Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 826/17830/17

касаційне провадження № К/9901/38585/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби України

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2021 року (головуючий суддя - Шейко Т.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Парінов А.Б.; судді - Беспалов О.О., Кучма А.Ю.)

у справі № 826/17830/17

за позовом Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС Лізинг»

до Офісу великих платників податків ДПС,

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,

Державної податкової служби України

про стягнення пені,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Приватне підприємство «ТІ ЕР ЕС Лізинг» (далі - ПП «ТІ ЕР ЕС Лізинг»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС; відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві; відповідач-2), Державної податкової служби України (далі - ДПС України; відповідач-3), в якому просило стягнути з Державного бюджету України на його користь 27616434,82 грн пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість (порушення строків бюджетного відшкодування) в розмірі 47761967,00 грн за декларацією за лютий 2015 року, за період з 06 травня 2015 року до 27 грудня 2017 року включно.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 02 березня 2021 року позов задовольнив

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 липня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ДПС України звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-3 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що Офісом ВПП ДПС у межах компетенції виконано вимоги статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), що свідчить про відсутність бездіяльності з боку відповідача-1 та відповідача-3.

Верховний Суд ухвалою від 28 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПС України.

19 січня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що 19 березня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, відповідно до якої сума бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за цей період склала 47761967,00 грн.

За наслідками камеральної перевірки, оформленої довідкою від 17 квітня 2015 року № 449/28-10-37-20/34356910, заявлена до відшкодування сума відповідачем-1 підтверджена, проте у встановлений чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством строк сума у розмірі 47761967,00 грн позивачу відшкодована не була, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у справі № 826/17808/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року та постановою Верховного Суду від 14 січня 2021 року, визнано протиправною бездіяльність Офісу ВПП ДПС щодо невідшкодування платнику заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість у загальному розмірі 219190751,00 грн, у тому числі за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 47761967,00 грн, яка, зокрема, виявляється у протиправній непідготовці та неподанні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ТІ ЕР ЕС Лізинг» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 219190751,00 грн, у тому числі за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 47761967,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За правилами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10, 200.12, 200.13 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у статті 200 ПК України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Обов`язок нарахування пені лежить на органі доходів і зборів, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Таке застосування пункту 200.23 статті 200 ПК України узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 03 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області про стягнення коштів.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що узгоджена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за лютий 2015 року у розмірі 47761967,00 грн не відшкодована з незалежних від платника причин, а тому дійшли цілком об`єктивного висновку, що позивач набув право вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування за період з 06 травня 2015 року по 27 грудня 2017 року в розмірі 27616434,82 грн.

Суди попередніх інстанцій при цьому перевірили розрахунок пені, зроблений позивачем, та встановили, що він є правильним та відповідає нормам ПК України, що, в свою чергу, відповідачами не заперечується.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ДПС України без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р.Ф. Ханова