Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/6491/15

адміністративне провадження №К/9901/27856/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у складі судді Грень Н.М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року у складі суддів Макарика В.Я., Большакової О.О., Глушка І.В.

у справі № 813/6491/15 (876/2865/16)

за позовом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»

до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання розрахунку незаконним,

У С Т А Н О В И В :

21 грудня 2015 року Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (після реорганізації Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу, якою визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість та визнати розрахунок до вимоги таким, що не відповідає чинному законодавству.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року, позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №2247-23 від 17 липня 2015 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення виходили з того, що позивачем 11 грудня 2014 року достроково погашено розстрочену суму податкового боргу разом із сумою нарахованих на цю суму процентів за весь період користуванням розстроченням у розмірі 689389,74 грн. Про повну сплату достроково розстроченої заборгованості позивач повідомив відповідача листом № 01/812 від 14 грудня 2014 року.

У жовтні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи заперечення на позов та апеляційної скарги і зводяться до твердження, що податкова вимога сформована в автоматичному режимі.

У запереченні на позов Підприємство наводить доводи, аналогічні викладеним в позовній заяві та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року задоволено клопотання позивача про розстрочення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року по справі №2а-7199/11/2670 та розстрочено стягнення з позивача заборгованості в сумі 1455597,57 грн рівними платежами щомісячно по 24258,96 грн до 30 квітня 2017 року.

Підприємством 11 грудня 2014 року достроково погашено розстрочену суму податкового боргу разом із сумою нарахованих на цю суму процентів за весь період користуванням розстроченням у розмірі 689389,74 грн.

Про повну дострокову сплату розстроченої заборгованості позивач повідомив відповідача листом № 01/812 від 14 грудня 2014 року.

17 липня 2015 року відповідачем направлено позивачеві податкову вимогу №2247-23 відповідно до якої, у позивача сума податкового боргу по узгоджених грошових зобов'язаннях становить 911903,50 грн.

У запереченні на адміністративний позов, апеляційній та касаційній скаргах податковий орган вказує, що податкова вимога сформована в автоматичному режимі. Інших пояснень не наведено.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктом 100.1. статті 100 Податкового кодексу України встановлено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10 жовтня 2013 року затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку, нарахування процентів розпочинається наступного дня після початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) та наступного дня після граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Нарахування процентів здійснюється у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу) (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням).

Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 глави 12 розділу II Податкового кодексу України.

Платник податків розраховує суму процентів на розстрочене (відстрочене) грошове зобов'язання (податковий борг) (його частку) самостійно та сплачує її одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.

Одноденний розмір процентів при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.

Надміру сплачені суми процентів можуть зараховуватись у рахунок сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно пункту 4.3 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань, платник податків має право достроково погасити розстрочену (відстрочену) суму грошового зобов'язання (податкового боргу) або її частину разом із сумою нарахованих на цю суму процентів.

Для документального оформлення дострокового погашення розстрочених (відстрочених) сум грошового зобов'язання (податкового боргу) платник податків не пізніше третього робочого дня за днем дострокового погашення повинен звернутися до органу доходів і зборів, який укладав з ним договір про розстрочення (відстрочення), із заявою про скорочення строків дії розстрочення (відстрочення) внаслідок дострокового погашення розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов'язань (податкового боргу) з обов'язковим визначенням сум та реквізитів документа про дострокове погашення.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем 11 грудня 2014 року достроково погашено розстрочену суму податкового боргу разом із сумою нарахованих на цю суму процентів за весь період користуванням розстроченням.

Про повну сплату достроково розстроченої заборгованості позивач повідомив відповідача листом № 01/812 від 14 грудня 2014 року. Вказані обставини встановлено судами попередніх інстанцій та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17 липня 2015 року № 2247-23 на суму 911903,50 грн.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів заперечення на позов та апеляційної скарги, яким надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року у справі № 813/6491/15 (876/2865/16) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер