Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2018 року у справі №826/5868/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №826/5868/16

адміністративне провадження №К/9901/47519/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017 (головуючий суддя - Шрамко Ю.Т.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Троян Н.М.)

у справі 826/5868/16

за позовом Дочірнього підприємства «Артек»

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Дочірнє підприємство «Артек» (далі - ДП «Артек») звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.01.2016 №100270001/2016/000001/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Митниця в порушення норм Митного кодексу Украъни (далі - МК України) неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем, оскільки ДП «Артек» надало для митного оформлення товару всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню та чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018, позов задовольнив.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем під час митного оформлення товару було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування ДП «Артек» методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, з огляду на правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.01.2015 між Honkong Witiger Limited (Шанхай, Китай) (Продавець) та ДП «Артек» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №14SY0326/AR/002, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар (молекулярне сито для виробництва склопакетів ЗА) за ціною 45000,00 доларів США.

З метою митного оформлення товару (молекулярне сито для виробництва склопакетів ЗА), що є предметом зовнішньоекономічного контракту, позивач 14.01.2016 разом з електронною митною декларацією №10027000/2016/246373 подав до Митниці наступні документи: контракт від 30.01.2015 №14SY0326/AR/002 з додатком № 3 до нього; проформа-інвойс та інвойс від 17.11.2015 № WT2015SY163; коносамент від 02.12.2015 № WMS15110944; пакувальний лист б/н від 17.11.2015; платіжне доручення від 20.11.2015 № 22 та заява про купівлю іноземної валюти до нього від 20.11.2015 № 23; лист Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 24.04.2015 № 09/02-1411; митна декларація країни відправлення від 25.11.2015 № 223120150813313794; договір транспортного експедирування від 03.01.2013 № 03/01-13, довідка про транспортні витрати б/н від 14.01.2016 та рахунок на оплату від 14.01.2016 № 2; СМR від 13.01.2016 № 515/1.

Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару у Митниці виник сумнів стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості частини товару. Під час проведення консультацій позивача, відповідно до вимог статті 53 МК України, зобов'язано надати додаткові документи.

У зв'язку з неподанням позивачем всього переліку додаткових документів, Митниця прийняла рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару №1 згідно з УКТЗЕД 3824901500 (молекулярне сито А558) від 14.01.2016 №100270001/2016/000001/2.

Після випуску товару у вільний обіг, відповідно до статті 55 МК України, позивач протягом 80 днів листом від 01.03.2016 № 36 звернувся до Митниці та разом з раніше поданими документами надав додаткові, а саме: прайс-лист виробника б/н від 12.11.2015; бухгалтерські накладні позивача від 26.01.2016 № 17/К, від 04.02.2016 №Д49 та В0003 від 19.01.2016; заяву на купівлю іноземної валюти від 20.11.2015 №23; замовлення від 12.11.2015 № 004; експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 23.02.2016 № 4.5/123.

Розглянувши подані ДП «Артек» документи, Митниця листом від 10.03.2016 №1690/10/26-70-25-02 повідомила позивача про відсутність підстав для перегляду та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2016/000001/2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Митниця зазначила, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, а саме в платіжному дорученні від 20.11.2015 № 22 не зазначено реквізитів інвойсу або проформи інвойсу.

Відхиляючи наведені доводи відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант надав платіжне доручення від 20.11.2015 № 22 із заявою про закупівлю іноземної валюти від 20.11.2015 № 23. Натомість Митниця не взяла до уваги той факт, що переказ грошових коштів в рамках контракту (шляхом оформлення відповідного платіжного доручення) здійснювався на підставі заяви про купівлю іноземної валюти від 20.11.2015 № 23, що є обов'язковою вимогою для валютних операцій.

Так, декларант повинен перед здійсненням валютних розрахунків зазначити підстави для придбання валюти та умови, за якими такі розрахунки будуть здійснюватися. В заяві про купівлю іноземної валюти від 20.11.2015 № 23 у графі «Підстава для купівлі іноземної валюти на МВРУ» чітко визначено: «Попередня оплата згідно контракту №14SY0326/AR/002 від 30.01.2015 та проформи-інвойсу №WT2015SY163 від 17.11.2015». Отже, подальше проведення розрахунків шляхом оформлення платіжного доручення від 20.11.2015 № 22 здійснювалося на підставі та за умов, зазначених у такій заяві про купівлю іноземної валюти.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій та зазначає, що у Митниці не було обґрунтованого сумніву у правильності визначення ДП «Артек» митної вартості товарів за першим методом та, як наслідок, витребування додаткових документів, оскільки подані позивачем під час митного оформлення платіжне доручення від 20.11.2015 № 22 та заява про купівлю валюти від 20.11.2015 № 23 дозволяли Митниці ідентифікувати оплату за товар з поставкою за митною декларацією від 14.01.2016 №10027000/2016/246373.

Щодо посилань відповідача на те, що експертний висновок та прайс-лист, надані ДП «Артек» містять розбіжності, то колегія суддів не бере їх до уваги, погоджуючись із судами попередніх інстанцій, що такі доводи Митниці є безпідставними та жодним чином не впливають на правильність визначення митної вартості позивачем за першим методом з огляду на підтвердження позивачем заявленої митної вартості документами, передбаченими частиною другою статті 53 МК України.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 14.01.2016 №100270001/2016/000001/2, у ньому зазначені лише дати та номери митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення ДП «Артек» митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова