Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 640/11593/20

адміністративне провадження № К/990/3904/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 640/11593/20

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року (колегія у складі: головуючого судді Кузьменка В. В., суддів: Василенка Я. М., Ганечко О. М.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- скасувати рішення Міністерства оборони України від 13 листопада 2019 року у формі затвердження Міністром оборони 13 листопада 2019 року протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01 листопада 2019 року у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку з настанням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13 січня 2022 року позов задовольнив.

3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, 05 жовтня 2022 року Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

5. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 січня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - закрив.

6. Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2022 року не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов`язки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про які зазначено у апеляційній скарзі.

Спірні правовідносини виникли саме між позивачем та Міністерством оборони України, яке уповноважене вирішувати питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Отже, Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не є учасником правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем з приводу вирішення зазначеного вище питання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 02 лютого 2023 року Міністерство оборони України звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.

Так, судом апеляційної інстанції не було взято до уваги те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує права, інтереси чи обов`язки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 02 лютого 2023 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2023 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя (суддя-доповідач): Мороз Л. Л., судді: Бучик А. Ю., Рибачук А. І.

11. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 640/11593/20. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі № 640/11593/20 - залишено без руху. Надано скаржникові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

12. 20 лютого 2023 року на виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем подано до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

13. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

14. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року № 905/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року № 22/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2023 року визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Стеценко С. Г.- головуючий суддя, судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

16. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року прийнято до провадження справу № 640/11593/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

17. Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12 вересня 2023 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

19. За змістом пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

20. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

21. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

22. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

23. Виходячи з положень цієї норми процесуального права, необхідною умовою, за наявності якої особа, що не брала участі у справи, така особа набуває права апеляційного оскарження судового, є вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Проте, на відміну від частини 1 статті 5 КАС України, яка пов`язує право особи на звернення до адміністративного суду, у тому числі, із суб`єктивним критерієм, правила частини першої статті 293 КАС України забезпечують дотримання принципу юридичної визначеності та сталості судового рішення, гарантуючи особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

24. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи.

25. У судовій практиці сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

26. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 травня 2018 року у справі № 904/5618/17 та від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17 судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи. Тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

27. Отже, для вирішення питання про порушення прав чи інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи виникли у зв`язку з прийняттям судового рішення у цієї особи нові права чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

28. Верховний Суд звертає увагу, що перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті. Законність судового рішення може бути перевірено за скаргою належної особи.

29. Такий підхід повністю узгоджується з принципом верховенства права та такою його складовою як правова визначеність. Безпідставний перегляд призводить до порушення принципу правової визначеності (res judicata).

30. Застосування принципу юридичної визначеності докладно розроблено у практиці Європейського суду з прав людини. Міркування ЄСПЛ щодо принципу юридичної визначеності сформульовані у багатьох справах, але ґрунтуються на однакових підходах. Для прикладу, у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19 лютого 2009 року), цей Суд зазначив:

« 34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata … тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), N52854/39, п.52, ECHR 2003-IX)».

31. Отже, ЄСПЛ допускає відхід від принципу юридичної визначеності як виняток, якщо для цього є певні обставини. Переліку цих обставин у практиці ЄСПЛ не сформовано - це питання національного законодавства. Кожна держава самостійно визначає які саме обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення. Проте ЄСПЛ дає їх якісну характеристику.

32. У справі «Христов проти України», рішення в якій перекладено на українську мову офіційно - Міністерством юстиції України, з посиланням на п. 52 рішення у справі «Рябих проти Росії» ці обставини зазначені як «вагомі й непереборні». Обставини, за яких допускається перегляд судового рішення, у практиці ЄСПЛ не мають чітко окреслених меж, однак повинні бути істотними та переконливими.

33. Звертаючись до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2022 року, Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки послався на те, що таке рішення стосується його прав та інтересів, адже відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 територіальні центри, зокрема, оформлюють документи для виплати компенсаційних сум військовослужбовцям Збройних Сил, які стали особами з інвалідністю.

34. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на станом на день звернення позивача) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

35. При цьому, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

36. Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи (підпункт 1 пункту 6 Порядку № 975).

37. За приписами п. 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

38. Тобто вказаний Порядок регламентує чіткий алгоритм та послідовність дій щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

39. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про те, що рішенням суду першої інстанції не порушені права та інтереси Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

40. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 357/2694/17.

41. У рішенні від 08 грудня 2016 року у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України» (заява №24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06).

42. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття апеляційного провадження, а тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

43. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року скасувати.

Адміністративну справу № 640/11593/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії направити для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець