Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №812/1413/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №812/1413/17

провадження №К/9901/28407/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області про скасування постанови в частині стягнення виконавчого збору,

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року, постановлену у складі головуючого судді: Басової Н.М., та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Василенко Л.А. (головуючого), Гайдара А.В., Компанієць І.Д.

І. Суть спору

1. У жовтні 2017 року Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДПІ у м. Лисичанську) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області, в якому просила:

1.1. скасувати постанову від 13 вересня 2017 року ВП №54693406 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору в сумі 12 800,00 грн.;

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області постановою від 13 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №812/896/16 виданого 06 вересня 2017 року Луганським окружним адміністративним судом та встановлено строк для добровільного виконання. Крім того, стягнуто з Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Головного управління ДФС в Луганській області виконавчий збір у розмірі 12800,00грн.

2.1. Позивач вважає, що постанова в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 12 800,00 грн., є протиправною, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404) виконавчий збір не стягується, зокрема, у разі якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

2.2. Крім того, позивач зазначає, що рішення суду, за яким відкрито виконавче провадження, має характер немайнового, у зв'язку з чим, його виконання можливо лише боржником, і не передбачає, при цьому, вчинення державним виконавцем дій щодо реалізації заходів примусового виконання рішення. Позивач вважає, що оскільки при відкритті виконавчого провадження відповідачем не вчинялись дії щодо реалізації заходів примусового виконання рішення, тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору у сумі 12 800,00грн.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, у справі №812/896/16 позовні вимоги Державного підприємства «Луганський регіональний науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення надміру сплачених грошових коштів у сумі 594613,14 грн., задоволені:

- визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо ненаправлення висновку Управлінню державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області про повернення надмірно сплачених коштів з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 594613,14 грн.;

- зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області сформувати та направити органу державної казначейської служби висновок про повернення державному підприємству «Луганський регіональний науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» переплати з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 594613,14 грн.

6. На підставі вищезазначеної постанови Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

7. 13 вересня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54693406 з примусового виконання виконавчого листа №812/896/16, виданого 06.09.2017 Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ДПІ у м. Лисичанську сформувати та направити органу державної казначейської служби висновок про повернення державному підприємству «Луганський регіональний науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» переплати з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 594613,14 грн.

8. Вищенаведеною постановою зобов'язано ДПІ у м. Лисичанську виконати судове рішення протягом 10 робочих днів та стягнуто з ДПІ у м. Лисичанську виконавчий збір в сумі 12800,00 грн.

9. 20 вересня 2017 року ДПІ у м. Лисичанську сформовано висновок №1668-07 про повернення Державному підприємству «Луганський регіональний науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» переплати з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 594613,14 грн., та надіслано до Управління державної казначейської служби у м. Лисичанську 21 вересня 2017 року.

10. Управління державної казначейської служби у м. Лисичанську листом від 25 вересня 2017 року повернуло вищезазначений висновок без виконання, у зв'язку з ненадходженням на їх рахунок сум податків, зазначених в постанові Луганського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі №812/896/16.

11. 28 вересня 2017 року ДПІ у м. Лисичанську повторно сформувало висновки №1706-07 та № 1707-07 про повернення Державному підприємству «Луганський регіональний науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» переплати з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суми: 589 407,14 грн., та 5 206,00 грн.

12. Листом від 29 вересня 2017 року за №7535/12-09-07-04 ДПІ у м.Лисичанську надіслала реєстр висновків за платежами, належними державному бюджету до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області.

13. 19 жовтня 2017 року Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54693406 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з виконанням виконавчого документа.

14. 20 жовтня 2017 року Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 12 800,00грн.

15. Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

16. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

17. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» розповсюджується у разі виконання рішень суду, які стосуються виключно стягнення коштів з боржника державного органу, а виконання цих рішень покладено лише на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. В даному випадку, дія цього Закону не розповсюджується на позивача-боржника, оскільки за рішенням суду позивач повинен вчинити певні дії, а не сплатити суму.

Крім того суди дійшли висновку, що початок примусового виконання рішення є прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій одночасно державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404.

IV. Касаційне оскарження

18. У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

19. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору, відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження», є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень. Судове рішення не було виконано державним виконавцем і ним не вчинялись дії щодо реалізації заходів примусового виконання рішення, тому підстави для стягнення виконавчого збору були відсутні.

20. Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області подало відзив на касаційну скаргу позивача, в якому наполягає на безпідставності останньої та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

27. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

28. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

29. Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

30. Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

31. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

32. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

33. Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

34. За частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

35. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

36. Відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

37. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42 Закону № 1404-VIII).

38. Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

39. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

40. Підпункт 3.7.4. пункту 3.7 Інструкції № 512/5 визначає, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається. До виконання постанови про стягнення виконавчого збору не застосовуються положення статті 21 Закону.

VI. Позиція Верховного Суду

41. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

42. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

43. Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

44. Посилання скаржника на те, що обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору, відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження», є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.

45. Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, тому державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнуто виконавчий збір.

46. Крім того, Верховний Суд зазначає, що за приписами пункту 3 частини п'ятої статті статі 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

47. В даному випадку, за рішенням суду позивач повинен не сплатити суму коштів на користь підприємства, а вчинити певні дії, а саме: сформувати та направити органу державної казначейської служби висновок про повернення державному підприємству «Луганський регіональний науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» переплати з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 594613,14 грн.

48. За таких обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», в даному випадку, не розповсюджується на спірні правовідносини.

49. Зважаючи на вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимога позивача про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника виконавчого збору є безпідставною, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

50. Враховуючи наведене Верховний Суд приходить висновку, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно наданій судом першої та апеляційної інстанції юридичній оцінці встановлених фактичних обставин справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

51. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухвалених судових рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

VII. Судові витрати

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 рок та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 812/1413/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич