Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №820/48/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2018 року

Київ

справа №820/48/18

адміністративне провадження №К/9901/52855/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 (суддя -Зоркіна Ю.В.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 (судді - Григоров А.М., Подобайло З.Г., Тацій Л.В.)

у справі № 820/48/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Турбоатом»

до Північно-східного офісу Держаудитслужби

про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Турбоатом» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі - Держаудитслужба) щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Товариства за період роботи з 01.01.2014 по 31.12.2017.

Позов мотивовано тим, що відповідачем призначено ревізію в порушення вимог чинного законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018, позов задоволено: визнано протиправними дії Держаудитслужби щодо проведення у період з 15.01.2018 по 06.04.2018 ревізії фінансово-господарської діяльності Товариства за період роботи підприємства з 01.01.2014 по 31.12.2017.

Не погодившись із судовими рішеннями, Держаудитслужба звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість адміністративного позову, неправильно оцінивши обставини справи та залучені до матеріалів справи докази.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому вважає судові рішення законними та обґрунтованими та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство є юридичною особою у формі акціонерного товариства, 51% акцій якого знаходиться у власності Держави, а 49 % - у власності інших акціонерів приватного сектору.

Листом від 26.12.2017 Держаудитслужба проінформувала позивача про те, що на підставі Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східним офісом Держаудитслужби на I квартал 2018 року передбачено проведення з 15.01.2018 по 06.04.2018 ревізії фінансово-господарської діяльності Товариства за період з 01.01.2014 по 31.12. 2017.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні внормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (Закон - № 2939-XII) та приписами Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затветдженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550.

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту окремих господарських операцій, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 214.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Із залучених до матеріалів справи доказів вбачається, що з 2014 року на підставі відповідних Програм державного фінансового аудиту окремих господарських операцій органом державного фінансового контролю здійснюється операційний аудит Товариства, наслідки якого оформлювались відповідними аудиторськими звітами Держаудитслужби.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту &?к;...&?х;.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&l ;...&g"; поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вимог про оскарження рішень (дій) відповідача щодо призначення запланованого контрольного заходу не заявляв.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, Верховний Суд вважає, що порушення прав позивача не відбулося. Обставини ж повідомлення наміру про вчинення дій по проведенню ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, не свідчать про вчинення таких дій відповідачем та наявність права, яке підлягає судовому захисту у межах даної ситуації.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №820/4285/17 (К/9901/3654/18).

Таким чином, при постановленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Північно-східного офісу Держаудитслужби підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню.

З огляду на те, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для перерозподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 344, 349, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Турбоатом» до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова