Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2018 року у справі №826/20536/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №826/20536/15

провадження №К/9901/8022/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кобилянського К.М. від 17 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чаку Є.В., Файдюка В.В., Старової Н.Е. від 10 лютого 2016 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22674978 від 08 липня 2015 року, внесене державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М., номер запису про право власності 10320548.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22674978 від 08 липня 2015 року, внесене державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М., номер запису про право власності 10320548.

3. Рішення судів мотивовані необхідністю укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідачем не надано доказів на підтвердження, що вона не використовується позивачами як постійне місце проживання. У зв'язку з цим у відповідача були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", тому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22674978 від 08 липня 2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовим рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 квітня 2008 між ОСОБА_4 (позичальник) та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банк) укладено договір № 11333212000 про надання споживчого кредиту. Предметом договору є надання банком позичальнику кредиту в іноземній валюті в сумі 135300 доларів США на умовах повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором № 11333212000 про надання споживчого кредиту від 17 квітня 2008 року між банком з однієї сторони та ОСОБА_3 (іпотекодавець-1), ОСОБА_2 (іпотекодавець-2), ОСОБА_4 (позичальник, іпотекодавець-3) з іншої сторони укладено договір іпотеки № 82895 від 17 квітня 2008 року, за умовами якого передано в заставу банку об'єкт нерухомого майна, а саме: квартиру загальною площею 55,50 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності.

12 грудня 2011 між Aкціонерним товариством «УкрСиббанк» (правонаступник Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно яких Aкціонерне товариство «УкрСиббанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» своє право грошової вимоги до боржника за договором № 11333212000 про надання споживчого кредиту від 17 квітня 2008 року.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості по кредитному договору № 11333212000 від 17 квітня 2008 року в розмірі 185099,07 доларів США, солідарно стягнуто з позичальника та поручителів заборгованість за кредитним договором № 11333212000 від 17 квітня 2008 року в розмірі 185099, 07 доларів США, яка на день стягнення складала 1479502 гривні 06 коп.

08 серпня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М., за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12224659 від 08 липня 2015 року, прийнято рішення № 22674978, яким проведено державну реєстрацію права власності; а саме квартиру АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. обґрунтована тим, що звернення стягнення було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотеко держателя (договірне стягнення), тому відповідне відчуження вважається таким, що здійснене за згодою власника, а тому положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягають застосуванню. Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачена можливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя. Ним було дотримано норми чинного законодавства та на законних підставах зареєстровано право власності за заявником на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

7. У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

9. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

10. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

11. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

12. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

13. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

15. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

18. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

19. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

20. З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивачів, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються оскарження правомірності набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на квартиру АДРЕСА_1, впливають на майнові права позивача як іпотекодавця, який правомірність такого набуття ставить під сумнів. Тому, Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

21. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28 серпня 2018 року у справі №820/8219/15 (провадження №11-582апп18) та від 11 вересня 2018 року у справі №817/2398/15 (провадження №11-354апп18), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

22. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

23. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. Відповідно до пункту 5 частини першої стаття 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

25. Згідно зі статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

26. Відповідно до статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

27. Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Роз'яснити право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців