Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 812/956/17

провадження № К/9901/38915/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 812/956/17

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Луганської обласної клінічної лікарні про стягнення заборгованості;

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду (суддя Свергун І. О.) від 26 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Василенко Л. А., Гайдара А. В., Ханової Р. Ф.) від 29 серпня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2017 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Луганської обласної клінічної лікарні, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 01 лютого 2017 року до 30 червня 2017 року в сумі 39751,04 грн.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що за відповідачем рахується заборгованість із відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 за період з 01 лютого 2017 року до 30 червня 2017 року в сумі 39751,04 грн., яка останнім у добровільному порядку не відшкодована.

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 15 вересня 2017 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 02 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення Луганської обласної клінічної лікарні, в якому останнє просило відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 15 березня 2018 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалами Верховного Суду від 08 та 13 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Луганська обласна клінічна лікарня є юридичною особою, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 01983789. Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

12. У період з 01 лютого 2017 року до 30 червня 2017 року позивач сплачував та доставляв пенсіонерам - працівникам відповідача пільгові пенсії, призначені на пільгових умовах відповідно до п. 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

13. За розрахунками позивача у Луганської обласної клінічної лікарні у період з 01 лютого 2017 року до 30 червня 2017 року виникли зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 у сумі 39751,04 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача та розрахунком суми заборгованості.

14. Водночас, Луганська обласна клінічна лікарня платіжними дорученнями від 13 лютого 2017 року № 15, від 11 квітня 2017 року № 63, від 18 травня 2017 року № 105, від 15 червня 2017 року № 132, сплатила визначені в повідомленнях позивача кошти в сумі 39751,04 грн. на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01 лютого 2017 року до 30 червня 2017 року.

15. Згідно інформації, зазначеної у картці особового рахунку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 сплачені Луганською обласною клінічною лікарнею, за період з 01 лютого 2017 року до 30 червня 2017 року кошти в сумі 39751,04 грн. зараховані на рахунки відповідача.

16. Однак, платежі, які здійснювались Луганською обласною клінічною лікарнею за період з 01 лютого 2017 року до 30 червня 2017 року на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, зараховано Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в погашення заборгованості, яка виникла до 01 лютого 2017 року.

17. Позивач вважаючи, що за відповідачем рахується заборгованість із відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 за період з 01 лютого 2017 року до 30 червня 2017 року в сумі 39751,04 грн., звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що незалежно від наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди, на момент вирішення справи по суті вимог, у позивача не було підстав для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01 лютого 2017 року по 30 червня 2017 року у розмірі 39751,04., оскільки відповідач добровільно сплатив витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

19. Сплачені відповідачем у період з 01 лютого 2017 року до 30 червня 2017 року кошти на відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, не можуть бути зараховані Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в погашення заборгованості, що виникла раніше - за період до 01 лютого 2017 року.

20. В обґрунтування такого висновку, суди попередніх інстанцій посилалися на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 02 червня 2015 року у справі № 21-166а15.

21. Разом з цим суди попередніх інстанцій вказали, що право самостійно визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, і в межах спірних правовідносин, органи пенсійного фонду не наділені правом чи обов'язком змінювати будь-яким чином призначення платежу, якщо призначення платежу визначено платником.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. У касаційній скарзі скаржник зазначає про правомірність зміни призначення платежу з огляду на положення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція), відповідно до якої у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

24. Відповідно до ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від останнього місця роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

25. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

26. Частинами 2 та 3 ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

27. За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI).

28. Згідно з п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

29. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

30. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

31. Відповідно до п. 6 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

32. Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (пункт 6.4 Інструкції).

33. Пунктом 6.8 Інструкції встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

34. За правилами п. 6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду України за місцем його реєстрації.

35. Зміст наведених норм законів № 1788-ХІІ, 2464-VI, 1058-IV та Інструкції свідчить про те, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано позивачу лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

36. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 червня 2015 року у справі № 21-166а15 та від 21 вересня 2015 року у справі № 823/597/15, а також Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 812/1347/17 та від 06 березня 2018 року у справі № 812/1112/17.

37. Відтак, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність в Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області підстав для зарахування коштів, сплачених відповідачем на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на інші платежі є правильним.

38. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

39. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

42. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 812/956/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб