Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №804/9450/15

адміністративне провадження №К/9901/27096/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року (суддя О.Б. Ляшко)та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року (Колегія у складі суддів: Н.П. Баранник, А.В. Суховаров, О.В. Головко)у справі №804/9450/15за позовомОСОБА_2 доДніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 2306-17 від 11 червня 2015 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000 грн.

Позов мотивовано тим, що вказане рішення прийнято відповідачем незаконно, оскільки правила визначення податкового зобов'язання стосовно транспортного податку за легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см, встановлені ст. 267 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 цього Кодексу, далі - ПК України) не можуть застосовуватися раніше 2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у межах та спосіб передбачених Конституцією та Законами України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його позову.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки PORSHE MACAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 3604 куб.см, рік випуску 2014, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

11 червня 2015 року відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, сформовано податкове повідомлення-рішення № 2306-17 форми «Ф», відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн.

Разом з тим, судами встановлено, що Дніпродзержинською міською радою 30 січня 2015 року було прийнято рішення № 1206-59/V1 «Про встановлення транспортного податку на території м. Дніпродзержинська».

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону №71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Таким чином транспортний податок міг справлятися не раніше 2016 року.

Виходячи з вищезазначеного, підстави для справляння транспортного податку у 2015 році відсутні. Законодавчою перешкодою для цього є приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Зазначене підтверджується також і тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

В такий спосіб Верховною Радою України змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків, не застосовуються.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає неправильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача були правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки запроваджені Законом №71-VIII зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач, оскаржуючи у судовому порядку вказане податкове повідомлення-рішення сплатив судовий збір: до суду першої інстанції в розмірі 73,08 грн. (квитанція №8642910005 від 29 липня 2015 року); до суду апеляційної інстанції - 535,92 грн. (квитанція №38070210001 від 02 грудня 2015 року на суму 80,39 грн., квитанція №5 від 18 січня 2016 року на суму 455,53 грн.); до суду касаційної інстанції - 2192,44 грн. (квитанція №8643010003 від 30 травня 2016 року на суму 661,44 грн., квитанція №1121710012 від 17 серпня 2016 року на суму 1531,00 грн.).

Проте, виходячи зі змісту позовних вимог, при зверненні до суду першої інстанції судовий збір підлягав сплаті в розмірі 1827 грн. (25000 грн. х 2%, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати), до суду апеляційної інстанції - 2009,70 грн (1827,00 х 110% судового збору до суду апеляційної інстанції), тобто позивачем при звернення до суду першої та апеляційної інстанцій було сплачено судовий збір у меншому розмірі ніж встановлено чинним законодавством.

З огляду на викладене судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій, підлягає стягненню на його користь у розмірі, який був ним фактично сплачений.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі № 804/9450/15 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ф» №2306-17 від 11 червня 2015 року.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, судовий збір в загальному розмірі 2801,44 грн., (в тому числі за подання адміністративного позову в розмірі 73,08 грн., апеляційної скарги в розмірі 535,92 грн. та касаційної скарги у розмірі 2192,44 грн.)

6. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду