Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КАС ВП від 15.01.2026 року у справі №580/9641/23 Постанова КАС ВП від 15.01.2026 року у справі №580...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Постанова КАС ВП від 15.01.2026 року у справі №580/9641/23

Державний герб України

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

м. Київ

справа №580/9641/23

адміністративне провадження № К/990/11914/25

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду (далі - Суд):

суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,

судді: Чиркін С.М., Шарапа В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу керівника релігійної організації «Релігійної громади парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року (у складі судді Кульчицького С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року (постановлену у складі головуючого судді: Безименної Н.В., суддів: Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.) у справі №580/9641/23 за позовом керівника релігійної організації «Релігійної громади парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» ОСОБА_1 до Черкаської обласної військової адміністрації та державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича, третя особа - Релігійна організація «Парафія святителя Софронія Черкаської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси» про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправними дій та скасування запису,

УСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.У жовтні 2023 року керівник релігійної організації «Релігійної громади парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» ОСОБА_1 (далі - позивач, Керівник релігійної громади) звернувся до суду з позовом до Черкаської обласної військової адміністрації (далі - відповідач-1, Черкаська ОВА) та державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича (далі - відповідач-2, державний реєстратор), третя особа - Релігійна організація «Парафія святителя Софронія Черкаської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси»), в новій редакції якого просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Черкаської обласної державної (військової) адміністрації стосовно реєстрації статуту Релігійної громади релігійної організації «Парафії святителя Софронія Черкаської Єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України) м. Черкаси» в новій редакції з новою юридичною назвою;

- визнати протиправними дії та скасувати запис державного реєстратора Штрика Є.А. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи релігійної організації «Релігійної громади парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» (далі - Релігійна громада) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1009601070004000126 від 10 жовтня 2023 року.

Позов мотивовано тим, що Черкаською ОВА не були та не могли бути отримані документи, передбачені Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-XI «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-XI) та які є безпосередньою підставою для винесення спірного розпорядження, а також для вчинення відповідних реєстраційних дій державним реєстратором, як це передбачено положеннями Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV), внаслідок чого були допущені грубі порушення нормативно-правових вимог у цій сфері правовідносин.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року, закрито провадження у цій справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із роз`ясненням позивачу права на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постановляючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що предмет спору пов`язаний безпосередньо з приватноправовими відносинами (спір позивача як керівника юридичної особи) щодо внесення реєстратором відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) на підставі наявних документів, тому на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Керівник релігійної громади направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи учасників справи

4. Касаційна скарга мотивована тим, що предметом спору у цій справі є саме порушення відповідачами положень законодавства України, якими регулюється порядок внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи, на підставі яких прийнято оскаржуване розпорядження та, відповідно, рішення державного реєстратора.

Скаржник наголошує, що підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії суб`єктів владних повноважень, що полягають у державній реєстрації змін до статуту, чим фактично ліквідовано юридичну особу.

Також позивач зазначає, що оскільки звернення Керівника релігійної громади до суду із цим позовом покликане необхідністю захисту прав релігійної організації у сфері публічно-правових відносин, а не корпоративних та майнових прав, ця справа підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

ІІІ. РУХ СПРАВИ

5. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Матеріали справи № 580/9641/23 надійшли до Верховного Суду 17 квітня 2025 року.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів та третьої особи не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою від 24 вересня 2025 року закінчено підготовку до касаційного розгляду справи № 580/9641/23 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження з 25 вересня 2025 року.

Ухвалою від 25 вересня 2025 року Верховний Суд передав адміністративну справу № 580/9641/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступити від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а та від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а.

Обґрунтовуючи таку позицію, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що фактичною підставою звернення до суду у цій справі стали не порушення прав чи інтересів учасника релігійної громади, а дії суб`єктів владних повноважень, які полягають у державній реєстрації змін до статуту.

Отже, обсяг та зміст фактичних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода позивача з рішенням суб`єктів владних повноважень у зв`язку з недотриманням ними вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів (статуту), спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний з наданням адміністративних послуг, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Проте питання щодо владних, управлінських рішень органу виконавчої влади та державного реєстратора, прийняті або вчинені відповідачами як суб`єктом владних повноважень, не були предметом доказування у цій справі.

Слід також акцентувати увагу на тому, що у межах цієї справи не вирішується питання щодо правомірності обрання Керівника Релігійної громади, не розглядається питання щодо законності проведення Парафіяльних зборів, прийнятих на них рішень та наявність у вказаних зборів повноважень на вирішення питань про внесення змін до статуту Релігійної громади, про що помилково зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а надається оцінка рішенню та діям суб`єктів владних повноважень на предмет їх законності та обґрунтованості, з урахуванням тих обставин, які існували на час їх прийняття.

Водночас оскільки у цій справі позивач обґрунтовує незаконність рішення органу виконавчої влади та проведення реєстраційної дії саме порушенням з боку Черкаської ОВА та державного реєстратора під час їх здійснення, то такі вимоги є основними і мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Отже, оскільки відносини, які є предметом перевірки та оцінки адміністративними судами в адміністративній справі № 580/9641/23, визначені статтями 6 8 19 118 119 125 Конституції України, Законом України «Про адміністративні послуги», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» як адміністративні, то відповідно до статей 2 4 19 КАС України такі відносини перевіряються та оцінінюються виключно адміністративними судами. Жодні інші суди, крім адміністративних, не наділені компетенцією перевіряти та оцінювати адміністративні правовідносини.

Відносини, що розглядаються в адміністративній справі № 580/9641/23, є відносинами у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 6 8 19 118 119 125 Конституції України та Законом України «Про адміністративні послуги». Згідно зі статтями 2 4 19 КАС України вони належать до виключної компетенції адміністративних судів.

Ухвалою від 13 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підстав для відступу від зазначених висновків немає. Справу № 580/9641/23 повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 серпня 2023 року керуючим Черкаською єпархією Української Православної Церкви Митрополитом Феодосієм затверджено протокол № 2 загальних зборів Парафіяльних зборів Релігійної громади від 17 серпня 2023 року, в якому відображено рішення підтвердити підлеглість Релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях Українській Православній Церкві та підпорядкованість Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію і Священному Синоду Української Православної.

Відповідно до протоколу № 1 від 18 серпня 2023 року Парафіяльних зборів віруючих релігійної організації Релігійної громади одноголосно прийнято рішення «ЗА» по 11 питанню - провести реєстрацію статуту Релігійної громади у новій редакції, а також реєстрацію змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Керівник релігійної громади ОСОБА_1 18 серпня 2023 року склав застереження, яке направив на адресу Голови Черкаської ОВА, в якому зазначив, що загальні збори Парафіяльних зборів Релігійної громади від 17 серпня 2023 року є незаконними, а прийняті на цих зборах рішення є нелегітимними і у разі надходження від імені Релігійної громади документів, не підписаних головою Парафіяльної ради ОСОБА_1 і дійсних членів Загальних зборів релігійної громади, просив утриматися від незаконної реєстрації нової редакції Статуту релігійної організації.

Черкаською ОВА 15 вересня 2023 року винесено розпорядження № 528, яким зобов`язано зареєструвати та передати на постійне зберігання Управлінню культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА зміни до статуту Релігійної громади у зв`язку із зміною підлеглості з «Української православної церкви» на «Української православної церкви (Православної церкви України)», зміною назви на «Релігійна організація «Парафія святителя Софронія Черкаської єпархії Української православної церкви «Православної церкви України» в м. Черкасах»».

Релігійною організацією «Парафія святителя Софронія Черкаської єпархії Української православної церкви «Православної церкви України» в м. Черкасах» 09 жовтня 2023 року подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

Відповідні зміни були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі 10 жовтня 2023 року, що підтверджується відповідним витягом з цього реєстру.

Позивач, вважаючи, що відповідне розпорядження органу виконавчої влади та запис в Єдиному державному реєстрі є протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

8. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

10. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

11. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

12. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

13. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

14. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

15. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

16. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

17. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

18. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

19. Позивачем в касаційній скарзі зазначено, що суть позовної заяви полягає в тому, що відповідачами було порушено положення законодавства України, які регулюють порядок внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи - Релігійної організації «Парафія святителя Софронія Черкаської Єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси», - на підставі яких було видано оскаржуване розпорядження та здійснено реєстраційні дії державним реєстратором.

20. Також зазначає, що правовідносини у цій справі безпосередньо пов`язані з фактом зміни підлеглості Релігійної громади, внесення у зв`язку з цим відповідних змін та доповнень до статуту релігійної організації, а також пов`язані з реєстрацією змін статуту релігійної організації.

21. Такі обставини, на переконання позивача, належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки випливають зі змісту повноважень суб`єктів владних повноважень, прийнятих з порушенням чинного законодавства України.

22. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, враховуючи вимоги статей 4 19 КАС України та статті 20 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства, та свідчить про необхідність вирішення спору в порядку господарського судочинства.

23. При цьому судом апеляційної інстанції зауважено, що позивачем фактично оспорюється законність проведених Парафіяльних зборів віруючих Релігійної громади, наявність у вказаних зборів повноважень на вирішення питання про внесення змін до її статуту, реєстрації змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі без участі ОСОБА_1 , як керівника Релігійної громади.

24. Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-ХІІ).

25. За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

26. Згідно зі статтею 8 Закону № 987-ХІІ, Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

27. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

28. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади.

29. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

30. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

31. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

32. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

33. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

34. Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

35. За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

36. Частина перша статті 14 Закону №987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

37. Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).

38. Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації та змін до статуту.

39. Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення щодо реєстрації змін до статуту релігійної організації.

40. За змістом позовної заяви, вбачається, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника/керівника релігійної громади.

41. За подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 зазначила, що, оскільки, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.

42. Також, у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись в порядку господарського судочинства.

43. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20.

44. Таким чином, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спірні правовідносини пов`язані з необхідністю захисту релігійних прав, тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства України.

45. Доводи касаційної скарги стосовно того, що позивач оскаржує управлінські функції відповідачів спростовуються вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду.

46. Оскільки доводи скаржника щодо порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

47. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

49. Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу керівника релігійної організації «Релігійної громади парафії святителя Софронія Єпископа Іркутського Черкаської Єпархії Української православної церкви м. Черкаси» ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі № 580/11914/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді: В.М. Шарапа

С.М. Чиркін

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати