Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.10.2019 року у справі №260/401/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 260/401/19

касаційне провадження № К/9901/28256/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 (головуючий суддя: Рейті С. І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
04.09.2019 (головуючий суддя: Затолочний В. С., судді: Бруновська Н. В., Шавель Р. М. ) у справі №260/401/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (правонаступник Мукачівського об'єднаного УПФУ Закарпатської області; далі - відповідач), в якому просила:

визнати неправомірними дії відповідача щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01.10.2017 та щодо нездійснення перерахунку пенсії на підставі даних про заробітну плату з 2000 по 2010 роки, без врахування заробітної плати до 2000 року;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з
01.10.2017, обрахувавши її розмір за показниками середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % та з урахуванням даних про заробітну плату з 2000 по 2010 роки, без врахування заробітної плати до 2000 року.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 22.12.2010 перебуває на обліку в пенсійному органі та одержує пенсію за вислугу років, обчислену із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, проте у зв'язку із набранням чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - ~law10~), з 01.10.2017 відповідачем було автоматично здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Такі дії позивачка вважає незаконними, у зв'язку з чим звернулася з цим позовом до суду. Також позивачка вважає протиправною відмову пенсійного органу у здійсненні їй перерахунку пенсії із врахуванням даних про заробітну плату, отриману нею у період з 2000-2010 роки, оскільки обчислення пенсії із врахуванням даних про заробітну плату за період з
01.09.1991 по 31.08.1996 є невигідним для неї.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
04.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з урахуванням внесених ~law11~ змін, перерахунок позивачці пенсії з 01.10.2017 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є правомірним. Суди встановили, що після здійсненого відповідачем в автоматичному порядку перерахунку ОСОБА_1 пенсії її розмір не зменшився, що спростовує доводи останньої про наявність факту звуженням обсягу вже набутих нею прав. Щодо можливості обчислення пенсії виходячи лише із заробітку, отриманого за період з 2000 по 2010 роки, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що положення статті 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - ~law13~) застосовується для призначення пенсій з 01.10.2011. З урахуванням того, що позивачу пенсію призначено з 22.12.2010, дана норма не підлягає застосуванню у вказаних правовідносинах.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржниця зазначає, що має місце порушення її конституційних прав у сфері пенсійного забезпечення, що виявилося у зменшенні при перерахунку пенсії з 01.10.2017 оцінки страхового стажу з 1,35% до 1% за кожний рік страхового стажу. На її думку такі зміни суперечать статті 22 Конституції України, оскільки відбулося звуження змісту та обсягу її прав, а також статті 58 Конституції України, оскільки до неї застосовано закон, який на неї не поширюється. Також скаржниця стверджує, що врахування для обчислення її пенсії довідки про заробіток за період з 01.09.1991 по 31.08.1996 є невигідним для неї, а тому пенсія підлягає перерахунку виходячи із заробітку, отриманого за період з 2000-2010 роки, без врахування заробітної плати до 2000 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідач засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду клопотання (зареєстроване судом 09.12.2019 за №К/9901/28256/19-Д), у якому просив здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Мукачівського об'єднаного УПФУ Закарпатської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2020 справу прийнято до провадження, здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 09.11.2020 визначений новий склад суду.

Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 22.12.2010 перебуває на обліку в пенсійному органі як одержувач пенсії за вислугу років, обчисленої відповідно до ~law14~ виходячи із загального страхового стажу роботи 31 рік 1 місяць 26 днів та заробітної плати, визначеної за 60 календарних місяців роботи підряд за період з 01.09.1991 по 31.08.1996, та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за період роботи з 01.07.2000 по 30.11.2010.

Пенсія обчислена із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

У зв'язку із набранням чинності ~law15~ відповідачем з 01.10.2017 в автоматичному порядку було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Також судами встановлено, що на підставі заяви від 17.05.2018 позивачці було проведено перерахунок пенсії в результаті чого розмір пенсії підвищився та склав 1797,26 грн., в тому числі: 1637,54 грн - основний розмір пенсії; 159,72 грн - доплата за понаднормативний стаж 11 років.

29.12.2018 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії на підставі даних про заробітну за період з 2000 по 2010 роки, а також застосувати при розрахунку пенсії коефіцієнт страхового стажу 1,35%.

Листом № Ц-6/09-31 від 17.01.2019 позивачці повідомлено про те, що відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень ~law16~, пенсії призначені відповідно до ~law17~ до набрання чинності ~law18~ з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Таким чином, застосувавши при перерахунку пенсії коефіцієнт страхового стажу 1% - 0,31083, середню заробітну плату працівників зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки - 3764,40 грн та коефіцієнт заробітної плати 1,39950, основний розмір пенсії за вислугу років склав 1637,54 грн (3764,40 грн*1,39950*0,31083=1637,54 грн), 164,67 грн - доплата за понаднормативний стаж за 11 років (11%*1497,00 грн). Загальний розмір пенсії за вислугу років з
01.12.2018 склав 1802,21 грн.

Стосовно врахування заробітку при перерахунку пенсії лише з 2000 по 2010 року повідомлено, що зазначена норма розрахунку заробітної плати для призначення пенсії прийнята Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (надалі - ~law20~) та застосовується для призначення пенсій з 01.10.2011.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку із перерахунком пенсії позивачки на підставі ~law21~. Під час перерахунку було застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Позивачка вважає, що має застосовуватися величина, яка була визначена раніше, під час призначення пенсії - 1,35%.

Частиною 4-3 Прикінцевих положень ~law22~ визначено, що пенсії, призначені відповідно до ~law23~ до набрання чинності ~law24~, з
01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пенсію ОСОБА_1 призначено 22.12.2010 на підставі положень ~law25~ до набрання чинності ~law26~, у зв'язку з чим така підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень ~law27~ та відповідно застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

На переконання скаржниці, неконституційною є не нова формула перерахунку пенсій, встановлена ~law28~, а лише її складова у вигляді нового коефіцієнта страхового стажу (1% замість попереднього 1,35%).

Разом з тим, нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень ~law29~ чітко визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до ~law30~ розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, ~law31~ передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.

Верховний Суд звертає увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеного з
01.10.2017 перерахунку пенсії, розмір пенсії позивачки не зменшився, а навпаки збільшився, а тому звуження обсягу її прав і свобод не відбулось.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України, яку позивачка вважає порушеною, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 №8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність звуження прав позивачки та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.

Щодо посилань скаржниці на зворотну дію в часі пункту 4-3 Прикінцевих положень ~law32~ та у зв'язку із цим порушення вимог статті 58 Конституції України, колегія суддів зазначає таке.

Конституційний Суд України в Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Перерахунок пенсії позивачки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 01.10.2017, тобто з дати набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень ~law33~, що виключає зворотну дію закону в часі.

Ці норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави не застосовувати їх при перерахунку пенсії позивачу.

Виходячи з наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що під час перерахунку пенсії з 01.10.2017 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% відповідач діяв правомірно.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №822/3781/17 і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від такої.

Щодо обчислення розміру пенсії виходячи із заробітку, отриманого ОСОБА_1 за період з 2000 по 2010 роки, без врахування у ній заробітної плати отриманої за період до 2000 року, колегія суддів зазначає про таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір пенсії позивачки було обчислено виходячи із загального страхового стажу роботи 31 рік 1 місяць 26 днів та заробітної плати, визначеної за 60 календарних місяців роботи підряд за період з 01.09.1991 по 31.08.1996, та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за період роботи з 01.07.2000 по 30.11.2010.

Позивачка стверджує, що обчислення розміру пенсії із врахуванням даних про заробіток за період з 01.09.1991 по 31.08.1996 є невигідним для неї, а тому з посиланням на положення ~law34~ (в редакції, чинній з
01.10.2011) просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії без врахування цих даних, виходячи виключно із заробітку отриманого нею у період з 2000-2010 роки.

Відповідно до приписів ~law35~ (у редакції, чинній на момент призначення ОСОБА_1 пенсії) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск: К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс (середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до ~law36~ враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +.. + Кз n);

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Таким чином, при призначенні позивачці пенсії, її розмір було обчислено виходячи із заробітної плати до 1 липня 2000 року (за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд, незалежно від перерв), а також за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Тобто врахування при обчисленні пенсії даних за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року мало імперативний характер.

~law37~ від 08.07.2011 (набрав чинності 01.10.2011) абзац 1 ~law38~ викладено у наступній редакції: "Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв".

Цим же Законом ~law39~ викладено у наступній редакції: "У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ~law40~, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії".

Зазнала змін і ~law41~, зокрема, ~law42~, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що починаючи з 01.10.2011 особа при призначенні пенсії за ~law43~ має вибір щодо обчислення її розміру додатково із врахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Законодавець також встановив можливість особі обрати страхові періоди, з яких обчислюється пенсія, при переході з одного виду пенсії на інший.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, пенсія за вислугу років позивачці призначена 22.12.2010, тобто до набрання чинності ~law44~.

Доказів звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший суду не надано.

Верховний Суд наголошує, що за загальним правилом закон зворотної сили не має.

Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Тому, враховуючи принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що норми, в редакції ~law45~, не підлягають застосуванню у вказаних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позові та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За правилами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі №260/401/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа