Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2019 року у справі №826/2674/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №826/2674/14

адміністративне провадження №К/9901/4494/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 (колегія суддів: головуючий суддя - Ганечко О.М., судді - Літвіна Н.М., Коротких А.Ю.)

у справі № 826/2674/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рона-С»,

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтек Б» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) від 13.11.2013.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків контролюючого органу про фіктивність та безтоварність господарських правовідносин Товариства з ТОВ «Рона - С».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2014 (головуючий суддя - Маруліна Л.О.) адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №0006212201 від 13.11.2013.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 апеляційну скаргу ДПІ задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2014. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 відкрито касаційне провадження.

16.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Рона - С» за період з 01.07.2013 по 31.08.2013 контролюючим органом складено акт перевірки від 24.10.2013.

В акті викладено висновки контролюючого органу порушення позивачем вимог: п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено суму податку на додану вартість на 568 619 грн.

На цій підставі 13.11.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006212201, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 852 929 грн., з яких 568 619 грн. за основним платежем та 283 310 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що укладений між Товариством та ТОВ "Рона - С" договір фактично не виконувався, мав безтоварний характер, не призвів до реальних змін у майновому стані позивача, відтак не надавав підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне виконання укладеної між Товариством то ТОВ "Рона - С" угоди.

Натомість суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши норми права, що регламентують спірні правовідносини, дійшов вірного висновку про наявність в діяльності Товариства порушень, що призвели до зменшення платником розміру грошових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Рона - С".

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, тому, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до матеріалів справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують правильності висновків контролюючого органу про те, що договір поставки товару (макулатури у кількості 15000 тон) від 01.03.2013, укладений між Товариством та ТОВ "Рона - С" фактично не виконувався та мав безтоварний характер.

При цьому, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги відсутність об'єктивної можливості у ТОВ "Рона - С" виконати умови договору щодо поставки Товариству обумовленої продукції через відсутність у контрагента позивача відповідних офісних, виробничих та складських приміщень, а також кадрової та матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності.

З огляду на вищевикладене, судом апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про те, що документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності позивача не дають підстав вважати помилковим висновок контролюючого органу про те, що договір поставки товару фактично не виконувався, натомість мало місце лише її документальне оформлення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду, зводяться до переоцінки доказів, проаналізованих судом, не дають підстав вважати висновки суд апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова