Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2019 року у справі №520/5539/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2019 року

Київ

справа №520/5539/19

адміністративне провадження №К/9901/25863/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л. В.,

суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року (прийняту судом у складі судді Біленського О. О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Катунова В. В., суддів: Бершова Г. Є., Ральченка І. М. ) у справі за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 (далі - заступник керівника місцевої прокуратури) в інтересах держави в особі Харківської міської ради до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни (далі - Державний реєстратор), треті особи: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Актуаль", Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року заступник керівника місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом, у якому просив: скасувати рішення № 34284898 Державного реєстратора від 16 березня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на нежитлове приміщення гараж АДРЕСА_1

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 червня 2019 року провадження у справі закрив, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз'яснив позивачу, що розгляд даної справи належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 серпня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірні правовідносини виникли з приводу протиправної, на думку позивача, реєстрації Державним реєстратором права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення на підставі інформаційної довідки, серія та номер 04/01/2017, виданої 18.01.2017 року ТОВ "Актуаль", що не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті ним оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Тому даний спір має вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 вересня 2019 року до Верховного Суду звернувся заступник прокурора Харківської області із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

У скарзі йдеться про те, що предметом спору є виключно дотримання державним реєстратором під час виконання покладених на нього законом владних управлінських функцій порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тому такий спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року (справа № 823/378/16).

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Рибачук А. І., Стеценко С. Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, спірні правовідносини виникли з приводу протиправної, на думку позивача, реєстрації Державним реєстратором права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення.

Порушуючи питання про скасування рішення Державного реєстратора заступник керівника місцевої прокуратури свої вимоги обґрунтовують тим, що реєстраційну дію з оформлення права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 вчинено без дотримання процедури реєстрації.

Велика Палата у постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 823/2042/16 наголосила на тому, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Велика Палала Верховного Суду у наведеній вище постанові також відійшла від своєї раніше викладеної позиції про те, що при визначенні юрисдикції спору мають враховуватися підстави звернення до суду з позовом, зокрема порушення процедури реєстрації. Наголосивши при цьому, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства.

Тобто, оскаржуючи проведення реєстраційної дії та прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нежитлового приміщення за третьою особою - ОСОБА_1, позивач фактично оспорює правомірність набуття цією особою права власності на зазначений об'єкт, одночасно заявляючи вимоги, направлені на поновлення його порушеного права на спірний об'єкт нерухомого майна.

Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави колегії суддів вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту їх приватного інтересу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 820/4291/17.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення та належності виконання цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов'язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 821/592/16, від 30 січня 2019 року у справі № 826/26802/15.

Ураховуючи викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що заявлений спір не є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку не адміністративного, а цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Зважаючи на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко