Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.07.2020 року у справі №818/2131/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 818/2131/15

касаційне провадження № К/9901/27678/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Шипуліної Т. М., Хохуляка В. В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 (головуючий суддя - Ральченко І. М., судді - Бершов Г. Є., Катунов В. В. ) у справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління ДФС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (далі - Товариство) про стягнення податкової заборгованості,

УСТАНОВИЛ:

У червні 2015 року Інспекція звернулась до суду з позовом до Товариства про стягнення за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків, на користь держави податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб у сумі 423408,73 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція посилалась на те, що у Товариства наявні узгоджені податкові зобов'язання, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 16.09.2013 № 0003671503, від 07.11.2013 № 000152205, від 28.02.2014 № 0003861503, від 14.01.2013 № 0000101502, від
01.06.2012 № 0003511502, від 04.12.2014 № 0012581503, від 30.12.2014 № 0013541503, від 11.11.2014 № 0010621503, які пройшли процедуру адміністративного та/або судового оскарження, а також згідно поданих Товариством податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012-2015 роки (загальних та уточнюючих), які не були сплачені Товариством у встановлений законодавством строк у добровільному порядку, з огляду на що Товариству також була нарахована пеня. Також платнику податків Інспекцією було направлено засобами поштового зв'язку податкову вимогу від 22.10.2012 №830.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 28.07.2015 позов задовольнив: стягнув з Товариства за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг по орендній платі з юридичних осіб на користь місцевого бюджету м. Суми у розмірі 423408,73 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що у задоволенні позовів Товариства про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2013 № 0003671503, від 14.01.2013 № 0000101502, від 01.06.2012 № 0003511502, від
04.12.2014 № 0012581503, від 30.12.2014 № 0013541503, від 11.11.2014 № 0010621503 було відмовлено і судові рішення набрали законної сили, податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 № 000152205 не оскаржувалось Товариством у судовому та/або адміністративному порядку, податкове повідомлення-рішення від
28.02.2014 № 0003861503 було залишене без змін рішенням ГУ Міндоходів у Сумській області від 14.05.2014 № 7281/10/18-28-10-03-04-68/80ск, у зв'язку з чим визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання набули статусу узгоджених, з урахуванням того, що самостійно визначені Товариством у податкових деклараціях податкові зобов'язання не були ним сплачені.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.01.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що Товариством була сплачена вся сума орендної плати, що підтверджується платіжними дорученнями, а податкові повідомлення-рішення №0000391502 від 02.04.2013, № 0001141502 від 16.05.2013, №0001491502 від 07.06.2013, №0001941502 від 04.07.2013, №0002571502 від
02.08.2013, №0003671503 від 16.09.2013, №0000112205 від 10.10.2013, №0000152205 від 07.11.2013, №0000322205 від 17.12.2013, №0000042205 від 15.01.2014, № 0000152205 від 18.10.2013, № 0000152205 від 10.02.2014, №0000312205 від
13.03.2014, №0000582205 від 09.04.2014, №0000762205 від 20.05.2014, №0000942205 від 06.06.2014, №0001192205 від 10.07.2014, № 0008161503 від 07.08.2014, № 0008941503 від 09.09.2014, №0001271503 від 04.02.2015, №0003551503 від
10.03.2015, №0005321503 від 07.04.2015, № 0003671503 від 16.09.2015 були скасовані судовими рішеннями у справах: № 818/4628/13-а, № 818/6243/13-а, № 818/7110/13-а, № 818/8387/13-а, №818/8386/13-а, № 818/8413/13-а № 818/8358/13-а, №818/8707/13-а, № 818/51/14, № 818/312/14, №818/547/14; № 818/775/14, №818/1036/14, № 818/1446/14, №818/1638/14, № 818/1998/14, №818/2386/14, № 818/2616/14, №818/1899/15, № 818/2219/15, № 818/2475/15, в відтак відсутні правові підстави для стягнення податкового боргу.

Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зокрема, у касаційній скарзі Інспекція посилається на те, що до суми заявленого боргу з орендної плати з юридичних осію у даній справі не входять зобов'язання, які були донараховані Товариству відповідно до вказаних у рішенні суду апеляційної інстанції податкових повідомлень-рішень.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу позивача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 28.07.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, зміст і вимоги касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання протягом установленого строку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пункту 57.1 статті 57 ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених пункту 57.1 статті 57 ПК України.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені пункту 57.1 статті 57 ПК України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пунктом 57.3 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56, абзацу 4 пункту
56.18 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені пунктом 59.1 статті 59 ПК України строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95, 96, 97, 98, 99 ПК України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Як вбачається з розрахунку суми податкового боргу, доданого до позовної заяви, податковий борг Товариства становить 423408,73 грн., у тому числі: 379202,18
грн. - основний борг, 90460,35 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф), 37332,10 грн. - пеня.

Разом з цим, позовна заява містить обґрунтування лише щодо податкового боргу на суму 420994,87 грн., з яких: 344417,70 - основний платіж, 73068,11 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф), 3509,06 грн. - пеня. Обґрунтувань щодо решти позовних вимог, а також щодо невідповідності сум, заявлених у позовній заяві, сумам, зазначеним у розрахунку суми податкового боргу та підставам їх виникнення, матеріали справи не містять.

При цьому, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не перевірив підстав виникнення податкового боргу, зокрема, його розміру, періоду та підстав нарахування пені, та не встановив обставин добровільної сплати такого боргу відповідачем.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не надав будь-якої правової оцінки судовим рішенням у справах № 818/8413/13-а, № 818/2199/13-а, № 2а-1870/6962/12, № 818/3648/14, № 818/133/, № 818/3334/14, якими було відмовлено Товариству у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2013 № 0003671503, від 14.01.2013 № 0000101502, від
01.06.2012 № 0003511502, від 04.12.2014 № 0012581503, від 30.12.2014 № 0013541503, від 11.11.2014 № 0010621503 а також тому, що податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 № 000152205 не оскаржувалось Товариством у судовому та/або адміністративному порядку, а податкове повідомлення-рішення від
28.02.2014 № 0003861503 було залишене без змін рішенням ГУ Міндоходів у Сумській області від 14.05.2014 № 7281/10/18-28-10-03-04-68/80ск, тоді як в обґрунтування позовних вимог Інспекція посилалась на зазначені обставини.

Судами попередніх інстанцій не було враховано, що вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку.

Принцип всебічності з'ясування обставин вимагає від суду надати правову оцінку кожному доводу, а у випадку неприйняття - навести відповідні аргументи. Між тим, судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки доводам сторін, не встановлено фактичний розмір податкового боргу та підстав його виникнення, а також обставин щодо самостійної сплати податкового боргу.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, є передчасними та такими, що не відповідають правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від
28.07.2015 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від
21.01.2016 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, п.1 ч.2 статті 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2015 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева Т. М. Шипуліна В. В. Хохуляк