Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 160/30739/24

адміністративне провадження № К/990/4751/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 160/30739/24

за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Держави Україна в особі Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди,-

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року (головуючий суддя - Турова О.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі (колегія суддів: головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді: Іванов С.М., Сафронова С.В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Держави Україна в особі Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України згідно з яким просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Бабушкiнського районного суду м. Дніпропетровська щодо не розгляду у встановлений законом строк заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 932/1967/22;

1.2. визнати протиправною бездіяльність Бабушкiнського районного суду м. Дніпропетровська щодо не розгляду у встановлений законом строк скарги ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріни Альбертівни, про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

1.3. стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025, у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Держави України в особі Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Держави України в особі Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди, відмовлено відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц виходив з того, що позовні вимоги про визнання незаконними дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), пов`язаних з розглядом судової справи не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

4. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що зазначення позивачем про те, що він з цим позовом звертається до Держави Україна в особі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області та Державної судової адміністрації України, як Держави органами якої допущено помилку, не змінює правову природу цього спору. У разі незгоди з процесуальними діями судді, якому передано на розгляд заяву, скаргу ОСОБА_1 , він не позбавлений права звернутися до Вищої ради правосуддя з відповідною скаргою.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

5. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 160/30739/24, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 160/30739/24 є частина друга статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

7. В обґрунтування касаційної скарги позивач, окрім іншого, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 757/43355/16-ц в частині цитування пунктів 55, 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів, пункт 37 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів та пункту 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17.11.2010 та зауважує, що якщо держава повинна була виплатити компенсацію стороні через помилку у відправленні правосуддя, саме у держави, а не у сторони справи має бути право притягнути суддю до цивільної відповідальності шляхом подання судового позову і що такий підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя, стверджує, що така правова позиція Верховного Суду була проігнорована судами попередніх інстанцій.

8. ОСОБА_1 переконує, що із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська щодо не розгляду у встановлений законом строк заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 932/1967/22; щодо не розгляду у встановлений законом строк скарги ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Н.А. про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 та про стягнення з відповідача моральної шкоди, звернувся саме до Держави Україна та наводить доводи про порушення, на його думку, права на доступ до суду, передбаченого Конституцією України (статті 55, 64, 124 Основного закону).

9. Отже, як убачається зі змісту касаційної скарги, на переконання позивача, його позов направлений до належного відповідача та мав бути розглянутий у адміністративному провадженні.

10. Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 160/30739/24.

11. За інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», документ в електронному вигляді (касаційна скарга) надіслана в Електронний кабінет Державної судової адміністрації України, Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська 06.02.2025 о 21:39, а електронний документ (ухвала суду про відкриття касаційного провадження від 20.02.2025) доставлена в Електронний кабінет ОСОБА_1 , Державної судової адміністрації України, Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська 20.02.2025 о 23:25.

12. Правом подати відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не скористалися, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

13. Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

16. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

18. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

19. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

20. Аналіз зазначених положень дозволяє дійти висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

22. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

23. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.05.2024 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Бабушкiнського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення (згідно зі статтею 435 Цивільного процесуального кодексу України), якій присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи: 932/1967/22, номер провадження: 6/932/251/24, однак зазначена заява не розглянута у встановлений законом десятиденний строк.

25. 23.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Бабушкiнського районного суду м. Дніпропетровська із скаргою на постанову заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Н.А. про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 в порядку приписів статті 383 Цивільного процесуального кодексу України, однак зазначена скарга станом на 18.11.2024 також залишалася не розглянутою.

26. Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги у цій справі стосуються дій/бездіяльності суду при вирішенні конкретної справи, вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, тому не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого відповідним процесуальним законом.

27. На підставі частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

28. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

29. Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

30. Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

31. Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23.05.2001 № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

32. Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

33. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

34. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

35. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18, а також у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 320/3328/19, від 26.05.2021 у справі № 460/9271/20, від 06.07.2021 у справі № 240/533/21, від 31.01.2023 у справі № 640/13808/21, від 30.05.2025 у справі № 440/11265/24 та багатьох інших.

36. Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03.04.2018 у справі № 820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

37. Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

38. ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

39. За висновками, неодноразово викладеними Великою Палатою Верховного Суду, відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви (скарги) та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі відповідного порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності суду.

40. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10.04.2025 у справі № 560/19107/24.

41. Тож, позовні вимоги про оскарження дій/бездіяльності, які стосуються вчинення/ невчинення судом (суддею) передбачених процесуальним законом дій, не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом.

42. Отже, спірні правовідносини за своїм змістом не є владно-управлінськими, стосуються дій/ бездіяльності суду (судді) щодо процесуальних питань у межах конкретних справ. Цей спір не можна класифікувати як публічно-правовий і суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильних висновків про те, що спір у цій справі не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства.

43. Щодо твердження відповідача про звернення його позовних вимог саме до Держави Україна, Суд зауважує, що Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай органи, яких відповідач зазначає порушниками своїх прав або діями якого завдано шкоду. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

44. З урахуванням змісту позовних вимог ОСОБА_1 , які стосуються визнання протиправною бездіяльності Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська щодо не розгляду у встановлений законом строк заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 932/1967/22; щодо не розгляду у встановлений законом строк скарги ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Н.А. про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, доводи скаржника про те, що його позовні вимоги не стосуються Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, не можна вважати обґрунтованими.

45. Окрім того, предметом цього спору є також стягнення на користь позивача моральної шкоди. Така позовна вимога є похідною від вимог про визнання протиправною бездіяльності Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

46. Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

47. З урахуванням викладених раніше висновків про те, що цей спір не є публічно-правовим, то за таких обставин відносини щодо відшкодування моральної шкоди є цивільними правовідносинами.

48. У справі № 757/43355/16-ц (постанова від 21.11.2018), на яку ОСОБА_1 посилається у касаційній скарзі як на обґрунтування своїх доводів щодо протиправності рішень судів у справі № 160/30739/24, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на час розгляду справи № 757/43355/16-ц у судах першої й апеляційної інстанцій).

49. Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами за правилами цивільного або господарського судочинства (частина друга статті 21 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі).

50. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду) не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства, вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 Цивільного кодексу України.

51. Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 03.04.2018 у справі № 820/5586/16, від 13.03.2018 у справі № 800/554/17, від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18, від 24.04.2018 у справі № 800/404/17 та від 13.06.2018 у справі № 454/143/17-ц.

52. Отже висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 757/43355/16-ц, не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій у цій справі № 160/30739/24.

53. Інші доводи викладені скаржником у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального і процесуального права.

54. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

55. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкриття провадження в адміністративній справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

56. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

57. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

58. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а оскаржувані судові рішення - без змін.

60. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 242 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 160/30739/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов