Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №809/127/18

касаційне провадження №К/9901/57779/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Управління) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 (суддя - Остап'юк С.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 (головуючий суддя - Макарик В.Я., судді - Большакова О.О., Глушко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління, у якому просив: визнати протиправними дії Управління щодо обов'язку сплати єдиного внеску за 2015-2017 роки; скасувати вимогу Управління про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12636-25 від 08.11.2017.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що він є фізичною особою-підприємцем та з 01.01.2012 застосовує спрощену систему оплакування, обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку, водночас є пенсіонером, який отримує пенсію за вислугу років з 1996 року, проте досягнув пенсійного віку (60 років) у 2013 році, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, внаслідок чого є протиправними дії відповідача щодо встановлення обов'язку позивача сплати такого внеску за 2015-2017 роки та, відповідно, вимога Управління про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 13.04.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував вимогу Управління № Ф-12636-25 від 08.11.2017 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 20897,38 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: ОСОБА_2, будучи фізичною особою - підприємцем, який отримує пенсію, досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обрав спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суди виходили з того, захист прав позивача охоплений позовною вимогою про скасування вимоги за №Ф-12636-25 від 08.11.2017 про сплату боргу (недоїмки).

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 09.08.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не розповсюджуються на осіб, які отримують пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не дивлячись на можливе досягнення ними загального пенсійного віку, необхідного для пенсії за віком.

ОСОБА_2 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.11.2018 призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 13.11.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 07.06.2010, взятий на облік платників податків в органах державної податкової служби 08.06.2010 за №62158 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції міста Івано-Франківська. Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №133179 від 19.01.2012 позивач обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012.

Також судами встановлено, що з 12.10.1996 позивачу призначена пенсія за вислугу років у відповідності з законодавством про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей. Відповідно до паспортних даних 11.01.2013 ОСОБА_2 виповнилося 60 років.

08.11.2017 Управлінням була сформована та надіслана ОСОБА_2 вимога за № Ф-12636-25 від 08.11.2017 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 20897,38 грн.

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Особам, які є інвалідами війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що вимога Управління про сплату позивачем боргу (недоїмки) № Ф-12636-25 від 08.11.2017 за 2015-2017 роки є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, і 11.01.2013 досяг віку, з якого призначається пенсія за віком.

Оскільки при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, у задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Т.М. Шипуліна