Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2020 року у справі №804/4735/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2020 року

Київ

справа №804/4735/16

адміністративне провадження №К/9901/40028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 (суддя Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Дурасова Ю.В., Щербак А.А.) у справі №804/4735/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Родовід банк" (далі - ПАТ "Родовід банк", позивач) звернулося до суду з позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ, відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 04.07.2016 №3129-17.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ "Родовід банк" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Родовід банк" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі №804/4735/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/4735/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 14.05.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Як вважає позивач, направлення податкової вимоги є складовими процедури примусового стягнення податкового боргу, тому є протиправним, оскільки відповідно до пункту 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. У касаційній скарзі ПАТ "Родовід банк" просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що податкова вимога не є заходом стягнення (погашення) податкового боргу, не є документом , що встановлює право податкової застави, документ лише попереджає платника про розповсюдження такого права податкової застави на його майно. Податковий орган просить суд залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.02.2016 ПАТ "Родовід банк" подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю, якою задекларовано земельний податок за 2016 рік у сумі 8221,39грн., у тому числі: січень-листопад по 685,12грн. щомісячно, грудень - 685,07грн.

З огляду на облікову картку платника, у ПАТ "Родовід банк" виникла заборгованість за узгодженими грошовими зобов`язаннями.

04.07.2016 ОДПІ винесено податкову вимогу №3129-17, якою визначено суму податкового боргу станом на 03.07.2016 за узгодженим грошовим зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 685,12грн.

Не погодившись з прийнятим ОДПІ рішенням, ПАТ "Родовід банк" звернулося до суду з позовом про скасування податкової вимоги від 04.07.2016 №3129-17.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Родовід банк" вказано, що постановою Правління Національного банку України від 25.02.2016 №107 ПАТ "Родовід банк" визнано неплатоспроможним. Отже станом на формування податкової вимоги - триває процедура виведення неплатоспроможного банку ПАТ "Родовід банк" з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку. Оскільки під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів, податкова вимога є необґрунтованою, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Заперечуючи позов, контролюючий орган посилався на те, що спірна податкова вимога не свідчить про нарахування жодних фінансових чи інших санкцій, не є підтвердженням того, що на майно боржника накладено арешт, зареєстровано податкову заставу чи вжито інших заходів щодо стягнення податкового боргу. Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо визнання протиправною податкової вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки факт надіслання податкової вимоги жодним чином не порушує Закону України "Про систему гарантувань фізичних осіб", а факт наявності податкового боргу не заперечується і не спростовується позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що направлення позивачу податкової вимоги про сплату податкового боргу відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує приписів Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та "Про банки і банківську діяльність", тому податкова вимога про сплату податкового боргу є обґрунтованою.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Форма бланку податкової вимоги встановлена наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576 "Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків".

Отже, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов`язку та виникнення у нього податкового боргу.

При цьому, якщо платник податків самостійно узгодив суму податкового зобов`язання шляхом подання податкової декларації, але не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання у встановлений строк, контролюючий орган одразу направляє йому податкову вимогу, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що Постановою Правління Національного банку України від 25.02.2016 №107 ПАТ "Родовід банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2016 №261 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Родовід банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" на підставі постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" до категорії неплатоспроможних" вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 26.02.2016 по 25.03.2016 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куліша В.М.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.03.2016 №419 продовжено строк тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку АТ "Родовід банк" з 26.03.2016 по 25.04.2016.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.04.2016 №610 "Про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів" фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Родовід банк" Куліша Віктора Миколайовича" продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Родовід банк" Куліша В.М. до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Родовід банк".

Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VІ.

Згідно з пунктом 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з частиною п`ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед кредиторами.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої вказаної статті Закону, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Таким чином, протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань перед кредиторами та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Податковим кодексом України за невиконання чи неналежне виконання банком зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Як встановлено судами, зазначена у спірній податковій вимозі сума боргу зі сплати земельного податку, що сплачується юридичними особами, у розмірі 685,12грн. відповідає сумі зобов`язання, самостійно визначеного ПАТ "Родовід банк" у податковій декларації з плати за землю, якою задекларовано земельний податок за 2016 рік у сумі 8221,39грн., у тому числі: січень-листопад по 685,12грн. щомісячно, грудень - 685,07грн., але не сплаченій у встановлені законодавством терміни. При цьому, дана сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені.

Судами зауважено, що направлення позивачу податкової вимоги від 04.07.2016 №3129-17 не пов`язано з жодною обставиною, яка передбачена частиною 5 статі 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З урахуванням встановленого, судами правомірно вказано, що направлення спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку. Слід також зазначити, що викладене у спірній податковій вимозі попередження про виникнення права податкової застави на майно позивача не можна вважати накладенням арешту на кошти та майно банку.

Відтак, скерування на адресу банку податкової вимоги не свідчить про провадження органом доходів і зборів заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії відповідача лише формують та документально визначають податковий борг, при цьому останні об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу.

Сама собою обставина прийняття податкової вимоги не порушує приписів підпунктів 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в даному випадку контролюючим органом не здійснювалось нарахування будь-яких санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), не накладався арешт на кошти чи майно банку, не здійснювалось примусове стягнення його коштів та майна.

Враховуючи викладене, касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивачем не сплачено узгоджене грошове зобов`язання по податковому боргу в установлені законодавством строки, надсилання податковим органом податкової вимоги є правомірним.

Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надано належну правову та обґрунтовану оцінку на підставі норм закону.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

.......................

.......................

.......................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду