Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.06.2019 року у справі №1540/3742/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа №1540/3742/18

адміністративне провадження №К/9901/15368/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О. В.,

суддів - Радишевської О. Р., Уханенка С. А.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу №1540/3742/18

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про визнання дій протиправними, стягнення компенсації заробітної плати, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року, прийняте в складі головуючого судді Гусева О. Г., та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Шевчук О. А., суддів Бойка А. В., Осіпова Ю. В.

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірною відмову Прокуратури Одеської області в нарахуванні та виплаті компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати;

- стягнути з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 компенсацію заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 62 955,42
грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач протиправно відмовив йому у компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати (з урахуванням часу виникнення зобов'язання про нарахування заробітної плати та часу фактичного її стягнення 13.11.2017), виходячи із заробітної плати в розмірі 75092,85 грн, нарахованої постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.07.2017.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки в даному випадку нараховані (перераховані) позивачу кошти були виплачені у період, менший ніж за один календарний місяць, то судами не встановлено підстав для виплати компенсації.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг

5. Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди помилково визначили дату початку нарахування компенсації заробітної плати, а саме прийняття ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, що не відповідає загальним положенням про зобов'язання та час їх виникнення, а також ч.2 ст. 233 КЗпП України та ст. 34 Закону України "Про оплату праці" та судової практики Верховного Суду України. Вважає, що його вимоги до Прокуратури Одеської області щодо нарахування компенсації втрати частини заробітної плати в розмірі 62955,42

грн у зв'язку з порушенням відповідачем строків її виплати з визначенням періоду нарахування з часу знаходження у вимушеному прогулі по час примусового виконання постанови Одеського окружного суду від 20.07.2017 в справі №815/6557/15 (13.11.2017) є обґрунтованими.

IV. Короткий зміст відзиву на касаційні скарги

7. Відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

8. Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року.

9. Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 11 лютого 2021 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

10. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, наказом прокурора Одеської області №119 від 13.04.2006 позивач був звільнений з органів прокуратури. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2006, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 березня 2007 року, визнано протиправним вказаний наказ, поновлено позивача в органах прокуратури та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.04.2006 по 04.12.2006 в розмірі 14488
грн.

11. За касаційною скаргою прокуратури Одеської області Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.04.2008 постанову Приморського районного суду м.

Одеси від 04.12.2006 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06.03.2007 скасував, справу повернув на новий розгляд.

12. За результатами розгляду скарги постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.12.2008 скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.04.2008 скасовано, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2006 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06.03.2007 залишено в силі.

13. На виконання постанови Верховного Суду України від 24.12.2008 прокурор Одеської області наказом №112-к від 18.02.2009 скасував наказ заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області №521 від 12.05.2008 та поновив позивача на службі в органах прокуратури на посаді начальника слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Одеської області, та виплатив позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2006.

14. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року в справі №815/6557/15 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності в частині відмови у нарахуванні заробітної плати, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з
05.12.2006 по 17.06.2007,з 13.05.2008 по 17.02.2009. Визнано протиправною бездіяльність Прокуратури Одеської області в частині відмови у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу:

- з 05.12.2006 по 17.06.2007, який виник у зв'язку з затримкою виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2006 у розмірі 11034 (одинадцять тисяч тридцять чотири), 13 грн.

- з 13.05.2008 по 17.02.2009, який виник під час дії наказу заступника прокурора Одеської області №521 від 12.05.2008 у розмірі 64056 (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят шість), 72 грн, у загальній сумі 75090 (сімдесят п'ять тисяч дев'яносто),85 грн.

15. Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року в справі №815/6557/15, залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, набрала законної сили 17.10.2017.

16. На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року в справі №815/6557/15 Головним управління державної казначейської служби України в Одеській області року позивачу нараховано (перераховано) заробітну плату. Дата проведення вказаного списання - 13.11.2017.

17. Даним перерахунком (виплату, утримання) заробітної плати позивачу нараховано заробітну плату за період вимушеного прогулу з 05.12.2006 по 17.06.2007 та за період з 13.05.2008 по 17.02.2009 в сумі 75090,85 грн.

18. Нараховану (перераховану) суму виплачено позивачу у листопаді 2017 року.

19. Позивач 23.06.2018 звернувся до Прокуратури Одеської області із заявою про нарахування компенсації на заробітну плату у зв'язку з порушенням строків її виплати.

20.09.07.2018 відповідачем було надано відповідь на заяву, в якій зазначено, що виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати, індексації не підлягають, оскільки під час визначення їхнього розміру враховується сума індексації, у зв'язку з чим відмовлено в задоволенні заяви позивача.

21. Не погоджуючись з правомірністю прийнятої відмови, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

22. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом, далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24. Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III (далі-Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом ~law10~ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності ~law11~.

Приписами ~law12~ обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

25. Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до пунктів 2,4 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу.

При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Положеннями пункту 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення).

VІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

27. Спірні правовідносини, які склались у цій справі виникли у сфері оплати праці і стосуються виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

28. Зі змісту ~law13~ вбачається, що під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

29. Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що положення ~law14~ та Порядку № 159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

30. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

31. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

32. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів. Оскільки в даному випадку нараховані (перераховані) позивачу кошти були виплачені у період, менший за один календарний місяць, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для виплати компенсації.

33. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для виплати компенсації, однак з тих підстав, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є заробітною платою у розумінні як Закону України "Про оплату праці" так і Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а тому не підлягає компенсації.

34. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 20 грудня 2019 року в справі №804/3000/18.

35. Доводи касатора не впливають на правильне вирішення цієї справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій.

36. За таких обставин, з огляду на приписи статті 351 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року в частині мотивування підстав для відмови в задоволенні позовних вимог і викласти відповідне мотивування у редакції цієї постанови з посиланням. У іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

IХ. Судові витрати

37. Скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині мотивування не вплинуло на розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року в справі №1540/3742/18 змінити в частині мотивування. В решті - залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко