Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №804/4305/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2018 року

Київ

справа №804/4305/17

провадження №К/9901/31209/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу

за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду, прийняту 26 вересня 2017 року у складі головуючого судді Малої Т.Ю., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 25 січня 2018 року, у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

І. Суть спору:

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі також - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, у якому, просив:

1.1. визнати неправомірною відмову голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду про перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді;

1.2 зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд встановити ОСОБА_1 стаж роботи на посаді судді з 08 листопада 2010 року десять років і три місяці для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки;

1.3 зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу ОСОБА_1 з моменту зарахування його до штату суду та виплатити її;

1.4 зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок розміру щорічної відпустки з урахуванням вислуги років на момент зарахування ОСОБА_1 до штату суду.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що положеннями законодавства, що діяли на момент призначення його суддею та зарахування до штату суду, він мав право на зарахування до стажу судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, періоду роботи на державній службі понад 10 років. При зарахуванні його на роботу до штату суду на посаді судді, вказаний стаж державної служби зараховано не було, передбачений законодавством належний розмір матеріального забезпечення він не отримував, та був позбавлений права на додаткову відпустку, в порушення частини шостої статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), яка діяла на момент призначення позивача суддею та зарахування до штату суду.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що оскільки позивач призначений Указом Президента Україні від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 «Про призначення суддів» після набрання чинності Законом України від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», то відсутні підстави для перерахунку стажу роботи на посаді судді, встановлення позивачу додаткової щорічної відпустки за вислугу років та здійснення перерахунку щомісячної доплати за вислугу років.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справ

4. Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 ОСОБА_1, призначений на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду та 09 грудня 2010 року прийняв присягу судді.

5. Наказом голови суду від 05 листопада 2010 року № 271-к позивача зараховано до штату суддів з 08 листопада 2010 року з щомісячною доплатою за вислугою років у розмірі 15 відсотків від посадового окладу, як такий, що має стаж роботи до 5 років.

6. На момент призначення позивача на посаду судді він мав стаж державної служби 10 років та 3 місяці, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

7. 05 липня 2017 року позивач звернувся до голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В.М. з проханням встановити йому стаж роботи з 08 листопада 2010 року у розмірі десять років і три місяці для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки, здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу та виплатити її, здійснити перерахунок розміру щорічної відпустки з урахуванням вислуги років на момент зарахування позивача до штату суду.

8. 06 липня 2017 року позивач отримав відповідь на вказане звернення, якою було відмовлено йому в задоволенні його вимог з тих мотивів, що при зарахуванні позивача до штату суду стаж роботи визначили вірно і підстав для його зміни немає, а отже і підстави для здійснення перерахунку відсутні.

9. Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2017 року, яку залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, в позові відмовив.

11. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 призначений на посаду судді після набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а відтак відсутні підстави щодо перерахунку останньому стажу роботи на посаді судді, встановлення додаткової щорічної відпустки за вислугу років, а також здійснення перерахунку щомісячної доплати за вислугу років, через що у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

13. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що суди помилково застосували до спірних відносин норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не врахувавши при цьому положення статті 44 Закону України «Про статус суддів», які на думку позивача мають бути застосовані при вирішенні спору.

14. У скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

15. Верховний Суд ухвалою від 5 березня 2018 року відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

16. Відповідач та третя особа подали заперечення на касаційну скаргу, в яких наполягають на безпідставності останньої та просять у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Підставою для звернення до суду позивач визначив порушення застосування відповідачем норм Закону України «Про статус суддів» та Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

19. 15 грудня 1992 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про статус суддів». Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

20. В статті 44 Закону України «Про статус суддів» визначалося матеріальне і побутове забезпечення суддів. Відповідно до частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

21. 07 лютого 2010 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Закон набрав чинності 30 липня 2010 року згідно з яким Закон України «Про статус суддів» втратив чинність крім статей 43, 44, які втратили чинність з 01 січня 2011 року.

22. Разом з тим, в прикінцевих положеннях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування окрім статей 129 та 130 цього Закону, які вводитимуться в дію 01 січня 2011 року.

23. Статтею 129, на час набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено суддівську винагороду, відповідно до статті 130 визначається надання щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки.

24. До 01 січня 2011 року питання суддівської винагороди та відпустки суддів регулювалися статтею 44 Закону України «Про статус суддів».

25. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає єдиний підхід щодо визначення стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується і стаття 131 цього Закону, яка набула чинності одночасно з самим Законом 03 серпня 2010 року визначає порядок обчислення стажу роботи судді.

26. Відповідно до статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

26.1. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

26.2. Пунктом 2 Розділу XII "Прикінцеві положення", визнано такими, що втратили чинність:

1) Закон України "Про статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 8, ст. 56; 1994 р., N 22, ст. 142, N 26, ст. 203; 1995 р., N 34, ст. 268; 1999 р., N 50, ст. 434; 2000 р., N 10, ст. 79, N 13, ст. 102, N 38, ст. 322; 2001 р., N 33, ст. 180; 2004 р., N 25, ст. 354; 2006 р., N 1, ст. 18), крім статей 43 та 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року;

26.3. Згідно пункту 11 Розділу XIII "Перехідні положення", судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

27. Порядок обчислення стажу державної служби Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283

27.1. Пунктом 2 цього порядку визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; {Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 726 від 25.05.2006, N 1658 від 29.11.2006, N 1700 від 08.12.2006, N 968 від 07.09.2011}.

VI. Позиція Верховного Суду

28. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

29. Пунктом 2 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року передбачалося, що статті 43, 44 Закону України "Про статус суддів" втрачали чинність з 1 січня 2011 року. Тому Верховний Суд погоджується із твердженням Позивача, що пунктом 2 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" продовжено дію статті 44 Закону України "Про статус суддів" й вона була чинною станом на дату призначення (09.12.2010) ОСОБА_1 на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

30. Законодавство, яким визначався стаж роботи на посаді судді та, яке діяло на день набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI - був Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (ч. 6 ст. 44).

31. Спірні відносини щодо визначення стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, мають оцінюватися з урахуванням частини 6 статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року, статті 131, пункту 2 Розділу XII "Прикінцеві положення", пункту 11 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року.

32. Отже, Верховний Суд погоджується з твердженням Позивача, що стаття 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року не стосується суті спору, оскільки вона регулює відносини стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку. Позивачем обґрунтовано вказується, що спірні відносини стосуються стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки.

33. На час виникнення спірних правовідносин й призначення Позивача на посаду судді, визначення стажу роботи на посаді судді регулювалося декількома нормами права, а саме:

1) ч. 6 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII;

2) ст. 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI;

3) підпункт 1 пункту 2 Розділу XII Прикінцеві положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI;

4) пунктом 11 Розділу XIII Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

34. Відповідно до пункту 11 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону N2453-VI, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, в тому числі Законом N 2862-ХІІ.

35. Слід зауважити, що у зазначеному пункті не йдеться про суддів, які були призначені чи обрані на посаду судді після набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

36. Отже, приймаючи підпункт 1 пункт 2 Розділу XII та пункт 11 Розділу XIII Прикінцеві положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим Законом, а лише уточнював для останніх період, протягом якого вони мають право на зарахування стажу відповідно до Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII.

37. Тому, оцінюючи можливість застосування частини 6 статті 44 Закону України "Про статус суддів" щодо Позивача, Суд вважає, що положення пункту 11 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI не поширюються на осіб призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом.

38. Відповідно, Верховний Суд робить висновок, що положення частини шостої статті 44 Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, дія яких Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI була продовжена до 01 січня 2011 року, - поширювалася на суддів, які були призначені чи обрані до 1 січня 2011 року.

39. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд доходить висновку, що Позивач має право на зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки - стаж державної служби.

40. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів щодо відсутності підстав для задоволення позову є помилковими.

41. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

42. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

43. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, Суд вважає, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вважає необхідним їх судові рішення скасувати та задовольнити адміністративний позов.

44. Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

45. Позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі - 2560 гривень, за подання апеляційної скарги у розмірі - 2816 гривень, і за подання касаційної скарги - у розмірі 5120 гривень, а всього на загальну суму 10496 гривень.

46. Керуючись статтями 3, 262, 263, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року у цій справі - скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

4. Визнати неправомірною відмову голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду про перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді.

5. Зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд встановити ОСОБА_1, стаж роботи на посаді судді з 08 листопада 2010 року у розмірі десять років і три місяці для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки.

6. Зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу ОСОБА_1 з моменту зарахування його до штату суду та виплатити її.

7. Стягнути з Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м. Дніпро, вул.А. Янгеля, 4, ідентифікаційний код 34824364) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 10496 (десять тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець