Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.01.2019 року у справі №825/574/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

Київ

справа №825/574/16

адміністративне провадження №К/9901/10329/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М.,

суддів: Мороз Л.Л., Стародуба О.П.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2016 року (головуючий суддя - Соломко І.І., судді: Д'яков В.І., Клопот С.Л.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року (головуючий суддя - Шелест С.Б., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.)

у адміністративній справі № 825/574/16 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України (далі - МОУ), третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність МОУ щодо залишення без реалізації документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат направити на адресу МОУ заяву та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та зобов'язати МОУ розглянути заяву та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 1984 по 1986 роки він проходив військову службу у військовій частині 2066, яка входила до складу прикордонних військах КДБ СРСР та брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, під час яких отримав осколочні поранення голови та ніг, внаслідок чого йому встановлено ІІІ групу інвалідності. Вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», в зв'язку з чим звернувся до відповідача з заявою про її отримання, але отримав відповідь про повернення документів без реалізації, оскільки вони не мають розглядатися Міністерством оборони України. Не розгляд заяви по суті відповідачем, до компетенції якого належить вирішення питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, порушує його права.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, позов задоволено частково. Зобов'язано МОУ розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги. В задоволенні іншої частини позовних відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, МОУ подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги зазначило, що позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтвердили, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. З наданих копій документів не вбачається, що травма (поранення, контузія) отримані саме під час участі в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан (країні де велись бойові дії). Крім того, судові рішення містять суперечливі за своїм змістом висновки щодо проходження позивачем військової служби та її періоду, що покладені в основу вирішення справи. МОУ відповідно до Закону України «Про оборону» є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судові рішення фактично оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення відповідачем не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.

Вирішуючи спір суди встановили, що ОСОБА_1 у період з 1984 по 1986 роки проходив строкову службу у військовій частині 2066, яка входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР та був звільнений у запас.

В період з 15 квітня 1985 року по 20 травня 1986 року брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан та отримав осколочні поранення голови та ніг.

Відповідно до копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 2746 від 11 листопада 2013 року поранення, контузія, захворювання позивача, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з довідками МСЕК № 018968 від 22 березня 2016 року та серії АВ № 0128551 від 25 березня 2014 року позивачу встановлена безтерміново III група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та видано посвідчення № 041195.

Позивач звернувся із заявою до Чернігівського обласного військового комісаріату, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок травми та захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, яка в подальшому з висновком надіслана до Департаменту фінансів МОУ для її розгляду та прийняття рішення.

За наслідками розгляду заяви, Департамент фінансів МОУ листом від 19 лютого 2016 року № 248/3/6/672 повернув документи позивача до Чернігівського обласного військового комісаріату без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю, оскільки позивач проходив військову службу та звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, тому виплата йому одноразової грошової допомоги не здійснюється МОУ.

2 березня 2016 року листом за № 5/886с Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про вищевказане рішення Департаменту фінансів МОУ.

Задовольняючи позов в оскаржуваній частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що до компетенції МОУ, як головного розпорядника коштів, належить прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

При цьому, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вказаної норми права слідує, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР.

Тож, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР (у даному випадку Прикордонних військ КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач проходив строкову військову службу у військовій частині 2066, що входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР та був звільнений в запас.

Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Раді Міністрів СРСР).

Прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до статті 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязаности» від 12 жовтня 1967 року, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 1 вересня 1939 року по 21 березня 1989 рік.

Отже, Державна прикордонна служба України до військової частини 2066 Прикордоних військ КДБ СРСР жодного відношення ніколи не мала.

Пунктом 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року передбачено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Як встановлено судами, призов позивача та його звільнення з військової частини здійснювалось на підставі наказів Міністерства оборони України.

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

Враховуючи те, що заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги, в порушення норм чинного законодавства, повернуто без розгляду (реалізації), суди попередніх інстанцій обґрунтовано зобов'язали МОУ розглянути його заяву про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 350 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

О.П. Стародуб

Судді Верховного Суду