Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.05.2018 року у справі №813/2857/17
Ухвала КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №813/2857/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2018 року

Київ

справа №813/2857/17

адміністративне провадження №К/9901/47076/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

при секретарі - Шевчук К.В.,

за участю

представника позивача - Данилевича Д.О.,

представника відповідача - Пальчика В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року (головуючий суддя - Сакалош В.М., судді - Хома О.П., Брильовський Р.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (головуючий суддя - Улицький В.З., судді - Затолочний В.С., Сапіга В.М.) у справі

за позовом Приватного підприємства «Мірт»

до Державної казначейської служби України

третя особа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

про скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року Приватне підприємство «Мірт» (далі - ПП «Мірт») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про скасування рішення відповідача про повернення органу державної виконавчої служби без виконання наказу виданого 18.08.2015 року Господарським судом Львівської області у справі №914/2016/14 та надісланих із ним документів, яке оформлено листом відповідача від 12.08.2016р. за вих. №5-08/239-13955.

2. В обґрунтування позовних вимог ПП «Мірт» зазначило, що на виконання судового рішення Господарського суду Львівської області від 04.01.2016 року, керівник органу виконавчої служби супровідним листом від 12.07.2016р. скерував на адресу Державної казначейської служби України наказ Господарського суду Львівської області від 18.08.2015 року для його виконання у порядку встановленого Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Однак, листом від 12.08.2016 року відповідач повернув вказаний наказ до органу виконавчої служби, мотивуючи тим, що за змістом ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», він не застосовується до виконання рішення про стягнення коштів з органів місцевого самоврядування. Позивач зазначає, що такі дії відповідача прямо суперечать судовому рішенню Господарського суду Львівської області від 04.01.2016 року, який застосовуючи вказані правові норми до спірних правовідносин встановив протилежне.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю, скасовано рішення Державної казначейської служби України про повернення органу державної виконавчої служби без виконання наказу виданого 18.08.2015 року Господарським судом Львівської області у справі №914/2016/14 та надісланих із ним документів, яке оформлено листом Державної казначейської служби України від 12.08.2016р. за вих.№5-08/239-13955.

4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що мотиви повернення наказу, наведені в листі відповідача від 12.08.2016 року за вих.№5/239-13955, суперечать висновкам Господарського суду Львівської області, зробленим в ухвалі від 04.01.2016 року у справі 914/2016/14 стосовно порядку виконання наказу господарського суду від 18.08.2015 року та правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зокрема тому, що при примусовому виконанні наказу від 18.08.2015 року підлягають застосуванню приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки Управління капітального будівництва Львівської міської ради охоплюється окресленим у ст.2 Закону колом суб'єктів-боржників, при виконанні судових рішень щодо яких підлягають застосуванню запровадженні Законом гарантії держави щодо виконання судових рішень. Правовідносини між відповідачем та органом виконавчої служби виникли в межах виконавчого провадження, де на виконавця як на учасника виконавчого провадження покладені службові обов'язки щодо здійснення повного та неупередженого виконання рішення суду, виданого на користь та в інтересах ПП «Мірт» як стягувача. Суд погодився з позивачем, що суб'єктивний склад правовідносин, на які поширюється дія оскаржуваного рішення відповідача не обмежується адресатом - органом виконавчої влади, оскільки воно породжує безпосередні правові наслідки для сторін виконавчого провадження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

7. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ДКСУ (далі - скаржник) у квітні 2018 року звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року.

9. В касаційній скарзі ДКСУ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог повністю.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що у спірних правовідносинах органом ДВС подано наказ суду про стягнення коштів з органу місцевого самоврядування, на виконання якого не поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Посилається на те, що підставою визнання недійсною постанови державного виконавця від 28.09.2015р. про повернення виконавчого документа стягувачеві у справі №914/2016/14 є передчасність повернення наказу від 18.08.2015р. та ухвалою Господарського суду Львівської області не було встановлено способу виконання виконавчого документа. Вважає, що позивач всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» подав наказ Господарського суду Львівської області від 18.08.2015р. до органу державної виконавчої служби, що призвело до виникнення спірних правовідносин. Крім того, скаржник вважає, що у ПП «Мірт» відсутні підстави для пред'явлення позову, оскільки спірні правовідносини виникли між органом ДВС та ДКСУ.

11. ПП «Мірт» подало відзив на касаційну скаргу, за змістом якого вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. ПП «Мірт» не погоджується з позицією скаржника щодо механізму стягнення коштів з Управління капітального будівництва Львівської міської ради. Вважає, що оскільки ПП «Мірт» є стягувачем у виконавчому провадженні, спірне рішення порушує матеріальне право позивача на отримання реального виконання судового рішення.

12. Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.04.2015 року у справі №914/2016/14 з Управління капітального будівництві Львівської міської ради на користь ПП «Мірт» стягнуто 2 523 766,20 грн. основного боргу за договором на реконструкцію проспекту Свободи №23 від 27.10.2011р., а також 181 599,27 грн. 3% річних та 1 286 834,57 грн. інфляційних втрат та 16793, 87 грн. В межах провадження у даній справі позивач оскаржив до господарського суду постанову державного виконавця від 28.09.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.01.2016 року вказана постанова визнана незаконною. Господарським судом надано оцінку правовому статусу учасників виконавчого провадження та встановлено помилковість висновку органу державної виконавчої служби про те, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти Управління капітального будівництва Львівської міської ради і це виключає можливість виконання виконавчого документа.

14. 12 липня 2016 року керівник органу виконавчої служби супровідним листом скерував на адресу відповідача наказ господарського суду від 18.08.2015 року для його виконання у порядку встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

15. Листом 12.08.2016 року Державна казначейська служба України повернула до органу виконавчої служби оригінал наказу Господарського суду Львівської області від 18.08.2015 року у справі №914/2016/14 та копії доданих документів. Своє рішення відповідач мотивував тим, що за змістом ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», він не застосовується до виконання рішення про стягнення коштів з органів місцевого самоврядування. У поданому наказі боржником визначено управління капітального будівництва Львівської міської ради, що за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування. Таким чином, законодавство не надає Казначейству повноважень на виконання рішення суду за рахунок коштів державного бюджету, боржником за яким є орган місцевого самоврядування.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

16. Частина 1 статті 16 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування»: органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

17. Частина 6 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування»: місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

18. Частина 1 статті 2 Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

19. Пункт 9 частини 4 статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження»: виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

20. Частина 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»: рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

21. Підпункт 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України: установити, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

22. Пункт 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок №845): цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

23. Пункт 2 Порядку №845: боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

24. Пункт 3 Порядку №845: рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

25. Пункт 7 Порядку №845: у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

26. Підпункт 2 пункту 9 Порядку №845: орган Казначейства повертає документи та відомості, зазначені у пункті 7 цього Порядку, органу державної виконавчої служби у разі, коли: рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством; документи та відомості подано особою, що не має відповідних повноважень, або не у повному обсязі.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

30. Зі змісту ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випливає, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, а також особливості їх виконання, щодо наступних категорій боржників: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація; 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

31. Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як орган місцевого самоврядування, не належить до наведених боржників та, відповідно, на спірні правовідносини не розповсюджуються приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». При цьому, Суд вважає помилковим розповсюдження дії вказаного Закону на спірні правовідносини з посиланням на практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення терміну «державний орган», оскільки цією міжнародною судовою установою застосовується принцип автономного тлумачення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а спірні правовідносини повністю врегульовано іншими законодавчими положеннями.

32. Так, з пп.1 п.9 розділу VI Бюджетного кодексу України висновується, що рішення суду про стягнення коштів з місцевих бюджетів виконується виключно Казначейством України за процедурою, встановленою Порядком №845.

33. При цьому, Порядком №845 передбачено вжиття заходів щодо безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам після отримання відповідних документів від органу державної виконавчої служби. Посилання в п.7 цього Порядку на передачу певних документів відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не спростовує можливості застосування цього припису у правовідносинах щодо виконання судового рішення про стягнення коштів з органів місцевого самоврядування.

34. Отже, посилаючись на відсутність повноважень щодо виконання рішення суду, ДКСУ протиправно повернуло наказ Господарського суду Львівської області від 18.08.2015 року у справі №914/2016/14 та відповідні документи до органу державної виконавчої служби.

35. Посилання скаржника на відсутність у ПП «Мрія» підстав для пред'явлення позову є необґрунтованим з огляду на те, що визначення належного порядку стягнення коштів з органу місцевого самоврядування під час виконання судового рішення безпосередньо впливає на права та законні інтереси стягувача у спірних правовідносинах - ПП «Мрія».

36. У відповідності до п.3 ч.1 ст.349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

37. Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

38. Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів є помилковими лише в зазначенні мотивів задоволення адміністративного позову, то відповідно до ч.4 ст.351 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ДКСУ без задоволення та змінити оскаржувані судові рішення в мотивувальній частині.

39. Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

40. В задоволенні касаційної скарги Державної казначейської служби України - відмовити.

41. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року змінити в частині мотивів задоволення адміністративного позову, в іншій частині - залишити без змін.

43. Повний текст постанови складено 15 листопада 2018 року.

44. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа