ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/7523/22
адміністративне провадження № К/990/22150/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/7523/22
за позовом Приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Українська міжбанківська валютна біржа» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Нацкомісія) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення майнової шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Нацкомісії
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мельничука В.П., суддів Кучми А.Ю., Лічевецького І.О.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 18.05.2022 ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» звернулася до суду з позовом, у якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення Нацкомісії від 13.05.2022 № 377 «Щодо зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», ідентифікаційний код юридичної особи 22877057» (далі - рішення Нацкомісії № 377);
стягнути з Нацкомісії на користь ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» майнову шкоду у розмірі 648 730, 00 грн;
вийти за межі позовних вимог, якщо це буде необхідним для ефективного захисту прав, свобод, інтересів ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа».
2. Одночасно з позовною заявою ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» було подано заяву про забезпечення позову.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2022 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа».
4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.07.2022 скасував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2022; ухвалив нове судове рішення, яким заяву ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» про забезпечення позову задовольнив частково:
зупинив дію рішення Нацкомісії № 377 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду пред`явленого ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» позову;
в решті вимог заяви про забезпечення позову - відмовив.
5. 15.08.2022 Нацкомісія звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2022 про відмову у забезпечені позову ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» - залишити в силі.
6. Верховний Суд ухвалою від 20.09.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Пунктом 1 рішення Нацкомісії № 377 ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» зупинено дію ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках - діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах, виданої останньому на підставі рішення Нацкомісії від 24.11.2021 № 1156, на підставі пункту 1, 2, 3 рішення Нацкомісії від 09.05.2022 № 350 «Щодо тимчасового порядку зупинення дії ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку капіталу та організованих товарних ринках» до дати закінчення дії воєнного стану, у зв`язку з виникненням необхідності проведення перевірки під час провадження у справі про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
Пунктом 2 цього рішення Управлінню ліцензування інфраструктури фондового ринку (О. Сальчук) доручено забезпечити внесення відповідних змін до реєстру професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків та оприлюднення цього рішення на офіційному веб-сайті Нацкомісії.
Також суди встановили, що основним видом діяльності позивача є управління фінансовими ринками.
Не погоджуючись із рішенням Нацкомісії № 377, яким зупинено дію ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках, наданої ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», останнє завернулось до суду з цим позовом.
Одночасно з позовною заявою ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» подано заяву про забезпечення позову, у якій висловлено прохання вжити заходів забезпечення позову, а саме:
1) зупинити дію рішення Нацкомісії № 377 до набрання законної сили рішенням у даній справі;
2) заборонити Нацкомісії та його уповноваженим особам зупиняти дію ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» з підстав, визначених рішенням Нацкомісії № 377 до набрання законної сили рішенням у цій справі.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» зазначило, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або відновлення його порушених, оспорюваних прав або інтересів. На думку заявника, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення судом в адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, а також оспорюване рішення має очевидні ознаки протиправності, а тому є підстави для забезпечення адміністративного позову.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Відмовляючи ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову з підстав наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення буде вказувати на висловлення судом правової позиції до розгляду справи по суті.
9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи увалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення заяви ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» про забезпечення адміністративного позову, виходив із наявності передумов для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення Нацкомісії № 377 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду пред`явленого ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» позову, оскільки існує реальна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача з огляду на те, що оспорюване рішення створює правові наслідки у вигляді позбавлення можливості здійснення професійної діяльності на організованих товарних ринках (діяльність з організації торгівлі продукцією на товарних біржах), невиконання взятих на себе господарських зобов`язань перед третіми особами, що призведе до подальших збитків позивача та невиплати заробітної плати його працівникам, до моменту перевірки правомірності його прийняття в судовому порядку, а також у зв`язку із тим, що для можливого відновлення прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову заявнику необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
10. Касаційна скарга Нацкомісії мотивована, зокрема тим, що позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги. Суд апеляційної інстанції ухваливши оскаржувану постанову фактично відновив дію ліцензії для позивача, втрутившись в компетенцію Нацкомісії.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
12. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
13. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.
14. Так, відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
15. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
16. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
17. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
18. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
19. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
20. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
21. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
22. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
23. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
24. Із змісту заяви про забезпечення позову видно, що ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» вважає співмірними та адекватними заходами забезпечення позову про застосування яких подано заяву, оскільки оспорюване у цій справі рішення є очевидно протиправним та порушує його права та інтереси, а також інтереси третіх осіб, з якими воно має договірні зобов`язання. На думку заявника, існує очевидна небезпека заподіяння майнової шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення судом в адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому.
25. Тобто доводи заявника зводяться до безпідставності, необґрунтованості та неспівмірності, на думку позивача, зупинення дії ліцензії, що становить предмет доказування у цій справі, який має досліджуватись під час розгляду справи по суті.
26. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
27. При цьому забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Нацкомісії № 377 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду пред`явленого ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» позову, не відповідає меті інституту забезпечення позову, оскільки фактично легалізує продовження ліцензійної діяльності позивача, щодо дії ліцензії якого виник спір у цій справі.
28. Щодо посилання позивача на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, Верховний Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
29. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
30. Також колегія суддів звертає увагу, що ні позивачем, ні судом апеляційної інстанції не зазначено, в чому полягає неможливість захисту порушених прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, не мотивовано наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
31. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову не можна вважати обґрунтованими, оскільки забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Нацкомісії № 377 до набрання законної сили рішенням у цій справі є вочевидь неспівмірними із заявленими позовними вимогами.
32. Застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, суд апеляційної інстанції фактично втрутилися у компетенцію Нацкомісії.
33. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
34. Викладене свідчить про те, що оскаржуване судове рішення ухвалене судом апеляційної інстанції з істотним порушенням норм процесуального права, а саме статті 150 КАС України, а тому його слід скасувати, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2022 про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» про забезпечення позову - залишити в силі.
Керуючись статтями 345 349 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку задовольнити.
Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2022 у справі №640/7523/22 - залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук С.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець