Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2020 року

Київ

справа №640/792/19

адміністративне провадження №К/9901/4878/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Єзерова А.А., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/792/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркувальні системи" до державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Духновської Олесі Анатоліївни, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремточпідшипник", Київська міська рада, Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування записів і рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркувальні системи" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року, постановлену у складі головуючого судді Чудак О.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 22 січня 2020 року, прийняту у складі: головуючого судді Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Мєзєнцева Є.І.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркувальні системи» звернулося до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Духновської Олесі Анатоліївни, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремточпідшипник», Київська міська рада, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс», в якому просило:

- визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Духновської Олесі Анатоліївни при проведенні державної реєстрації прав власності 08.07.2015 з видачею свідоцтва (індексний номер 40290426);

- скасувати запис про право власності: 10185841, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 667076880000;

- визнати протиправним та скасувати рішення по державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34275144 від 15.03.2017 14:28:17, приватний нотаріус КМНО Михайленко С.А.; та скасувати запис про право власності: 19450330.

Позивач у позовній заяві зазначає, що порушення закону при первісній реєстрації права власності за гр. ОСОБА_1 полягає в тому, що заявником при поданні документів для реєстрації права власності з видачею свідоцтва про право власності реєстратору не були (і не могли бути) подані документи щодо права користування земельною ділянкою (враховуючи, що право користування належало іншій особі, тобто, позивачу), а подання цих документів є обов`язковим згідно закону. Відповідно, незаконною є і наступна реєстрація права власності на нерухоме майно за ТОВ «Ремточпідшипник»..

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 22 січня 2020 року, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого господарського суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суди, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, мотивували свої рішення тим, що предметом даного позову є дії та рішення державного реєстратора від 08.07.2015 щодо державної реєстрації права власності на гараж НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка під яким, згідно договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2015-01/19 від 31 грудня 2014 року, використовується позивачем.

Позивач не погодився із вказаними судовими рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У поданому відзиві представник КМР просить відмовити в задоволенні скарги.

Так, судами встановлено, що згідно з договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2015-01/19 від 31 грудня 2014 року, укладеного між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Паркувальні системи", КП "Київтранспарксервіс" надало за плату ТОВ "Паркувальні системи" право на організацію та експлуатацію 136 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 15 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м.Київ, Деснянський район, вул. Оноре де Бальзака,55-а в межах ІІІ територіальної зони паркування м.Києва.

Відповідно до матеріалів реєстраційної справи, 06.07.2015 ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві з метою отримання Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме на гараж АДРЕСА_4 , у приватну власність.

Рішенням №22689089 від 08.07.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Духновською О.А. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві проведено державну реєстрацію права власності на гаражний бокс, що розташований у м.Київ, «Ремторгсервіс» автокооператив по будівництву експлуатації гаражів, автостоянок для збереження транспортних засобів громад Деснянського району міста Києва» обслуговуючий кооператив, будинок 55-А, за суб`єктом ОСОБА_1 .

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Предметом спору у цій справі є дії та рішення державного реєстратора від 08.07.2015 щодо державної реєстрації права власності на гараж НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка під яким згідно договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2015-01/19 від 31 грудня 2014 року використовується позивачем.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постановах у справах №809/1045/14 та №809/648/14, зазначила, що такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Отже, у зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому вони мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо неналежності до розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства та наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркувальні системи" - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 22 січня 2020 року у справі №640/792/19 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.А. Єзеров

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду