Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.11.2018 року у справі №826/12716/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

Київ

справа №826/12716/15

адміністративне провадження №К/9901/66697/18; К/9901/67170/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12716/15

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2018 року (головуючий суддя - Аблов Є. В., судді Федорчук А. Б., Мазур А. С. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Земляної Г. В., суддів: Лічевецького І. О., Ісаєнко Ю. А.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміт позовних вимог

1. У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо відмови відповідачем листами від 19 березня 2015 року № 15/4-Р-56 та від 30 квітня 2015 року № 15/4-Р-154 у виплаті грошового забезпечення;

- зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01 червня 2009 року по 28 жовтня 2011 року за посадою начальника управління з питань комплектування і проходження служби Департаменту роботи з персоналом Міністерства внутрішніх справ України.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно не здійснював виплату позивачу грошового забезпечення з 01 червня 2009 року по 28 листопада 2011 року.

Про проведення службового розслідування чи наявність наказу МВС України про припинення виплати йому грошового забезпечення позивачу до відома не доводилось.

Позивач вважає, що відповідач відповідно до норм Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 (далі - Інструкція № 499) має виплатити йому грошове забезпечення до 28 листопада 2011 року включно.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії МВС України щодо невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за час перебування його у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України з 01 червня 2009 року по 21 грудня 2009 року.

Зобов'язано МВС України нарахувати та виплатити розрахунок належного до виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час перебування його у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України з 01 червня 2009 року по 21 грудня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час перебування позивача у розпорядженні МВС України з 01 червня 2009 року по 21 грудня 2009 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк, упродовж якого позивач буде перебувати у розпорядженні МВС в наказі не вказаний, доказів будь-якого погодження продовження строку перебування позивача в розпорядженні МВС України чи припинення його перебування в розпорядженні МВС України відповідач суду не надав.

Доводи про те, що строк перебування позивача в розпорядженні МВС України закінчився 23 червня 2009 року є необґрунтованими та такими, що протирічать вимогам наведеної вище Інструкції №499.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу МВС України залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року змінено та викладено абзац третій резолютивної частини рішення наступним чином:

"Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (м. Київ, 01601, вул.

А. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) нарахувати та виплатити розрахунок належного до виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) грошового забезпечення за час перебування його у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України з
01.06.2009 по 21.12.2009 у розмірі 46 766,72 грн. (сорок шість тисяч сімсот шістдесят шість гривень та сімдесят дві копійки)".

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року залишено без змін.

6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що згідно з п. п.3.4.4 п.3.4 Інструкції N 499 днем зарахування в розпорядження вважається день підписання наказу про зарахування в розпорядження або день, зазначений у наказі.

Враховуючи, що з 25 січня 2008 року по травень 2009 року ОСОБА_1 перебував у розпорядження МВС України, а в подальшому був призначений наказом МВС України № 3223 о/с від 21 грудня 2009 року на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії МВС України щодо невиплати грошового забезпечення позивачу за час перебування його у розпорядженні відповідача.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Аргументи позивача викладені в касаційній скарзі

10.28 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, а в грудні 2018 року надійшла касаційна скарга МВС Україні на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року.

11. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а в справі прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

12. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що йому не було відомо про призначення його на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони при МВС України.

Позивач наголошував під час судових розглядів в судах попередніх інстанцій, що інформація відповідача не відповідає дійсності і позивачу не відома, однак, суд задовольнив клопотання відповідача та залучив до участі в справі в якості другого відповідача Департамент державної служби охорони при МВС України.

Позивач вважає, що висновки судів викладені в оскаржуваних рішеннях матеріалами справи не підтверджені, жодних доказів відповідачем не надано і позовні вимоги позивача не спростовані.

Аргументи відповідача викладені в касаційній скарзі

13. Відповідач - МВС України у касаційній скарзі просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач доводи касаційної скарги аргументує тим, що рішення судів є незаконними та необґрунтованими, оскільки відповідач виплачує грошове забезпечення лише за штатними посадами, а виплата позивачу грошового забезпечення в той час, коли він знаходився в розпорядженні МВС України є нічим іншим, як недоцільне використання бюджетних коштів.

Відповідач - Департамент державної служби охорони при МВС України надав відзив на касаційні скарги МВС України та позивача, в якому, зазначив, що про призначення на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони при МВС України позивача повідомляли, про що в матеріалах справи наявні докази.

Позивач до Департаменту державної служби охорони при МВС України для проходження служби так і не прибув, грошовий та речовий атестати не надав і до роботи не приступив.

Під час неодноразових звернень до позивача телефоном начальника управління кадрового забезпечення Департаменту державної служби охорони при МВС України ОСОБА_1 повідомляв, що ставати до виконання службових обов'язків не збирається, оскільки вважає рішення про призначення його на вказану посаду неправомірним.

Департамент державної служби охорони при МВС України наголосив у відзиві на касаційні скарги, що у зв'язку з невиходом на службу за весь період перебування ОСОБА_1 на посаді помічника начальника Департаменту державної служби охорони при МВС України з 21 грудня 2009 року по 28 жовтня 2011 року грошове забезпечення йому не виплачувалось.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, починаючи з 1987 року.

Наказом МВС України від 18 січня 2008 року №15 "Про внесення змін до штату центрального апарату МВС України" посаду начальника управління з питань комплектування і проходження служби Департаменту роботи з персоналом МВС України, на якій перебував позивач, скорочено.

Позивача з 25 січня 2008 року зараховано у розпорядження МВС України наказом МВС України №161о/с. Строк, на який позивача було зараховано у розпорядження МВС в наказі не зазначений.

15. Наказом МВС України від 21 грудня 2009 року № 3223 о/с позивача призначено на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони, про що останнього повідомлено листом Департаменту кадрового забезпечення МВС України від 21 грудня 2009 року № 6/1/2-6256.

Судами попередніх інстанцій, відповідно до наявних в матеріалах справі листків непрацездатності, встановлено, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному у період з:
28.01.2008 по 16.02.2008,17.03.2008 по 03.04.2008,05.05.2008 по 20.05.2008,21.05.2008 по 17.06.2008,17.06.2008 по 07.07.2008,08.07.2008 по 29.07.2008,30.07.2008 по 18.08.2008, вересень 2008 по 03.10.2008,14.10.2008 по 12.11.2008,13.11.2008 по 25.12.2008,26.12.2008 по 30.12.2008,13.02.2009 по 27.02.2009,04.11.2009 по 20.11.2009,23.11.2009 по 04.12.2009.

З 31.12.2008 по 10.01.2009, з 11.01.2009 по 24.02.2009, з 25.02.2009 по
11.03.2009 позивач перебував у відпустці.

Судами встановлено, що позивач з часу призначення його на нову посаду до роботи не приступив, грошовий та речовий атестати не надав.

16. Наказом МВС України від 21 травня 2010 року № 192 посада помічника начальника Департаменту державної служби охорони була скорочена у зв'язку із організаційно-штатними змінами. Про необхідність прибути до ДДСО для вирішення питання про подальше проходження служби позивача також було повідомлено, але останній так і не прибув.

За фактом не виходу позивача на роботу було проведене службове розслідування та складений наказ про притягнення позивача до відповідальності від 03 жовтня 2011 року №161.

17. Наказом МВС України від 28 жовтня 2011 №1148 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни на підставі п.64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою про доходи позивача №300 від 19 березня 2015 року за період з січня 2008 по травень 2009 позивачу було нараховано 113 514,15 грн.

18. За період з 01 червня 2009 року по 20 грудня 2009 року позивачу не нараховувалося та не виплачувалося грошове забезпечення у зв'язку з тим, що останній знаходився у розпорядженні МВС України.

19. Позивач звертався до відповідача з проханням виплатити йому грошове забезпечення за серпень 2008 року, січень і квітень 2009 року та з 01 червня 2009 року по 28 жовтня 2011 року. Однак листами від 19 березня 2015 року № 15/4-Р-56 та від 30 квітня 2015 року 15/4-Р-154 відповідач повідомив позивача про необхідність звернутися до Департаменту державної служби охорони.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у виплаті грошового забезпечення за вказаний період неправомірними позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

21. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Порядок, умови проходження та звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, у тому числі, і у частині оплати праці, врегульовані законодавством України, зокрема, але не виключно: Законом України від 20 грудня 1992 року № 565-XII "Про міліцію" (далі - ~law5~), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114); Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція № 499).

Відповідно до п. 40 "в" Положення № 114, призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції.

При цьому враховується, що при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб. У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках /крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною/, на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах. Аналогічні норми закріплені в Інструкції N 499.

Відповідно до п. п.3.4.1-3.4.3 п.3.4 Інструкції N 499 при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу зараховуються в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб. У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ України. До цього строку не зараховується період перебування у відпустках та на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.

За період перебування особи рядового і начальницького складу в розпорядженні органу внутрішніх справ їй виплачується грошове забезпечення з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. п. 3.4.5 п.3.4 Інструкції N 499 при виплаті грошового забезпечення в період перебування в розпорядженні не зараховується, зокрема, час перебування в черговій відпустці; час перебування на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до п. п. 3.4.6 п.3.4 Інструкції N 499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільнені від займаних посад і перебувають у розпорядженні, не використавши чергової відпустки, або щодо яких затримано вирішення питання про їх подальше використання на службі як правило, надається невикористана чергова відпустка. За час чергової відпустки грошове забезпечення їм виплачується в розмірі, установленому за основною посадою на день зарахування в розпорядження.

Згідно з п. п.3.4.4 п.3.4 Інструкції N 499 днем зарахування в розпорядження вважається день підписання наказу про зарахування в розпорядження або день, зазначений у наказі.

23. Як встановлено судом першої інстанції з 25 січня 2008 року по травень 2009 року ОСОБА_1 перебував у розпорядження МВС України. В подальшому був призначений наказом МВС України № 3223 о/с від 21 грудня 2009 року на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони.

Грошове забезпечення позивачу було виплачено під час перебування в розпорядженні МВС України за період з січня 2008 року по травень 2009 року.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, та не заперечувалось сторонами під час судового розгляду, з 21 грудня 2009 року позивач з часу призначення його на нову посаду до роботи не приступив, грошовий та речовий атестати не надав.

Зважаючи на досліджені судами докази, а саме, на зміст наказу МВС України від 25 січня 2008 року №161о/с, строк, на який позивач передавався у розпорядження МВС в наказі не вказаний, доказів будь-якого погодження продовження строку перебування позивача в розпорядженні МВС України чи припинення його перебування в розпорядженні МВС України відповідач судам не надав.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи відповідача про те, що такий строк закінчився 23 червня 2009 року є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам наведеної вище Інструкції.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача викладені в касаційній скарзі, що виплата позивачу грошового забезпечення в той час, коли він знаходився в розпорядженні МВС України є недоцільним використанням бюджетних коштів. Судами попередніх інстанцій законно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині і підстав для скасування судових рішень не вбачається.

24. Відповідно до пункту 1.6 розділу першого Інструкції №499, за час відсутності особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 після призначення його на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони 21 грудня 2009 року до роботи не приступив, то Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що підстави для виплати позивачу грошового забезпечення з моменту його призначення і до звільнення відсутні.

25. Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що йому не було відомо про призначення його на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони при МВС України.

Листом Департаменту кадрового забезпечення МВС України від 21 грудня 2009 року № 6/1/2-6256 позивача було повідомлено про призначення на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони та про існування наказу МВС України № 3223 о/с від 21 грудня 2009 року, яким позивача призначено на посаду.

Проте після призначення ОСОБА_1 на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони, позивач до роботи не приступив, документів для зарахування його на посаду не надавав.

За фактом не виходу позивача на роботу було проведене службове розслідування та складений наказ про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності від 03 жовтня 2011 року №161 та наказом МВС України від 28 жовтня 2011 року №1148 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни на підставі п.64 "є" Положення № 114.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано до суду докази оскарження у судовому порядку наказу №3223 про призначення його на посаду та наказу №1148 від 28 жовтня 2011 про звільнення з посади.

26. Також, Суд наголошує, що позивач з грудня 2009 року по жовтень 2011 року не приступає до роботи, оскільки, як він пояснив, він не обізнаний про призначення його на посаду помічника начальника Департаменту державної служби охорони при МВС України, і при цьому, майже два роки не цікавиться в кадровій службі МВС України щодо його подальшого працевлаштування після перебування в розпорядженні МВС України.

27. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку (грошового забезпечення) за період перебування в розпорядженні МВС України з червня 2009 року по грудень 2009 року, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати №100 затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року.

28. Аналіз зазначених обставин справи та наведених правових норм дають підстави для висновку Суду, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно та повно встановили всі обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, не допустили порушень норм процесуального права і обґрунтовано було прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог з визначенням судом апеляційної інстанції суми стягнення.

29. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2018 року, в незміненій частині, у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В. М. Бевзенко

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова