Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2018 року

Київ

справа №826/27957/15

адміністративне провадження №К/9901/19393/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2016 (суддя Шулежко В.П.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 (судді Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С., Бєлова Л.В.)

у справі № 826/27957/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників,

третя особа: Головне управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» (далі - позивач, ТОВ «Альянс Холдинг») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2015 № 0002003903 та № 0002013903.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2016 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 № 0002003903. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2016 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 № 0002013903. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а складається виключно з цитування положень нормативно-правових актів.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.09.2015 за результатами фактичної перевірки господарської одиниці позивача - АЗС 4036, магазину, що розташовані за адресою: м. Буча, вул. Шевченка, 1-А, ГУ ДФС у Київській області, складено Акт № 000680, яким зафіксовано порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637) та підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки, 09.10.2015 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002003903, яким у зв'язку з порушенням пункту 2.6 Положення № 637 та на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у п'ятикратному розміру неоприбуткованої суми у розмірі 161 500 грн. та № 0002013903, яким у зв'язку з порушенням пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі пункту 1 статті 17 названого Закону до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем належним чином оприбуткована сума у розмірі 32300 грн. шляхом роздрукування фіскальних звітних чеків РРО та внесення відповідного запису до КОРО, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків (Z-звітів) та витягу з КОРО податкове повідомлення-рішення від 09.10.2015 №0002003903 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, суд дійшов висновку, що оскільки будь-яких доводів та доказів на підтвердження існування обставин, які призвели до недостачі бензину марки А-92 в кількості 15,88 літрів на АЗС, позивачем суду не надано, - відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 09.10.2015 №0002013903 діяв у межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пункту 2.6 Положення № 637 стало вилучення з блоків фіскальної пам'яті та непред'явлення до перевірки працівниками АЗС готівкових коштів у сумі 32 300 грн., що було кваліфіковано податковим органом як неоприбуткування таких коштів у визначеному законом порядку.

Наказом ТОВ «Альянс Холдинг» від 21.04.2015 №51 «Про встановлення правил нічного режиму роботи та нормативних залишків в касі автозаправних станцій ТОВ «Альянс Холдинг» встановлено ліміти готівки в касі для роботи в нічному режимі та протягом дня згідно додатку № 1, зокрема, для АЗС 4036: денний ліміт 10000 грн., нічний - 4000 грн.

22 Серпня 2007 року між позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Договір про інкасацію коштів № 67-1-1/209, за умовами якого банк власними засобами у дні і години, погоджені сторонами, проводить інкасацію готівкової виручки позивача та доставляє проінкасовану готівку до кас ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», здійснює її обробку і переказ на рахунок позивача.

В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору від 27.10.2008, відповідно до пункту 2.5 якої для збереження коштів, отриманих від відвідувачів АЗС, позивач використовує спеціальні сейфи (металеві шафи), які є його власністю і знаходяться безпосередньо на АЗС.

При цьому судами з пояснень представника позивача встановлено, що сейф на АЗС 4036 закритий на два ключі, які за правилами безпеки та згідно з умовами зазначеного договору про інкасацію мають бути використані одночасно. Один ключ знаходиться на АЗС, а другий - в інкасаторській службі, а тому відкриття сейфу можливе тільки за участю інкасатора ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637) каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Згідно пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

За змістом статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виходячи з аналізу наведених норм, місце проведення розрахунків не обмежується виключно касовим апаратом, а включає касу, грошовий ящик, сейф тощо. При цьому, скринька РРО підприємства та сейф підприємства фактично є його касою. Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд приходить до висновку, що своєчасне (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбуткування усієї готівки, що надходить до кас, не ставиться в залежність від інкасації готівкових коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем належним чином оприбуткована сума у розмірі 32300 грн. шляхом роздрукування фіскальних звітних чеків РРО та внесення відповідного запису до КОРО, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків (Z-звітів) та витягу з КОРО, що не заперечувалось представниками відповідача та третьої особи, а відтак правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за не оприбуткування позивачем грошових коштів відсутні, що в свою чергу свідчить про помилковість тверджень про порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 від 15 грудня 2004 року.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.10.2015 № 0002013903.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанці), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що сама по собі нестача пального на АЗС позивача не може бути підставою для твердження про порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та не може бути підставою до застосування відповідних штрафних санкцій.

Доказів, які б свідчили про вчинення позивачем вказаного порушення матеріали справи не містять. Таких доводів не містить і касаційна скарга податкового органу.

Згідно частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі № 826/27957/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко