкомплект" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, а податкова інформація не є належним доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину.

Ураховуючи викладене, суди обґрунтовано визнали висновки, викладені в акті перевірки № 1223/20-40-05-18-09/30141755 від 16.12.2019, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000280518 від 20.01.2020 та № 00000270518 від 20.01.2020 - такими, що підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі встановлених фактичних обставин справи, зазначає, що жодних обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в касаційній скарзі скаржником не наведено.

Відтак, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачені пунктом 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Також Суд критично оцінює надані позивачем доповнення до касаційної скарги, оскільки в них скаржник посилається на обставини надання додаткових доказів до суду касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень Верховного Суду згідно з положеннями ст. 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга відокремленого підрозділу ДПС України - Головного управління ДПС у Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відокремленого підрозділу ДПС України - Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко