Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.11.2019 року у справі №810/1724/18
Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №810/1724/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №810/1724/18

адміністративне провадження №К/9901/31788/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Калашнікової О.В., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/1724/18

за позовом ОСОБА_1 до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелеус» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року (головуючий суддя: Брагіна О.Є.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Кузьменко В.В., судді: Костюк Л.О., Степанюк А.Г.)

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелеус», у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоприлюднення порядку денного 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня 2016 року; проектів рішень, винесених на 17 сесію 7 скликання; рішень, прийнятих на 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня 2016 року, а також бездіяльність, яка виявилась у невиконанні у встановлені законом спосіб, порядок та строки обов`язку інформування через засоби масової інформації мешканців с. Віта-Поштова про план перспективного розвитку територій і населених пунктів розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків.

1.2. В обґрунтування позовних вимог вказував, що, на його думку, відповідач у своїй діяльності порушує статтю 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтю 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, позов задоволено.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо неоприлюднення у встановлені законом спосіб, порядку та строки: порядку денного 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня 2016 року; проектів рішень, винесених на 17 сесію 7 скликання; рішень, прийнятих на 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня 2016 року, план перспективного розвитку територій і населених пунктів розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків с. Віта-Поштова Київської області.

2.2. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими доказами підтверджено обґрунтованість вимог ОСОБА_1 щодо неоприлюднення у встановлений законом строк та спосіб розпорядником інформації - органом місцевого самоврядування публічної інформації.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди, на його думку, неповно дослідили обставини, які мають значення для справи, та, зокрема не дослідили питання доведення позивачем порушення його особистих суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а також не з`ясували в чому саме полягає порушення таких прав та які негативні наслідки для нього настали. Також суди не звернули увагу на його доводи щодо того, що заявлений позивачем позов не має ознак адміністративного спору, визначених Кодексом адміністративного судочинства, що, відповідно до приписів статті 238 цього Кодексу, є підставою для закриття провадження в справі.

3.2. Зазначив, що суди неправильно застосували положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», у зв`язку з чим дійшли до безпідставного висновку про задоволення позову. Також суди при ухваленні оскаржуваних рішень керувались нормативно-правовим актом, який втратив чинність в 2011 році, а саме: Законом України «Про планування та забудову територій».

3.3. Крім цього, суди не надали оцінку питанню пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

4. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для його позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. 14 жовтня 2006 року між Віто-Поштовою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ «МЕЛЕУС» укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської нотаріальної контори Дудкіною Н.В. 14 жовтня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за №1-3784, щодо якого здійснена державна реєстрація прав на землю та нерухоме майно 22 грудня 2006 року за №040632900258.

6. Згідно даних інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 119444662 та № 119447265 від 03 квітня 2018 року, договором оренди передбачена передача в оренду підприємству ТОВ «МЕЛЕУС» двох земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 0,6 га, кадастровий номер 3222481201:01:010:0057, розташованої у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області; земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 3222481201:01:012:0020, розташованої у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області. Цільове призначення земельних ділянок, відповідно до вказаних довідок, - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

7. Рішенням 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №17-72 від 22 грудня 2016 року «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ «МЕЛЕУС», передбачено внесення змін до договору оренди, зокрема підпунктом 1.1. рішення передбачено внесення змін до п.1.2. договору оренди, шляхом викладення цього пункту у новій редакції: «Зазначена земельна ділянка надається в оренду із земель запасу Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області під розміщення житлової багатоповерхової забудови в с. Віта-Поштова по обидві сторони автомагістралі Київ-Одеса»; пунктом 4 рішення підприємству ТОВ «МЕЛЕУС» надано дозвіл на виготовлення детального плану території на орендованій земельній ділянці для розміщення житлової багатоповерхової забудови у відповідності до вимог чинного законодавства, провести громадські слухання щодо розробленого детального плану території, погодити його у відповідних органах та надати його на затвердження до Віто-Поштової сільської ради.

8. Позивач дізнався про прийняття відповідачем цього рішення 26 грудня 2017 року, ознайомившись з його змістом на офіційному інтернет-сайті останнього.

9. Позивач, вважаючи, що відповідач, вчинивши бездіяльність та не виконавши обов`язок щодо оприлюднення порядку денного сесії ради, на засіданні якої було прийнято вказане рішення, а також проектів таких рішень та прийнятих рішень, порушив його права та інтереси члена громади с. Віта-Поштова шляхом обмеження доступу до публічної інформації та позбавлення можливості взяти участь у місцевому самоврядуванні та бути проінформованому про значимі події місцевого значення, що впливають безпосередньо на життя місцевої громади.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

13. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

14. Відповідно до Конституції України, система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

15. Згідно з частиною першою статті 10 цього Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

16. Частиною першою статті 2 Закону встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

17. Згідно зі статтею 4 Закону, місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

18. Частиною першою статті 46 Закону передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

19. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 46 Закону, наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

20. Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

21. Частинами другою, третьою, одинадцятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

22. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

23. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

24. Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

25. Пунктом 2 частини першої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

26. Інформація на офіційному веб-сайті розпорядника інформації оприлюднюється із зазначенням дати оприлюднення і дати її оновлення.

27. Відповідно до пункту 6 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію, відповідно до статті 15 цього Закону, є підставою для оскарження рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

28. Частиною другою статті 57 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, однак не доведені до відома населення у встановленому законом порядку є нечинними та не можуть застосовуватись.

29. Відповідно до частини першої статті першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

30. Згідно з частиною першою статті 16 Закону, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

31. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (частина перша статті 17 Закону).

32. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

33. Детальний план території визначає: функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

VI. Позиція Верховного Суду

34. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

35. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Судами встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що відповідачем не оприлюднено порядок денний 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня 2016 року; проекти рішень з питань, винесених на 17 сесію 7 скликання; рішень, прийнятих на 17 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня 2016 року, а також у зв`язку з невиконанням відповідачем у встановлені законом спосіб, порядок та строки обов`язку інформування через засоби масової інформації мешканців с. Віта-Поштова про план перспективного розвитку територій і населених пунктів розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків.

37. При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву просив суд залишити цю позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

38. Водночас, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання суду позовної заяви, яка відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи із викладенням обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги та зазначенням доказів, які підтверджують ці обставини; визначенням вимог до відповідача; обґрунтування порушення його прав, свобод та інтересів рішеннями, діями та бездіяльністю Віто-Поштової сільської ради; надання доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду в частині вимог про протиправність дій суб`єкта владних повноважень щодо рішення, прийнятого 22 грудня 2016 року та підтвердження наявності оригіналів документів, копії яких долучено до справи.

39. Цим судовим рішенням позивачу роз`яснено, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

40. Копію вказаної ухвали отримано представником позивача 20 серпня 2018 року.

41. За цих обставин десятиденний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви, сплинув 30 серпня 2018 року.

42. Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог вказаної ухвали суду.

43. Однак, суд першої інстанції, встановивши звернення позивача до суду з цим позовом поза межами встановленого законом строку, а також вказавши на інші недоліки позовної заяви, не виконав вимоги процесуального закону та не повернув позовну заяву позивачу у зв`язку з неусуненням її недоліків у встановлений судом строк, а, натомість, призначив справу до розгляду на 26 грудня 2018 року, за результатами якого ухвалив, відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження. 14 січня 2019 року Київським окружним адміністративним судом ухвалено оскаржуване судове рішення.

44. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вказане судове рішення, залишив поза увагою те, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху не виконана позивачем, та, зокрема, останнім не надано доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду в частині вимог про протиправність дій суб`єкта владних повноважень щодо рішення, прийнятого 22 грудня 2016 року.

45. Проте, Верховний Суд наголошує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою сприяння досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулювання учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

46. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

47. Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху є обов`язковою для виконання позивачем, інакше, у разі не усунення її недоліків у встановлений судом строк, позовна заява має бути повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

48. Між тим, суди попередніх інстанцій встановили, що вказані дії вчинені та рішення прийняте відповідачем 22 грудня 2016 року, протокол засідання XVII чергової сесії Віто-Поштової сільської ради VII скликання 22 грудня 2016 року оприлюднено на сайті відповідача 13 липня 2017 року, однак з позовними вимогами щодо оскарження бездіяльності відповідача в спірних правовідносинах останній звернувся до адміністративного суду 10 квітня 2018 року.

49. При цьому судом першої інстанції встановлено, що позивачем не було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, що в подальшому, поміж інших причин, слугувало підставою для залишення позовної заяви без руху.

50. Проте, суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо виконання чи невиконання позивачем вимог ухвали про залишення його позовної заяви без руху, а також не надали оцінки дотримання ним строку звернення до суду, встановленого адміністративно-процесуальним законодавством.

51. Таким чином, Верховний Суд констатує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

52. Водночас, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

53. Відповідно до частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

54. Згідно зі статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь в справі, або з власної ініціативи.

55. Приписами частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

56. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

57. У свою чергу, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

59. Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для встановлення вказаних фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року задовольнити частково.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року в цій справі скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді О. В. Калашнікова

С.А. Уханенко