Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 295/2327/17

адміністративне провадження № К/9901/22084/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 11.04.2017р. (судді - Чішман Л.М., Зіневич І.В., Гумен Н.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. (судді - Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 25.05.2016р. інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016р. №53;

зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у звязку із встановленням з 25.05.2016р. інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а саме - 26.05.2016р., відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975. Проте у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги йому у зв`язку з тим, що він був звільнений в запас до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги у звязку із встановлення йому інвалідності ІІ групи.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 11.04.2017р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, у звязку із встановленням з 25.05.2016р. інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016р. №53.

Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у звязку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних із виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а саме з 25.05.2016р. відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців га членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та змінити постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції приймаючи рішення про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи у конкретному розмірі 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб є втручанням в діяльність Міністерства оборони України, як суб`єкта владних повноважень, та підміною його в частині реалізації ним власних повноважень.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно копії виписки із наказу командира військової частини 77727 від 03.03.1993р. №43, старшого прапорщика позивача, старшину радіоцентру 2-го вузла звязку (польової) військової частини 77727 (звільненого наказом командира військової частини 57949 від 06.01.1993р. в запас, у звязку із скороченням штату), із 03.03.1993р. виключено із списків особистого складу частини, всіх видів забезпечення та направлено на постановку на облік до Богунського районного військового комісаріату м. Житомира. (а.с. 12)

Згідно довідки Житомирського об`єднаного міського військового комісаріату позивач дійсно проходив військову службу в Республіці Афганістан з 28.05.1980р. по 16.08.1982р., де в той час велись бойові дії. (а.с. 15)

Відповідно до Акту судово-медичного дослідження (обстеження) Бюро судово-медичної експертизи МОЗ України від 14.01.2011р. №4/В встановлено, що описані рубці позивача є слідством загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, отриманих в період бойових дій у Афганістані. (а.с. 17)

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК від 09.02.2011р. серії 10 ААА №732111 при первинному огляді позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 04.02.2011р. довічно, поранення, контузія та захворювання так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. (а.с. 18)

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК від 25.05.2016р. серії 12 ААА №514459 при повторному огляді позивачу встановлено ІІ група інвалідності з 24.05.2016р. довічно, поранення, контузія та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. /а.с. 19/

05.07.2016р. позивач звернувся із заявою до Житомирського об`єднаного міського військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у звязку із отриманням із 24.05.2016р. ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, так, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 12А)

Розглянувши подані позивачем документи про виплату йому одноразової грошової допомоги, Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняла рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання Комісії від 19.08.2016р. №71, оскільки він був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006р.№3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок та військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність йому встановлена до 01.01.2014р., тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975. (а.с. 14)

Листом від 01.02.2017р. №ВС 519 Житомирський обласний військовий комісаріат на виконання протокольного рішення від 19.08.2016р. №71 повернув позивачу подані ним документи про призначення одноразової грошової допомоги. (а.с. 13)

Згідно довідки НАСК «Оранта» від 02.03.2017р. №0690-06-05/161 страхова компанія протягом 1996 - 2017 років (включно по 02.03.2017р.) не проводила позивачу виплату стразового відшкодування з обов`язкового особистого страхування Збройних Сил України.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975. При цьому суди виходили з того, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності. Право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по ІІ групі інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, виникло з моменту встановлення інвалідності 25.05.2016р.

Крім того, суди виходили з того, що частиною 2 пункту 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців», в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

На момент встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивачу після звільнення з військової служби встановлено інвалідність, виникнення якої пов`язане з проходженням військової служби, за правилами частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що адміністративні суди, поклавши на Міністерство оборони України обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, втрутились у дискреційні повноваження відповідача, є безпідставним, оскільки, як встановлено в ході розгляду справи позивач отримав інвалідність ІІ групи, що настала в результаті поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, зазначений вище розмір одноразової грошової допомоги передбачений законом, будь-яких інших передбачених законом підстав для відмови у виплаті допомоги відповідачем не наведено і їх наявність в ході розгляду справи на підставі відповідних доказів не доведено.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норм матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 11.04.2017р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук