Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2018 року у справі №826/6257/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2019 року

м. Київ

справа №826/6257/16

адміністративне провадження №К/9901/60433/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Коваленко Н. В., Кравчук В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2018р. (судді - Григорович П. О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018р. (судді - Собків Я. М., Петрик І. Й., Сорочко Є. О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2014р. за індексним номером 13778507 щодо зміни умов обтяження нерухомого майна ОСОБА_1: квартири АДРЕСА_1.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем в порушення положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868, оскільки реєстрація прав на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги здійснено іншим приватним нотаріусом - відповідачем та за спливом значного часу після посвідчення відповідного договору, на підставі якого такі права виникли.

На думку позивача, документом, що підтверджує перехід речового права на нерухоме майно в спірній ситуації має бути додатковий договір або додаткова угода про внесення змін до договору іпотеки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2016р. провадження у даній справі закрито, оскільки позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016р. ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2016р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2018р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від
30.05.2018р., позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2014р. за індексним номером 13778507 щодо зміни умов обтяження нерухомого майна ОСОБА_1: квартири АДРЕСА_1.

ПАТ "Дельта Банк" не погодилось з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не визначились з характером спірних правовідносин, не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам справи, у зв'язку з чим ухвалили рішення які підлягають скасуванню.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.08.2007р. між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (з 15.10.2007р. - ПАТ "Сведбанк", а з 28.05.2013р. - ПАТ "Омега Банк") (далі - банк) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено кредитний договір №2608/0807/71-013, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 130 000,00 дол. США на строк з 28.08.2007р. по
27.08.2027р. включно.

З метою забезпечення належного виконання кредитного договору від 28.08.2007р. №2608/0807/71-013, між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 28.08.2007р., відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1.

Вказаний договір посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрований в реєстрі за №кдз-4180.

Крім того, 28.08.2007р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. зареєстрована заборона відчуження зазначеного у договорі майна: трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, до припинення або розірвання іпотечного договору.

25.05.2012р. між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. за реєстровим №1306,1307.

14.06.2014р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 13778507, яким змінено умови обтяження нерухомого майна ОСОБА_1: квартири АДРЕСА_1, а саме, іпотекодержателя з АКБ "ТАС-Комерцбанк" на ПАТ "Дельта Банк".

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача на час виникнення спірних правовідносин були відсутні повноваження для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.06.2014р. за індексним номером 13778507, позаяк останнім не вчинялися нотаріальні дії з нерухомим майном (квартирою), яке виступає предметом іпотеки.

Розглядаючи позов, суди виходили з того, що між сторонами наявний публічно-правовий спір, а тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим виходячи з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/7199/18, правовідносини якої є подібними до правовідносин у даній справі. Приймаючи у даній справі постанову від 06.11.2019р. Велика Палата дійшла наступного правового висновку.

"В даному випадку між позивачкою та третьою особою у справі існує спір про право іпотекодержателя на об'єкт нерухомого майна, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 1 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивачки, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правового договору (іпотечного), на момент звернення до суду права іпотекодержателя перейшли до третьої особи у справі, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.".

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

У справі, що розглядається виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням нотаріуса про державну реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна у зв'язку із захистом права власності на квартиру.

За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільного права позивача.

Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2018р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018р. - скасувати, а провадження у справі - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

Н. В. Коваленко

В. М. Кравчук