Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.10.2018 року у справі №826/5737/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №826/5737/17

адміністративне провадження №К/9901/62438/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/5737/17

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року (головуючий суддя - Келеберда В. І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Файдюка В. В., суддів: Мєзєнцева Є. І., Кузьмишиної О. М. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд:

1.1. визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарги у сфері державної реєстрації від 31 березня 2017 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 від 17 січня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 1355-0-33-17;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 05 квітня 2017 року № 1154/5, прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 31 березня 2017 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 від 17 січня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 1355-0-33-17.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О. Л.

Вказану квартиру позивачем придбано у ОСОБА_4, який в свою чергу, набув право власності на зазначену квартиру в порядку позасудового врегулювання на підставі положень статей 36-37 Закону України "Про іпотеку" шляхом задоволення вимог за іпотечним договором від 29 жовтня 2015 року, укладеного з громадянкою ОСОБА_2 на виконання договору позики від 29 жовтня 2015 року укладеного між зазначеними особами, та які посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко Д. Б.

Після отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач дізнався що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації після розгляду скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 від 17 січня 2017 року та складення висновку за результатами перевірки, винесено 05 квітня 2017 року наказ № 1154/5 про скасування ряду реєстраційних дій, в тому числі і № 33301724, яку проведено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О. Л, щодо реєстрації права власності на квартиру за позивачем.

Із висновками Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України від 31 березня 2017 року та наказом Міністерства від 05 квітня 2017 року № 1154/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" позивач не погоджується, та вважає їх протиправними та такими, що не відповідають дійсним обставинам.

Позивач також вважає, що відповідачем не було дотримано процедуру розгляду скарги не забезпечено його участі та не направлено йому копію скарги, висновок та наказ, що порушує його права, та призводить до безпідставного позбавлення права власності на придбане ним майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Окружний адміністративний суд м. Києва протокольною ухвалою від 10.10.2017 року вирішив залучити до справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2.

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

5. Рішення судів мотивовані тим, що у державного реєстратора Коровайко О. С. були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_4, а тому воно підлягало скасуванню. Відповідно, виявлені порушення при прийнятті оскаржуваного рішення № 33205904 свідчать про неправомірність подальших реєстраційних дій приватного нотаріуса Комендант О. Л. щодо прийняття рішень № 33301225,33301326,33301724,33302664,33302832 та внесення записів про реєстрацію прав та їх обтяжень № 18432508,18433491,18433686.

Суди також зазначили, що порушення щодо не належного повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги, не вчасне надходження копії скарги позивачу за своєю суттю є формальним, їх наявність не впливає на законність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України. Оспорюваним наказом Міністерства юстиції України скасовано реєстраційні дії, вчинені з явними порушеннями законодавства.

Відповідно, наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування законного наказу Міністерства юстиції України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимог задовольнити повністю.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд скарги третьої особи, прийняття оскаржуваного висновку та наказу було здійснено без належного повідомлення та без участі позивача, який на момент розгляду скарги був законним власником квартири на підставі дійсного договору купівлі-продажу, без участі відповідних суб'єктів в сфері державної реєстрації, які приймали відповідні рішення, без надання позивачу будь-яких документів, що стосуються поданої скарги. Дані процедурні порушення, на думку касатора, є підставою для скасування спірного висновку Комісії з питань розгляду скарги у сфері державної реєстрації від 31 березня 2017 року та наказу Міністерства юстиції України від 05 квітня 2017 року № 1154/5.

Касатор також зазначив, що застосовуючи до правовідносин в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та оскарження відповідних дій у сфері державної реєстрації положення Закону України "Про іпотеку", Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації ~organization17~ вийшла за межі своїх повноважень, визначених законодавством, оскільки єдиним нормативно-правовим актом, що підлягає застосуванню в даному випадку є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Закону України "Про іпотеку", Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації ~organization17~ вийшла за межі своїх повноважень, визначених законодавством, оскільки єдиним нормативно-правовим актом, що підлягає застосуванню в даному випадку є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не встановлено жодного обов'язку відповідного заявника в сфері державної речових прав на нерухоме майно щодо подання державному реєстратору такого документу як звіт суб'єкта оціночної діяльності про оцінку відповідного майна, а також не встановлено жодних вимог щодо виконання інших положень Закону України "Про іпотеку", який є загальним актом цивільного законодавства та не стосується порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

При цьому, касатор зазначає, що під час вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_4 (а в подальшому за Позивачем) заявниками було надано державному реєстратору вичерпний перелік документів, передбачених, зокрема, положеннями п. 61 Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 р., про що свідчить відсутність будь-яких відповідних зауважень з боку відповідача, викладених в Оскаржуваному висновку.

8. Верховний Суд ухвалою від 08 жовтня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року.

9. Відповідач та третя особа надали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10.29 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 257 192,39 гривень (що еквівалентно 10 601,50 доларів США), яку позичальник зобов'язується повернути позикодавцю не пізніше 01 травня 2016 року. Укладений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко Д. Б. та зареєстровано в реєстрі за № 1988.

11. В забезпечення своєчасного виконання умов Договору позики між сторонами укладено Іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна: 478088180000, що складається з однієї житлової кімнати загальною площею 32,7 кв. м, житловою площею 16,2 кв. м. Зазначена квартира належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору міни (квартир) з доплатою, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О. 16 жовтня 2014 року за реєстровим № 6692.

12. У зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань за Договором позики, з метою усунення відповідного порушення, 24 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко Д. Б. за заявою ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_2 направлено вимогу про усунення порушення Договору позики від 29 жовтня 2015 року, оскільки розмір основної заборгованості позичальника становить 9 700,00 доларів США та суми пені за прострочення виконання зобов'язання, нарахованої відповідно до пункту 2 Договору позики, яка становила еквівалент 27 989,28 доларів США. Позичальнику було повідомлено, що у випадку невиконання вимоги у 30-денний строк, буде звернуто стягнення на предмет іпотеки (квартиру) в позасудовому порядку на підставі Розділу 5 Іпотечного договору шляхом реєстрації права власності на квартиру за Іпотекодержателем.

13. Заяву ОСОБА_2 отримано особисто 25 листопада 2016 року, про що свідчить її підпис на відповідній накладній кур'єрської служби доставки. Оскільки жодних дій щодо усунення порушень не було вжито, ОСОБА_4 отримав право на звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

14. Право власності на квартиру за ОСОБА_4 зареєстровано державним реєстратором Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" у місті Києві Коровайко О. С., номер запису про право власності 18332583, що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33205904 від 27 грудня 2016 року.

15.30 грудня 2016 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серії/номер 570 придбав у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О. Л. 30 грудня 2016 року, номер запису про право власності 18432508, який внесено нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33301724.

16. Після придбання квартири та реєстрації права власності на неї позивач передав її в іпотеку ОСОБА_5 на підставі договору іпотеки серії/номер 573 від 30 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О. Л. на виконання основного зобов'язання між вказаними сторонами - Договору позики серії/номер 572 від 30 грудня 2016 року, який також посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О. Л.

17. Приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку № 18433686 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33302832 від 30 грудня 2016 року та запис про обтяження (заборону на нерухоме майно) № 18433491 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33302664 від 30 грудня 2016 року. Боргове зобов'язання станом на день подачі позову не виконано.

18.23 квітня 2017 року при отриманні витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про прийняття Міністерством юстиції України 05 квітня 2017 року наказу № 1154/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", відповідно до якого задоволено скаргу ОСОБА_3. в інтересах ОСОБА_2 від 17 січня 2017 року в повному обсязі та скасовано: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 грудня 2016 року № 33205904, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" Коровайко О. С. ; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 грудня 2016 року № 33301225,33301326,33301724,333302664,33302832, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О. Л. ; внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18332584,18432508,18433491,18433686.

19. Підставою для прийняття спірного наказу став висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України від 31 березня 2017 року за скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 від 17 січня 2017 року за № 1355-0-33-17.

20. Внаслідок прийняття спірного висновку та наказу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно поновлено запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 № 7352650 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер ~organization6~ від 16 жовтня 2014 року, який внесено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р. О.), відповідно до якого право власності на нерухоме майно зареєстровано за громадянкою ОСОБА_2.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

23. Підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України від 05 квітня 2017 року № 1154/5, прийнятим на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 31 березня 2017 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 від 17 січня 2017 року, порушено право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, яка на підставі договору купівлі-продажу серії/номер 570 була зареєстрована за ним на праві власності приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О. Л. 30 грудня 2016 року, номер запису про право власності 18432508.

24. Суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку, що у державного реєстратора Коровайко О. С. були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_4 Виявлені порушення, як наслідок, стали підставою для подальшого скасування реєстраційних записів про право власності за відповідачем на вказану вище квартиру, яку він придбав у ОСОБА_4.

При цьому, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

25. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

26. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

27. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

28. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 05 квітня 2017 року № 1154/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким порушено його право власності на квартиру АДРЕСА_1. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі впливають на майнові права та інтереси позивача та третьої особи, в інтересах якої була подана скарга до Міністерства юстиції України - Горкуши-Рець Марії Олександрівни, колегія суддів Верховного Суду, не зважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

29. Тобто предметом спору у цій справі є вирішення питання щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1, тобто права цивільного, правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

30. У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на квартиру АДРЕСА_1 внаслідок скасування раніше вчинених реєстраційних дій, відповідно до яких саме позивач вважався власником зазначеної вище квартири.

31. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

32. Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

33. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16,28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18,29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

34. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За нормами частини 3 статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

35. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтями 238, 240 КАС, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).

36. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

37. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

38. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

39. Керуючись статтями 238, 341, 344, 349, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року по справі № 826/5737/17 - скасувати.

3. Провадження у справі № 826/5737/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про скасування наказу - закрити.

4. Роз'яснити, що позивач із даним позовом може звернутися до суду в порядку цивільної юрисдикції.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій