Ненадання потрібних документів без достатніх підстав, є неналежним виконанням рішення про їх вилучення і підставою для застосування виконавцем штрафу (ВС КАС, справа №640/19147/21 від 11.08.2022 р.)

Фабула судового акту: У відповідача, при відкритті провадження, суд витребував належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу та копії договору про передання відступного (з додатками до них). Оскільки ухвалу відповідач не виконував, суд постановив ухвалу на підставі ст. 134 ГПК України про тимчасове вилучення цих документів.

Оскільки така була виконавчим документом - ДВС відкрило виконавче провадження і стягувачем визначило суд. Потім виконавець зобов`язала боржника виконати рішення суду негайно та надати підтвердження виконання, визначити відповідальну особу. Повідомила конкретну дату коли будуть проводитися виконавчі дії щодо вилучення документів. За заявою боржника дії неодноразово були відкладені, а згодом, на чергову вимогу виконавця відповідач-боржник надав договір купівлі продажу, але не той, і не надав договір про відступний - повідомивши, що не має такого. Виконавець постановила накласти на боржника штраф у 5100 грн., за невиконання рішення суду, який відповідач намагався оспорити у цьому провадженні.

Хоча його доводи були підтримані судом першої інстанції, апеляція постановила відмову, залишивши штраф в силі. Перед ВС КАС постало питання, щодо можливості застосування штрафу при неналежному виконанні ухвали про тимчасове вилучення документів. І така можливість була констатована, про що ВС зазначив:

Відповідно до ч.1 ст. 134 ГПК України у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.Така ухвала згідно ч.3 ст. 134 ГПК України є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

За ч.1 ст. 60 Закону «Про виконавче провадження» (далі - № 1404) - під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404).

Водночас - в контексті цієї справи, повторимося, мовиться про ухвалу про тимчасове вилучення доказів, якими, відповідно до ч.2 ст. 134 ГПК України, можуть бути письмовий, речовий чи електронний доказ.

Ухвала про тимчасове вилучення документів - письмових доказів (як-от у цій справі) - не може виконуватися за правилами ст. 60 Закону № 1404 («Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі»), адже не йдеться про предмети. Зауважимо, що ця стаття розміщена в розділі VII Закону № 1404, який називається «Порядок звернення стягнення на майно боржника». Положення цього розділу стосуються примусового виконання рішень майнового характеру.

Цивільно-правові договори не є «предметом матеріального світу» (тобто речовим доказом у розумінні процесуального закону) і уподібнювати їх до «предметів» на тій лише підставі, що суд ухвалив їх «вилучити» не можна.

Але - в контексті описаної ситуації йдеться передовсім про документи (письмові докази), які суду потрібні для розгляду справи. Відповідач (боржник) має розуміти, про які докази йдеться, та не ухилятися від вимог суду. Постановивши ухвалу суд не звільнив його від обов'язку надати витребувані документи й не переклав це зобов'язання суто на державного виконавця. Останній повинен вживати заходів щодо примусового виконання рішень, водночас і боржник, якого стосується рішення, в рамках виконавчого провадження повинен не ухилятися від своїх зобов'язань, імітуючи виконання як вимог суду, так і державного виконавця, а виконувати їх, надавши ті документи, яких від нього вимагали. Або пояснити і підтвердити обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання рішення.

Отже у цій справі: Накладення на боржника штрафу відповідно до ст. 63 Закону № 1404 в цьому контексті можна розглядати як складову примусового виконання рішення. Встановивши, що боржник не виконав рішення без поважних причин, державний виконавець повинен винести постанову про накладення штрафу.

Аналізуйте судовий акт: «Такий спосіб судового захисту, як вилучення певної інформації є цензурою діяльності щодо певної особи» (ВС/КЦС у справі № 757/14418/20-ц від 14 липня 2021);

ВС/КАС: Приватний виконавець повинен перевірити належність своєму виконавчому округу зазначеної у заяві про відкриття ВП адреси зареєстрованому місцю проживання боржника (ВС/КАС у справі № 340/4040/20 від 11.10.2021);

Виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти (ВП ВС № 755/12052/19 від 26.10.2021 р.);

Виконавець має пересвідчитись у відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізособи, і належності САМЕ цього місця до його виконавчого округу (ВС КАС справа № 380/9335/20 від 15.07.2021 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року

м. Київ

справа №640/19147/21

провадження № К/9901/46219/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за позовомАкціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року (судді Епель О. В., Грибан І. О., Карпушова О. В.,) та

в с т а н о в и в:

1.У липні 2021 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулося до адміністративного суду з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський РВ ВДВС), у якому просило визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника відділу Печерського РВ ДВС Коваль Л.І. про накладення штрафу від 22 червня 2021 року у ВП № 64911535.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалу Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20 (про тимчасове вилучення доказів), яка відповідно до частини третьої статті 134 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є виконавчим документом, в частині надання договору № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов`язань переданням відступного, укладеного між АТ «Ощадбанк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Крупенія» (далі - ТОВ «Крупенія»), не було виконано з поважних причин, а саме - у зв`язку з відсутністю у боржника (АТ «Ощадбанк») витребуваного договору, про що останній повідомив державного виконавця. Позивач переконував, що підстав для накладення на нього штрафу за описаної ситуації не було.

3. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20 задовольнив клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (далі - ТОВ «ТЛК «Арктика», Товариство) і (ухвалою) на підставі статті 134 ГПК України вилучив в АТ «Ощадбанк»: договір купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року, укладений між АТ «Ощадбанк» та Дочірнім підприємством «БЦТ» (далі - ДП «БЦТ») за результатами відкритих торгів ДП «Сетам», а також всі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо; договір № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов`язань переданням відступного, укладений між АТ «Ощадбанк» і ТОВ «Крупенія», а також всіх додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо.

Згідно з цією ухвалою (з урахуванням ухвали про виправлення описки), стягувачем визначено Господарський суд м. Києва. Вилучення перелічених доказів доручено Печерському РВ ДВС.

Відповідно до постанови державного виконавця Печерського РВ ДВС Коваль Л. І. від 22 березня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64911535 за ухвалою Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20. У пункті 2 резолютивної частини цієї постанови державний виконавець зобов`язала боржника (АТ «Ощадбанк») виконати рішення суду негайно та надати підтвердження виконання до 24 березня 2021 року.

Крім того, державний виконавець надіслала боржнику вимогу від 22 березня 2021 року, якою зобов`язала останнього у термін до 24 березня 2021 року визначити відповідальну особу щодо виконання вимоги державного виконавця, оскільки о 15:00 год. будуть проводитися виконавчі дії щодо вилучення в АТ «Ощадбанк»: договору купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року, укладений між АТ «Ощадбанк» і ДП «БЦТ» за результатами відкритих торгів ДП «Сетам», а також всіх додатків, додаткових угод, угод про внесення змін тощо; договору № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов`язань переданням відступного, укладеного між АТ «Ощадбанк» і ТОВ «Крупенія», а також всіх додатків, додаткових угод, угоди про внесення змін тощо.

24 березня 2021 року AT «Ощадбанк» звернулося до державного виконавця з клопотанням про відкладення проведення виконавчих дій (вх. № 9911 від 24 березня 2021 року) щодо вилучення документів на іншу дату та час.

У цьому зв`язку державний виконавець Печерського РВ ДВС Коваль Л. І. постановою від 24 березня 2021 року відклала проведення виконавчих дій до 26 березня 2021 року.

У вимозі від 26 березня 202 року державний виконавець знову зобов`язала боржника (AT «Ощадбанк») в термін до 31 березня 2021 року визначити відповідальну особу щодо виконання вимоги державного виконавця, оскільки о 15:00 год. будуть проводитися виконавчі дії щодо вилучення в АТ «Ощадбанк» договорів, які зазначені в ухвалі Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20.

Відтак AT «Ощадбанк» листом від 31 березня 2021 року вх.10547 надало Печерському РВ ДВС оригінал договору купівлі-продажу земельних ділянок від 13 лютого 2019 року, укладений між АТ «Ощадбанк» і ДП «БЦТ» за результатами відкритих торгів ДП «Сетам», та акт приймання-передачі земельних ділянок 13 лютого 2019 року за цим договором. AT «Ощадбанк» повідомило також, що не має [витребуваного] договору № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов`язань переданням відступного.

31 березня 2021 року державний виконавець склав акт, у якому відтворив зміст листа AT «Ощадбанк» від 31 березня 2021 року вх.10547.

Потому Печерський РВ ДВС листом від 05 квітня 2021 року повідомив Господарський суд м. Києва про вилучення оригіналу договору купівлі-продажу земельних ділянок від 13 лютого 2019 року, укладеного між АТ «Ощадбанк» і ДП «БЦТ» за результатами відкритих торгів ДП «Сетам», та акт приймання-передачі земельних ділянок 13 лютого 2019 року, а також інформацію від боржника про відсутність договору № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов`язань переданням відступного.

У вимозі від 29 квітня 2021 року державний виконавець вимагав від боржника повторно в термін до 11 травня 2021 року надати документи на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20, а саме: договір купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року, укладений між АТ «Ощадбанк» і ДП «БЦТ» за результатами відкритих торгів ДП «Сетам», а також всі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо; договір № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов`язань переданням відступного, укладеного між АТ «Ощадбанк» і ТОВ «Крупенія», а також всі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо. Цією вимогою боржник попереджений також, що у разі неподання документів до нього застосують заходи примусового виконання рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідь АТ «Ощадбанк» листом від 07 травня 2021 року (вх. № 14191 від 12 травня 2021 року) знову повідомило, що 31 березня 2021 року надало (Печерському РВ ДВС) усі наявні у нього документи, які зобов`язав вилучити Господарський суд м. Києва ухвалою від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20.

11 травня 2021 року позивач подав до Господарського суду м. Києва (у справі № 910/13232/20) скаргу на дії державного виконавця, у якій скаржник просив: визнати дії державного виконавця Печерського РВ ДВС Коваль Л. І. у виконавчому провадженні № 64911535 про примусове виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20 протиправними; визнати незаконною та скасувати вимогу виконавця Печерського РВ ДВС Коваль Л.І. від 29 квітня 2021 року у виконавчому провадженні № 64911535; зобов`язати державного виконавця Печерського РВ ДВС Коваль Л.І. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 64911535.

У вимозі від 13 травня 2021 року державний виконавець просить Господарський суд м. Києва повідомити про виконання боржником ухвали суду від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 26 травня 2021 року відмовив у задоволенні скарги АТ «Ощадбанк» на дії державного виконавця у справі № 910/13232/20, зауваживши, з-поміж іншого, що правових підстав зобов`язувати державного виконавця виносити постанову про закінчення виконавчого провадження № 64911535 немає, оскільки фактичного виконання в повному обсязі рішення (ухвали Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20) згідно з виконавчим документом не відбулося.

Відтак за невиконання ухвали Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20 заступник начальника відділу Печерського РВ ДВС Коваль Л.І. винесла у виконавчому провадженні № 64911535 постанову від 22 червня 2021 року, відповідно до якої на боржника (АТ «Ощадбанк») накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Зазначену постанову позивач оскаржив до суду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

4.Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16 вересня 2021 року позов задовольнив. Визнав протиправною і скасував постанову заступника начальника відділу Печерського РВ ДВС Коваль Л.І. про накладення штрафу від 22 червня 2021 року у ВП № 64911535. Стягнув на користь АТ «Ощадбанк» сплачену суму судового збору у розмірі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Печерського РВ ДВС.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зважив на листи АТ «Ощадбанк» від 31 березня 2021 року вх.№ 10547, від 12 травня 2021 року № 14191 (які є в матеріалах справи), якими боржник повідомив Печерський РВ ДВС про те, що не має договору № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов`язань переданням відступного.

Водночас зауважив, що відповідач не надав доказів перевірки повідомленого позивачем факту відсутності договору, витребуваного згідно зі згаданою ухвалою господарського суду.

З посиланням на окремі положення статей 18, 60 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах виконавчого провадження немає доказів здійснення відповідачем виконавчих дій саме щодо вилучення документів, визначених ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 910/13232/20, адже відповідач адресував боржнику тільки вимоги про надання цих документів.

З наведених міркувань суд першої інстанції виснував, що відповідач необґрунтовано виніс спірну постанову про накладення штрафу.

5. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 листопада 2021 року скасував рішення Окружного адміністративного суд міста Києва від 16 вересня 2021 року і ухвалив нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Суд апеляційної інстанції натомість зазначив, що на дату винесення спірної постанови позивач не виконав ухвали Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20 в частині вилучення договору № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов`язань переданням відступного. Та додав, що АТ «Ощадбанк» є однією зі сторін згаданого договору, а тому повинен мати один з його примірників. Позивач, твердячи, що не має договору, який витребував/вилучив господарський суд, не надав (ані державному виконавцю, ані суду) доказів, які б підтверджували втрату ним свого примірника договору (його зникнення, викрадення, загублення тощо), а також не повідомив про особу, яка відповідала за його зберігання, обставин та періоду втрати цього договору.

Касаційне оскарження

6. У касаційній скарзі АТ «Ощадбанк» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу її автор подав з підстави, встановленої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У цьому зв`язку посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 60, 63 Закону № 1404-VІІІ при виконанні ухвали суду про застосування заходів процесуального примусу - про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, винесену у порядку статей 132 134 ГПК України.

Ухвалою від 29 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за цією скаргою.

АТ «Ощадбанк» зазначило, що у ГПК України (статті 132, 134) не визначено порядку виконання ухвали про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Тобто, за текстом касаційної скарги, норми цього закону не передбачають спеціального порядку виконання зазначеного виконавчого документа. Тож у такій ситуації державний виконавець має керуватися вимогами Закону № 1404-VІІІ, що він і зробив. Однак, на думку скаржника, державний виконавець - виконуючи згадану ухвалу господарського суду - мав би діяти відповідно до статті 60 Закону № 1404-VІІІ, а не статті 63 цього Закону, адже цією ухвалою господарський суд не покладав на боржника зобов`язань, за невиконання яких передбачено/можливе застосування штрафу. Наголосив, що господарський суд ухвалив вилучити договори, а не зобов`язував АТ «Ощадбанк» їх надати.

На думку скаржника, є істотна різниця у тому, яким чином має виконуватися виконавчий документ, адже норми статей 60 і 63 Закону № 1404-VІІІ визначають різну процедуру і наслідки. В контексті викладених обставин справи вважає, що державний виконавець мав би діяти відповідно до статті 60 Закону № 1404-VІІІ й зважаючи на те, що іще 31 березня 2021 року отримав від боржника документи (які вимагав господарський суд і які були в боржника), мав би скласти акт і повернути виконавчий документ стягувачеві у зв`язку з відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачеві в натурі. Стаття 63 Закону № 1404-VІІІ не передбачає ситуації, за якої витребувані предмети у боржника відсутні. Позивач підкреслив, що договору № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов`язань переданням відступного, яке згідно з ухвалою Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року підлягає вилученню, у нього немає, тому виконати виконавчий документ об`єктивно не може.

7. ТОВ «ТЛК «Арктика» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача) подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Зазначив про те, що АТ «Ощадбанк» ухиляється від виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20, у зв`язку з чим державний виконавець мав підстави для накладення штрафу.

Товариство пояснило, що 31 березня 2021 року АТ «Ощадбанк» - на виконання вимоги державного виконавця у виконавчому провадженні № 64911535 - надало договір купівлі-продажу земельних ділянок від 13 лютого 2019 року, а також зазначило, що договору № 55/3-1 від 19 червня 2017 року (який теж підлягав вилученню відповідно до згаданої ухвали господарського суду) у нього (боржника) немає. Після того, 29 квітня 2021 року, державний виконавець знову виставив боржнику вимогу щодо надання документів на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20. Повторне звернення державного виконавця з вимогою спричинене тим, що боржник не виконав попередньої його вимоги, позаяк договір купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року, який підлягав вилученню за згаданою ухвалою господарського суду, стосується купівлі-продажу рухомого майна - силового, електротехнічного та холодильного обладнання на базі компресорних станцій, яке розташоване за адресами: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола 46,46-а,46-6,46-г (надалі - «рухоме майно»), а не земельних ділянок, який надав позивач. Тому надання не того договору (хоч і з датою « 13 лютого 2019 року») не може вважатися належним виконанням ухвали Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20. Третя особа додала також, що позивач добре обізнаний з предметом спору у справі № 910/13232/20 (АТ «Ощадбанк» має статус відповідача у тій справі) й розумів, який договір потрібно було надати. Щодо договору № 55/3-1 від 19 червня 2017 року, то посилання позивача на його відсутність нічим не підтверджені. Нагадавши принагідно, що АТ «Ощадбанк» є стороною цього договору, ці твердження, на думку Товариства, видаються голослівними й непереконливими. Без пояснень, як і їх підтверджень, куди подівся оригінал договору № 55/3-1 від 19 червня 2017 року, стороною якого є АТ «Ощадбанк», самого лиш повідомлення про його відсутність не може бути достатньо для висновку про належне виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20.

На думку ТОВ «ТЛК «Арктика», оспорена постанова державного виконавця правомірна і підстав для її скасування немає.

Також ТОВ «ТЛК «Арктика» просило при розгляді цієї справи зважити на висновки Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного господарського суду), викладені у постанові від 14 січня 2022 року у справі № 910/13232/20 (про оскарження дій державного виконавця у ВП N 64911535 щодо виставлення вимоги).

Релевантні джерела права

8. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За текстом частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: <…> 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; <…>.

9. Відповідно до частини першої статті 134 ГПК України у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

За частиною другою статті 134 ГПК України в ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: <…> 2) назва або опис письмового, речового чи електронного доказу; 3) підстави проведення його тимчасового вилучення; <…>.

Згідно зі статтею 93 ГПК України речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи.

Згідно з частино третьою статті 134 ГПК України ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

10. Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

11. Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

12. За частиною першою статті 60 Закону № 1404-VIII під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

13. Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Висновки Верховного Суду

14. В аспекті порушеного у касаційній скарзі питання колегія суддів має висловити позицію щодо (можливості) застосування статті 60 Закону № 1404-VIII під час виконання виконавчого документа, яким є ухвала суду про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Зважаючи на фактологічні умови цієї справи цю позицію суд має зіставити з частиною першою, другою статті 63 Закону № 1404-VIII, на підставі яких державний виконавець (у цій справі) винесла спірну постанову.

15. З уваги на доводи позивача про його «зобов`язання» за ухвалою Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20 розгляд порушеного скаржником питання колегія суддів вважає за потрібне розпочати з того, що згадану ухвалу господарський суд постановив у зв`язку з тим, що, зокрема, АТ «Ощадбанк» (як відповідач у справі № 910/13232/20) не виконав вимог цього суду про надання доказів у встановлений строк.

За текстом ухвали Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20, <…> станом на 11 листопада 2020 року відповідачі не подали витребуваних судом доказів за ухвалою від 14 вересня 2020 року, незважаючи на те, що встановлений ухвалою строк було продовжено судом в засіданні 12 жовтня 2020 року до 30 жовтня 2020 року.

В ухвалі від 14 вересня 2020 року (про відкриття провадження у справі) господарський суд, з-поміж іншого, витребував в АТ «Ощадбанк» належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року, укладеного між АТ «Ощадбанк» та ДП «БЦТ» за результатами відкритих торгів ДП «Сетам», а також всіх додатків, додаткових угод, угод про внесення змін тощо; належним чином засвідчені копії договору № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов`язань переданням відступного, укладеного між АТ «Ощадбанк» і ТОВ «Крупенія», а також всіх додатків, додаткових угод, угод про внесення змін тощо (пункт 9 ухвали).

16. Звертає увагу те, що як в ухвалі від 14 вересня 2020 року (про відкриття провадження у справі № 910/13232/20), так і в ухвалі від 11 листопада 2020 року (про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом) мовиться - стосовно АТ «Ощадбанк» - про одній й ті самі докази. Суд, який розглядає справу № 910/13232/20, їх вилучив (згідно з ухвалою від 11 листопада 2020 року), позаяк АТ «Ощадбанк» не надало їх самостійно у визначений судом строк.

Щодо витребуваних, а потім вилучених доказів, то ними є документи - договори (між АТ «Ощадбанк» та ДП «БЦТ» за результатами відкритих торгів ДП «Сетам», а також договір № 55/3-1 від 19 червня 2017 року між АТ «Ощадбанк» і ТОВ «Крупенія») та всі додатки до них. Як можна зрозуміти з ухвал від 14 вересня 2020 року, від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20, ці договори є предметом спору в тій справі.

17. У значенні частини першої статті 91 ГПК України документи (крім електронних документів) є письмовими доказами.

Суд, постановивши ухвалу про їх тимчасове вилучення, поклав таким чином на орган виконавчої служби обов`язок вжити примусові заходи, для того, щоб отримати документи, потрібні для розгляду зазначеної справи.

Колегія суддів вважає, що заходи примусового виконання обумовлюються змістом рішення, яке підлягає примусовому виконанню. В контексті цієї справи, повторимося, мовиться про ухвалу про тимчасове вилучення доказів, якими, відповідно до частини другої статті 134 ГПК України, можуть бути письмовий, речовий чи електронний доказ.

Ухвала про тимчасове вилучення документів - письмових доказів (як-от у цій справі) - не може виконуватися за правилами статті 60 Закону № 1404-VIII («Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі»), адже не йдеться про предмети. Зауважимо, що ця стаття розміщена в розділі VII Закону № 1404-VIII, який називається «Порядок звернення стягнення на майно боржника». Положення цього розділу стосуються примусового виконання рішень майнового характеру.

Цивільно-правові договори не є «предметом матеріального світу» (тобто речовим доказом у розумінні процесуального закону) і уподібнювати їх до «предметів» на тій лише підставі, що суд ухвалив їх «вилучити» не можна.

18. У контексті описаної ситуації йдеться передовсім про документи (письмові докази), які суду потрібні для розгляду справи № 910/13232/20, й АТ «Ощадбанк» як сторона (відповідач) у тій справі має розуміти, про які докази йдеться, та не ухилятися від вимог суду. Постановивши ухвалу від 11 листопада 2020 року господарський суд таким чином не звільнив АТ «Ощадбанк» від обов`язку надати витребувані документи й не переклав це зобов`язання суто на державного виконавця. Останній повинен вживати передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18). Водночас і боржник, якого стосується рішення, в рамках виконавчого провадження повинен не ухилятися від своїх зобов`язань, імітуючи виконання як вимог суду, так і державного виконавця, а виконувати їх, надавши ті документи, яких від нього вимагали. Або пояснити і підтвердити обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання рішення.

Накладення на боржника штрафу відповідно до статті 63 Закону № 1404-VIII в цьому контексті можна розглядати як складову примусового виконання рішення. Встановивши, що боржник не виконав рішення без поважних причин, державний виконавець повинен винести постанову про накладення штрафу.

19. В цій справі - як можна зрозуміти з обсягу встановлених в ній обставин - виконавець, коли надсилав вимоги боржнику, таким чином вживав заходів для виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20. Його вимоги були правомірні й мали спонукати (примусити) боржника виконати виконавчий документ належним чином. На думку колегії суддів, з`ясувавши, що боржник не виконав цього рішення без поважних причин (в цій справі твердження позивача про їх поважність (відсутність документів, які суд ухвалив вилучити) не мали ніякого документального підтвердження), державний виконавець правомірно винесла постанову про накладення на боржника штрафу на підставі частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII.

Зауважимо також, що доводи, якими скаржник переконує у неправильному застосуванні Закону № 1404-VIII в контексті обставин цієї справи, імпліцитно свідчать про його намагання уникнути належного виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у справі № 910/13232/20, адже - як видно з обставин справи - покликання позивача спершу на лист від 31 березня 2021 року, адресований Печерському РВ ДВС (як доказ того, що ухвалу господарського суду вже виконано), а потім - на неправильний спосіб виконання рішення (яке перед тим боржник переконував, що виконав ще тоді, коли звернувся зі згаданим листом від 31 березня 2020 року до органу виконавчої служби) не видаються послідовними.

20. Отже, переглянувши оскаржену постанову апеляційного суду в передбачених статтею 341 КАС України межах колегія суддів, спираючись на наведені вище мотиви, дійшла висновку, що її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, зважаючи на вимоги статті 350 КАС України, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

2.Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року в цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко