Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.10.2019 року у справі №464/2743/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №464/2743/17

адміністративне провадження №К/9901/21571/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Рибачука А. І., Мороз Л. Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 30.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 у справі № 464/2743/17 за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

УСТАНОВИЛ:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Сихівський відділ соціального захисту) щодо припинення надання щомісячної адресної допомоги йому і членам його сімї та щодо повернення ними переплаченої суми допомоги;

- зобов'язати відповідача відновити виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 і призначити допомогу їхньому сину ОСОБА_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.06.2016 він та його дружина ОСОБА_2 взяті на облік внутрішньо переміщених осіб в Сихівському відділі соціального захисту, з 16.11.2016 на облік взято також сина їх сина ОСОБА_3. В червні 2016 року ОСОБА_2 в інтересах сімї звернулась до Сихівського відділу соціального захисту із заявою про отримання адресної грошової допомоги за фактичним місцем проживання. Допомога була призначена та її отримувала ОСОБА_2 як уповноважений представник сімї. Впродовж січня-лютого 2017 року допомога не надходила, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся із заявою до Сихівського відділу соціального захисту. Підставою для припинення виплати адресної допомоги є подання при зверненні недостовірної інформації про наявність житлового приміщення в регіонах інших, ніж тимчасово окупована територія України. Вважає, що такі дії відділу соціального захисту є необґрунтованими, оскільки приміщення, яке перебуває у власності позивача, не придатне для житла.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року залишено без змін постанову Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2017 року. При цьому зазначено, що відмовити у задоволенні позову слід з інших мотивів.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення чи його частину, що розташоване в інших, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану. Для підтвердження факту непридатності житла для проживання достатньо подати лише акт технічного стану вказаного приміщення. Позивач долучав до матеріалів справи акт обстеження будинку від 21.02.2017, проте цей доказ був безпідставно відхилений судом першої інстанції через недотримання процедури визнання приміщень непридатними для проживання. Станом на 06.06.2017 вказаний будинок було знесено через його непридатність для проживання.

Також вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо звернення з позовом неналежного позивача, оскільки спірна грошова допомога призначається на сім'ю, а відтак у випадку неправомірного припинення надання такої допомоги порушується право не лише особи, яка звернулась в інтеремах сім'ї за її одержанням, а й всіх членів сім'ї.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Відповідач правом на подання заперечення чи відзиву на касаційну скаргу не скористався.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.06.2016 позивач та його дружина ОСОБА_2 взяті на облік у Сихівському відділі соціального захисту як внутрішньо переміщені особи, про що їм видано довідки від 22.06.2016 за №13333001099 та за № 13333001098.

07 липня 2016 року дружина позивача ОСОБА_2 як уповноважений представник сім'ї звернулася до Сихівського відділу соціального захисту із заявою про призначення їй та членам її сім'ї щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. В заяві ОСОБА_2 зазначила, що ні в неї, ні в членів її сім'ї немає у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована території України, райони проведення антитерористичної операції.

На підставі вказаної заяви, враховуючи вимоги Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року (далі - Порядок № 505), сім'ї позивача розпочато виплату допомоги.

07.11.2016 у позивача та його дружини ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3

17.11.2016 дружина позивача ОСОБА_2 як уповноважений представник сім'ї звернулася до Сихівського відділу соціального захисту з новою заявою про призначення їй та членам її сім'ї щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. У зазначено, що ні в неї, ні в членів її сім'ї немає у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована території України, райони проведення антитерористичної операції.

Під час перевірки правильності і повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій та соціальної допомоги виявлено, що 30.09.2015 позивач набув у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно №75555497 від 12.12.2016 право власності позивача на вищезазначений будинок зареєстровано 30.09.2015, тобто до звернення ОСОБА_2 як уповноваженого представника сім'ї із заявою про призначення допомоги.

16 грудня 2016 року начальником Сихівського відділу соціального захисту на підставі акту про проведення перевірки від 16.12.2016 прийнято рішення про припинення щомісячної адресної допомоги, що була призначена ОСОБА_2 та членам її сім'ї, та зобов'язано ОСОБА_2 повернути суму надмірно наданої адресної допомоги за період з 01.10.2015 по 31.12.2016.

На звернення ОСОБА_2 як уповноваженого представника сім'ї позивача від
11.04.2017, відповідач надав відповідь від 05.05.2017 за № 260308-4483, в якій рекомендовано надати на розгляд комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Сихівській районній адміністрації м. Львова, належно оформлені оригінали документів про непридатність для житла належного позивачу будинку. Позивач та його дружина не виконали вищезазначені рекомендації та не надали на розгляд комісії документи про визнання будинку непридатним для житла.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив правомірності оскаржуваного рішення відповідача, оскільки дружина позивача як уповноважений представник сім'ї, звертаючись із заявою про призначення допомоги, не повідомила обставин, які є підставою для відмови у призначенні грошової допомоги, що в свою чергу є підставою для повернення надміру сплачених сум грошової допомоги згідно п. 11 Порядку № 505.

Змінюючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даній справі з адміністративним позовом звернувся неналежний позивач тобто, не та особа, якій належить право вимоги. Оскільки, правовідносини в даній справі виникли між Сихівським відділом соціального захисту та ОСОБА_2, яка зверталась із заявами про призначення адресної допомоги та в подальшому отримала повідомлення про припинення надання щомісячної адресної допомоги.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, визначається Порядком № 505 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 6 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Як встановлено судами, 30.09.2015 позивач набув у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Станом на час звернення із заявами про призначення допомоги (07.07.2016 та
17.11.2016) ОСОБА_2 як уповноважений представник сім'ї не повідомила відповідача про наявність у власності її чоловіка (позивача) будинку на території іншій, ніж тимчасово окупована територія України.

Тобто, дружина позивача при зверненні із заявою про надання допомоги не повідомила про обставини, які впливають на призначення грошової допомоги, чим порушила вимоги п. 11 Порядку № 505.

Пунктом 11 Порядку № 505 передбачено, що уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.

Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу.

У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

До того ж, як встановлено судами у заяві про призначення грошової допомоги ОСОБА_2 як уповноважений представник сім'ї зазначила про те, що у будь-кого з членів сім'ї немає у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах інших, ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

За встановлених обставин, суд першої дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки враховуючи положення п. 6 Порядку № 505, сім'я позивача не мала права на призначення грошової допомоги з огляду на наявність у позивача у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що в даній справі з адміністративним позовом звернувся неналежний позивач тобто, не та особа, якій належить право вимоги, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 Порядку № 505 грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї.

Отже, враховуючи, що позивач є членом сім'ї ОСОБА_2, яка зверталась до відповідача із заявами як уповноважений представник своєї сім'ї, то ОСОБА_1 є і належним позивачем у вказаній справі, оскільки діями позивача, на його думку, порушені його права на отримання спірної допомоги.

Доводи позивача про непридатність для проживання наявного у нього на праві власності житлового будинку є безпідставними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин непридатність житлового будинку для проживання не враховувалась при призначенні спірної допомоги.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 352, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року скасувати.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук