Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 447/2526/17

адміністративне провадження № К/9901/48956/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 447/2526/17

за позовом старости селища Липівка, села Луб'яна, Миколаївського району Львівської області Терещука Олександра Григоровича до Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення;

за касаційною скаргою старости селища Липівка, села Луб'яна, Миколаївського району Львівської області Терещука Олександра Григоровича на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Бруновської Н. В., Затолочного В. C., Улицького В. З.) від 14 березня 2018 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У листопаді 2017 року Староста селища Липівка, села Луб'яна Миколаївського району Львівської області Терещук О. Г. звернувся до суду з позовом до Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області від 22 серпня 2017 року № 1285 «Про надання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства».

2. 21 листопада 2017 року позивачем до суду подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому просив:

- зупинити дію рішення Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області від 22 серпня 2017 року № 1285 «Про надання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства»;

- заборонити сільській раді приймати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 земельної ділянки в селищі Липівка Миколаївського району Львівської області.

3. В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що реалізація оскаржуваного рішення порушує права та законні інтереси жителів селища Липівка, законним представником яких є позивач, обмежує їхнє право щодо володіння, користування і розпорядження землею та унеможливить розгляд справи за цим позовом, оскільки у випадку виконання оскаржуваного рішення, розгляд позову по суті втратить свою актуальність, а для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, необхідно буде звертатися до суду, визнавати недійсними рішення чи договори, вилучати майно, скасовувати реєстраційні дії, здійснювати матеріальні витрати для відновлення існуючого етапу.

4. Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року клопотання Старости селища Липівка, села Лубяна Миколаївського району Львівської області Терещука Олександра Григоровича про забезпечення позову задоволено; зупинено дії рішення Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області від 22 серпня 2017 року № 1285 «Про надання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства»; заборонено Тростянецькій об'єднаній територіальні громаді Миколаївського району Львівської області приймати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 земельної ділянки в селищі Линівка Миколаївського району Львівської області.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено; ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року скасовано; клопотання старости селища Липівка, села Луб'яна Миколаївського району Львівської області Терещука Олександра Григоровича про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення.

6. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, староста селища Липівка, села Луб'яна, Миколаївського району Львівської області Терещука Олександра Григоровича звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, а ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року залишити в силі; судовий збір у розмірі 960 грн. стягнути з відповідача.

7. Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

8. ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу від 21 травня 2018 року, який ним не підписаний, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року - без змін.

9. 19 липня 2018 року від старости селища Липівка, села Луб'яна, Миколаївського району Львівської області Терещука Олександра Григоровича надійшло клопотання про пришвидшення розгляду справи.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

11. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Як свідчать матеріали справи, 22 серпня 2017 року Тростянецькою сільською радою Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області прийнято рішення № 1285 «Про надання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства», відповідно до якого вказаним особам надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства в селищі Липівка Миколаївського району Львівської області.

13. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суд першої інстанції, оцінюючи в сукупності положення ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та наявні у справі докази, дійшов висновку про обґрунтованість клопотання позивача щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та його задоволення.

15. Суд першої інстанції зазначив, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

16. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зазначив, що суд першої інстанції не навів обґрунтовані мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі для відновлення, яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

17. Крім того, апеляційний суд, з посиланням на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року № 2, зазначив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів оскільки, обмеження можливості суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

а) ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року вірно застосовано норми ст. 117 КАС України та обґрунтовано доцільність забезпечення адміністративного позову;

б) підставою для забезпечення позову судом першої інстанції було те, що у випадку виконання рішення Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області від 22 серпня 2017 року № 1285 розгляд позову по суті втратить свою актуальність, а для відновлення прав, свобод та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Судом першої інстанції в обґрунтування своєї позиції наведено наступне: для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема: необхідно буде звертатися до суду; визнавати недійсними рішення чи договори; вилучати майно; скасовувати реєстраційні дії; здійснювати матеріальні витрати для відновлення існуючого етапу;

в) суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому, заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не може завдати ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, і не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті;

г) на момент прийняття рішення Львівським апеляційним адміністративним судом від 14 березня 2018 року необхідність у заходах забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області № 1285 не відпала, однак суд апеляційної інстанції цьому та іншим вищевказаним фактам належної правової оцінки не надав.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування чи порушення судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

20. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Наявність таких обставин має бути підтверджена позивачем.

21. Згідно ч. 3 ст. 117 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

22. Оскаржуваним рішенням відповідача надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства в селищі Липівка Миколаївського району Львівської області громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

23. У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 344/8417/17 (К/9901/40142/18) Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, яким відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, та з посиланням на положення Земельного кодексу України, зазначив, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не створює безумовного обов'язку в органу місцевого самоврядування щодо затвердження такого проекту та передачі земельної ділянки в користування чи власність, тобто, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тягне наслідків для позивача, а отже, прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не створює для позивача негативних наслідків в розумінні ст. 117 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), які були б підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

24. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обставини, передбачені ч. 3 ст. 117 КАС (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) для забезпечення позову у даній справі шляхом заборони сільській раді приймати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 земельної ділянки в селищі Липівка Миколаївського району Львівської області - відсутні.

25. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

26. Крім того, апеляційним судом вірно зазначено, що судом першої інстанції при задоволенні клопотання не наведено жодних обґрунтованих мотивів з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі для відновлення, яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

27. У зв'язку з чим, доводи касаційної скарги, викладені у п. 19 цієї постанови, є безпідставними.

28. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

31. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

32. У зв'язку із залишенням рішення суду апеляційної інстанції без змін, судові витрати, пов'язані з касаційним переглядом судового рішення, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу старости селища Липівка, села Луб'яна, Миколаївського району Львівської області Терещука Олександра Григоровича залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 447/2526/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб