Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 травня 2018 року

справа №826/1975/17

адміністративне провадження №К/9901/33866/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року у складі судді Аблова Є.В. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів Степанюка А.Г., Кузьменка В.В., Шурка О.І. у справі № 826/1975/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

03 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року № 0007311200, яким позивача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем плата за користування надрами для видобування природного газу зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 353 255,22 грн, з мотивів протиправності його прийняття.

22 серпня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва постановою, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року № 0007311200.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані висновком про те, що дії податкового органу по проведенню перевірки з питань своєчасності сплати грошового зобов'язання, результати якої оформлені актом від 29 серпня 2016 року №302/12-00/337504782, є протиправними, а відтак ця перевірка не може породжувати правових наслідків. Здійснивши аналіз положень податкового законодавства стосовно видів перевірок, порядку та повноти їх проведення, суди дійшли висновку, що на час проведення відповідачем перевірки питання своєчасності сплати грошових зобов'язань відповідно до приписів статті 75 Податкового кодексу України були предметом саме документальної перевірки.

При цьому суд першої інстанції дослідив надані позивачем документи в підтвердження своєчасного надання платіжного доручення банківській установі на виконання обов'язку сплати податкового зобов'язання та дійшов висновку про відсутність документальних доказів, які свідчать про виконання позивачем усіх дій, які від нього залежали, для своєчасного (30 травня 2016 року), тобто у строки, встановлені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, подання до банку платіжного доручення №1462 від 30 травня 2016 року про перерахування до бюджету грошового зобов'язання по сплаті рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року у розмірі 3 532 552,17 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на невірне застосування судами норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати постанови судів попередніх інстанцій, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від Товариства до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін з огляду на законність та обґрунтованість цих рішень.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у серпні 2016 року податковим органом проведено камеральну перевірку Товариства з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, за результатами якої складений акт від 29 серпня 2016 року №302/12-00/337504782 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме рента плата за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 3 532 552,20 грн. із граничним термін сплати 30 травня 2016 року фактично сплачена 31 травня 2016 року, тобто із затримкою на 1 календарний день.

12 жовтня 2016 року податковим органом на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0007311200, яким до Товариства застосовано штрафні санкції за затримку на 1 календарний день сплати податкового зобов'язання на суму 3 532 552,20 грн у розмірі 10% у сумі 353 355,22 грн за платежем плата за користування надрами для видобування природного газу.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Аналогічні положення містять норми пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Як установлено судами попередніх інстанцій, предметом перевірки були виключно питання своєчасності сплати Товариством грошового зобов'язання з рентної плати, задекларованого у податковій декларації за квітень 2016 року, в основу застосування штрафу покладений акт перевірки (без визначення виду перевірки).

Враховуючи основні ознаки камеральної перевірки, визначені статтями 75, 76 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час проведення перевірки), зокрема проведена перевірка у приміщенні податкового органу, без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення, можна дійти висновку, що відповідачем проведена перевірка, яка за своїми ознаками притаманна саме камеральній перевірки.

Абзацом другим пункту 75.1 статті 75. Податкового кодексу України встановлено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75. Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом документальної перевірки є зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, що передбачено підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки податковим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Натомість до 01 січня 2017 року (до внесення змін до статті 75 Податкового кодексу України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

Суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність жодних доказів проведення відповідачем документальної перевірки Товариства, що свідчить про порушення податковим органом способу реалізації владних управлінський функцій та недотримання ним критеріїв, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яким має відповідати рішення суб'єкта владних повноважень.

Невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок на виконання вимог статей 77, 78, 79 Податкового кодексу України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 826/1975/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер