Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1930/17

адміністративне провадження №К/9901/35702/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у складі судді Гулика А.Г.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у складі суддів Онишкевича Т.В., Іщук Л.П., Сеника Р.П.

у справі № 813/1930/17 (876/8451/17)

за позовом Приватного підприємства «Максіс Трейд»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

28 травня 2017 року Приватне підприємство «Максіс Трейд» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002202200 від 2 березня 2017 року. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У листопаді 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19 січня 2016 року №200251221, індивідуальний податковий номер 400638913050, суб'єкт господарювання зареєстрований платником податку на додану вартість з 3 листопада 2015 року.

Податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 12 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 9 грудня 2016 року №304/13-01-14-01/40063899.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення Підприємством:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 139168,00 грн;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та, відповідно, податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 468290,00 грн, в тому числі за грудень 2015 року на суму 318624,00 грн, за січень 2016 на суму 133333,00 грн, та за лютий 2016 року на суму 16333,00 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України - безпідставно завищено податкові зобов'язання (не підтверджується факт реалізації товарів) з податку на додану вартість за період з 12 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року за виписаними податковими накладними на загальну суму 78593434,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 2 березня 2017 року № 0002202200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 251998,00 грн (167999,00 грн основного платежу та 83999,50 грн штрафних санкцій).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржене податкове повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, прийняте за результатами аналізу взаємовідносин Підприємства з контрагентами ТОВ «Тонбудпроект», ТОВ «Премєрторгсервіс», ПрАТ «Артор».

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Підприємством (продавець) та ПрАТ «Артор» (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 1 лютого 2016 року № 01/02, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити її за умовами вказаного договору

Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця. У разі зміни умов щодо поставок товару, такі зміни повинні бути оформлені у письмовій формі додатковою угодою до вказаного договору, що буде його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 3.1.1 договору склади продавця знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 355-Г та м. Львів, вул. Персенківка, 70.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав видаткові та податкові накладні.

Між Підприємством (продавець) та ТОВ «Тонбудпроект» (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 14 грудня 2015 року № 30/12-15, відповідно до вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі «товар», а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами вказаного договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця. У разі зміни умов щодо поставок товару, такі зміни повинні бути оформлені у письмовій формі додатковою угодою до вказаного договору, що буде його невід'ємною частиною.

Склади продавця знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 355Г.

На підтвердження реального виконання договору позивач надав видаткові та податкові накладні.

Крім того, між Підприємством (комісіонер) та ТОВ «Прем'єрторгсервіс» нова назва ТОВ «Гал-Нафтохім» (комітент) укладено договір комісії від 20 листопада 2015 року № 20/11, відповідно до якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента і за плату вчинити правочини, зміст яких полягає в придбанні продуктів харчування, асортимент яких погоджується сторонами додатково в порядку, визначеному вказаним договором. Вказані правочини комісіонер вчиняє із третіми особами від свого імені, але за рахунок комітента.

На підтвердження реального виконання договору позивач надав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-297/11, видаткові накладні.

Оплата за надані послуги підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 та визнається сторонами.

Для підтвердження обставин щодо використання в господарській діяльності складів, де зберігався проданий товар, Підприємством надано договір оренди нежитлових приміщень № ГЛЦ-4/15 від 7 грудня 2015 року, укладений з ТОВ «Галицький Логістичний центр» (оренда складського приміщення з холодильним обладнанням за адресою: с . Малехів, вул. Галицька, 1Б); акт приймання передачі об'єкта оренди від 7 грудня 2015 року; договір оренди нежитлових приміщень № 01/12/15 від 1 грудня 2015 року, укладений з ПП «Укрриба» (оренда нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 355Г); договір оренди № 18/15-МТ від 19 листопада 2015 року, укладений з ТОВ «Трентова ЛТД» (оренда нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 70); акт приймання - передачі приміщення від 19 листопада 2015 року та штатні розписи, з яких вбачається, що в нього достатньо робочого персоналу, необхідного для здійснення зазначених господарських операцій.

Вказані документи досліджені судами попередніх інстанцій, копії долучені до матеріалів справи. Доводами касаційної скарги не ставиться під сумнів форма та зміст зазначених первинних документів, їх відповідність приписам частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 (який набрав чинності з 10 січня 2011 року), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податковій звітності по факту продажу товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення, покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами відповідних договорів), податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про продаж товару, підтвердив, що господарські операції з контрагентами обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у справі № 813/1930/17 (876/8451/17) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер