ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 140/403/19

адміністративне провадження № К/9901/5957/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (суддя Ксензюк А. Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року (судді Шинкар Т. І., Пліш М. А., Ільчишин Н. В. ) у справі № 140/403/19 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

19 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 лютого 2019 року №0002241302, №0002251302 та №0002261302.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позапланову виїзну документальну перевірку щодо дотримання ним вимог податкового законодавства проведено з порушенням процедури, встановленої приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України); доводи податкового органу про отримання ним доходу внаслідок торгівлі запчастинами не підтверджені належними доказами, а є лише припущеннями.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 19 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками перевірки на підставі недопустимих доказів не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню з урахуванням вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Волинській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті рішень, просило скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди встановили, що 22 листопада 2018 року ДФС України направило ГУ ДФС у Волинській області лист № 36393/7/99-99-13-04-03-17 щодо опрацювання на предмет повноти декларування доходів і сплати податків наявну інформацію про суми отриманих платниками - фізичними особами через Товариство з обмеженою відповідальністю "Пост Фінанс" (далі - ТОВ "Пост Фінанс") грошових переказів за здійснені відправлення поштових вантажів із залученням Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - ТОВ "Нова Пошта") за 2015-2018 роки, у додатку до якого вказано про наявну інформацію щодо ОСОБА_1 та отримані ним суми грошових переказів готівкою за відправлені посилки з запчастинами протягом 2015-2018 років.

28 листопада 2018 року Головне управління ДФС у Волинській області направило ОСОБА_1 письмовий запит № 1835/Б/03-20-13-02-06, в якому вказало про отриману інформацію щодо грошових переказів через ТОВ "Пост Фінанс" за здійснені відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ "Нова Пошта" та недекларування отриманих доходів за 2015-2018 роки, а також запропонувало надати письмове пояснення та документальне підтвердження щодо цих обставин.

Поштове відправлення, у якому направлено зазначений запит, не було вручено та повернуто на адресу Головного управління ДФС у Волинській області з відміткою відділення поштового зв'язку - "за закінченням встановленого строку зберігання".

19 грудня 2018 року Головне управління ДФС у Волинській області видало наказ № 4564 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1)", яким відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у зв'язку із неподанням податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015,2016 та 2017 роки, із отриманням інформації щодо грошових переказів ОСОБА_1 через ТОВ "Пост Фінанс" за здійснені відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ "Нова Пошта" і ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит Головного управління ДФС у Волинській області від 28 листопада 2018 року № 1835/Б/03-20-13-02-06, наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 із 20 грудня 2018 року тривалістю 5 робочих днів.

При виїзді за юридичною адресою платника встановлено відсутність ОСОБА_1 або інших законних представників, станом на 20 грудня 2018 року виявилося неможливим вручення копії наказу від 19 грудня 2018 року № 4564 та ознайомлення із направленням № 5930.

21 грудня 2018 року складено акт № 719/03-20-13-02/ НОМЕР_1 відмови ОСОБА_1 від отримання та підпису направлення та наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою ОСОБА_1 за період із 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року Головне управління ДФС у Волинській області оформило акт від 4 січня 2019 року № 16/03-20-13-02/ НОМЕР_1, за висновками якого порушено вимоги: підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пунктів 164.1, 164.3 статті 164, пункту 179.1, пункту 179.7 статті 179 ПК України (у результаті чого занижено на 704 549,16 грн суму зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб); пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу 20 ПК України (внаслідок чого занижено на 58 913,07 грн суму зобов'язання зі сплати військового збору); підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179, підпункту 176.1 "в" статті 176 ПК України (внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015-2017 роки).

За наслідками дослідження в ході перевірки листа ДФС України від 22 листопада 2018 року №36393/7/99-99-13-04-03-17 контролюючий орган дійшов висновку, що протягом періоду, що перевірявся, ОСОБА_1 отримав дохід у сумі 3 927 537,00 грн, який підлягав би відображенню у річній декларації про доходи та майновий стан, та з якого підлягав сплаті податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

На підставі висновків цього акта перевірки Головне управління ДФС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 6 лютого 2019 року: № 0002241302 (яким збільшено на 880 686,46 грн суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі за податковим зобов'язанням - 704 549,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 176 137,30
грн); № 0002251302 (яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 510,00 грн); № 0002261302 (яким збільшено на 73 641,35 грн суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі за податковим зобов'язанням - 58 913,07 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14 728,28 грн).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що правову оцінку правомірності прийняття Головним управлінням ДФС у Волинській області наказу від 19 грудня 2018 року № 4564 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 надано під час розгляду 5 квітня 2019 року справи № 140/215/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу від 19 грудня 2018 року № 4564 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", за результатами розгляду якої у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що цей наказ вже реалізований, за результатами проведеної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення.

Отже, предметом судового дослідження була податкова інформація щодо грошових переказів, отриманих ОСОБА_1 через ТОВ "Пост Фінанс" за здійснені відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ "Нова Пошта", на підтвердження наявності якої відповідач надав лист ДФС України від 22 листопада 2018 року № 36393/7/99-99-13-04-03-17 "Щодо проведення аналізу" з додатком, які були підставою для проведення перевірки позивача, за результатами якої винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Так, за доводами відповідача ОСОБА_1 користувався послугами ТОВ "Нова Пошта", ТОВ "Пост Фінанс" та протягом 2015-2017 років за відправлені запчастини отримав дохід у загальній сумі 3 927 537,00 грн, зокрема сума грошових переказів отримана ним протягом 2015 року склала 245 025,00 грн, протягом 2016 року - 1 081 155,00 грн, протягом 2017 року - 2 601 357,00 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не довів порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки будь-які документальні підтвердження щодо сум грошових переказів, і як наслідок отримання позивачем 3 927 537,00 грн доходу за період 2015-2018 роки, у матеріалах справи відсутні.

Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, погодившись із викладеними у ньому висновками.

При цьому щодо долученого до матеріалів справи листа ТОВ "Пост Фінанс" від 16 листопада 2018 року у відповідь на запит ДФС України про суми отриманих платниками податків - фізичними особами грошових переказів за 2015-2018 роки, суд апеляційної інстанції зауважив, що такий лист на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень у відповідача був відсутній, а тому не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження правомірності винесення таких.

Щодо запиту відповідача від 28 листопада 2018 року № 1835/Б/03-20-13-02-06 про надання інформації та її документального підтвердження щодо придбання товарів та їх реалізації у 2015-2018 роках, апеляційний суд дійшов висновку про те, що такий не містить чітко окреслених обставин, які вказують на порушення платником податків податкового законодавства, а також не містить ні конкретних посилань на інформацію, надану ТОВ "Нова Пошта" та/чи ТОВ "Пост Фінанс", з якої вбачається порушення позивачем вимог податкового законодавства (накладні, чеки, виписки, договори про надання послуг), ні щодо джерела походження такої інформації.

Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку, що податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками перевірки на підставі недопустимих доказів не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню з урахуванням вимог частини 2 статті 2 КАС України.

Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для нарахування та сплати позивачем як фізичною особою, що не є суб'єктом господарювання, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та подання відповідної податкової звітності за 2015-2017 роки.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим (підпункт "в" пункту 176.1 статті 176 ПК України).

Згідно з підпунктом 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до підпунктом 179.1 статті 179 ПК України.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, серед іншого, інші доходи, крім зазначених у пунктом 164.1 статті 164 ПК України (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

Абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

За змістом підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України платниками збору є особи, визначені підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України.

Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що кожна особа, яка отримує дохід, зобов'язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та подавати у зв'язку з цим до податкового органу податкову звітність. Водночас, для застосування наведених норм права слід встановити, чи дійсно у спірному періоді особа отримала дохід, якщо так - в якому саме розмірі і чи підлягав він оподаткуванню. Ці обставини, поміж інших, входили до предмета доказування у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 Кодексу КАС України).

За правилами частин 1 , 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частин 1 , 2 статті 77 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини 4 статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов'язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що відсутні докази отримання позивачем 3 927 537,00 грн незадекларованого доходу, а долучений до матеріалів справи лист ТОВ "Пост Фінанс" від 16 листопада 2018 року апеляційний суд не взяв до уваги як неналежний та недопустимий доказ.

Водночас, як убачається з акта перевірки, податковим органом під час перевірки була використана інформація, наведена, зокрема у листі ДФС України від 22 листопада 2018 року № 36393/7/99-99-13-04-03-17, щодо здійснення ОСОБА_1 торгівлі автозапчастинами з використанням послуг ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ "Пост Фінанси"; з наданих цими товариствами відомостей ОСОБА_1 за результатами таких відправлень отримав 3 927 537,00 грн.

Відтак, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи витребовувалась інформація щодо здійснених ОСОБА_1 поштових відправлень та отриманих ним грошових переказів від ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ "Пост Фінанс", якщо так - який зміст отриманих ДФС України від указаних підприємств відомостей. При цьому колегія суддів зазначає, що принцип офіційного з'ясування обставин справи зобов'язує суд до встановлення таких обставин шляхом витребування відповідних відомостей саме у надавачів такої інформації - ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ "Пост Фінанс". Разом з тим, суди попередніх інстанцій не встановили обставини справи в цій частині у належний процесуальний спосіб.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

Зазначені порушення судами норм процесуального права унеможливлюють перевірку доводів заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Внаслідок неповного встановлення судами попередніх інстанцій обставин у цій справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості сформулювати правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, тобто реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до частини 6 статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити частково.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко