ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/13232/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2021 року (головуючий - Алданова С. О., судді: Мальченко А. О., Зубець Л. П. ), якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 травня 2021 року (суддя Трофименко Т. Ю.)

за скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Київ) Коваль Л. І. у виконавчому провадженні № 64911535, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

до: 1) Дочірнього підприємства "БЦТ", 2) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія"

про визнання договорів недійсними

Історія справи та короткий зміст вимог скарги

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - позивач) до (1) Дочірнього підприємства "БЦТ", (2) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Ощадбанк, боржник), (3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" про визнання недійсними: (1) договору купівлі-продажу від 13.02.2019, укладеного між Ощадбанком та Дочірнім підприємством "БЦТ"; (2) договору від 19.06.2017 № 55/3-1 про припинення зобов'язань переданням відступного, укладеного між Ощадбанком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупенія".

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 застосовано заходи процесуального примусу, а саме: тимчасове вилучення державним виконавцем доказів для дослідження судом, зокрема: вилучено у Ощадбанку договір купівлі-продажу від
13.02.2019, укладений між Ощадбанком та Дочірнім підприємством "БЦТ" за результатами відкритих торгів ДП "Сетам", а також всі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо (далі - договір від 13.02.2019); договір № 55/3-1 від 19.06.2017 про припинення зобов'язань переданням відступного, укладений між Ощадбанком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупенія", а також всі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо (далі - договір № 55/3-1 від 19.06.2017). Вилучення цих доказів доручено здійснити Печерському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВДВС).

3. На виконання вказаної ухвали державний виконавець ВДВС постановою від
22.03.2021 відкрив виконавче провадження ВП № 64911535, стягувачем за яким вказано Господарський суд міста Києва, а боржником - Ощадбанк.

4. За вимогою від 26.03.2021 ВП № 64911535 державний виконавець вимагав у боржника в термін до 31.03.2021 визначити відповідальну особу щодо виконання вимоги державного виконавця, оскільки о 15-00 будуть проводитись виконавчі дії щодо вилучення у останнього договору від 13.02.2019, та договору № 55/3-1 від
19.06.2017.

4.1.31.03.2021 на виконання вказаної вимоги державного виконавця Ощадбанк надав до ВДВС оригінал договору купівлі-продажу земельних ділянок від 13.02.2019, укладений між Ощадбанком та Дочірнім підприємством "БЦТ" та акт приймання-передачі земельних ділянок від 13.02.2019 до вказаного договору. Також Ощадбанк повідомив про відсутність у нього договору № 55/3-1 від 19.06.2017, про що складено акт державного виконавця від 31.03.2021.

5.29.04.2021 державний виконавець повторно направив боржнику вимогу в термін до
11.05.2021 надати документи на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від
11.11.2020, а саме: договір від 13.02.2019 та договір № 55/3-1 від 19.06.2017.

За змістом вказаної вимоги з наданого боржником оригіналу договору купівлі-продажу земельних ділянок від 13.02.2019 не вбачається його укладення за результатом відкритих торгів ДП "Сетам", а отже зміст такого договору не відповідає реквізитам, зазначеним у резолютивній частині ухвали суду від
11.11.2020.

6.11.05.2021 Ощадбанк звернувся зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просив:

- визнати дії державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні №64911535 про примусове виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 11.11.2020 протиправними;

- визнати незаконною та скасувати вимогу державного виконавця ВДВС від
29.04.2021 у виконавчому провадженні №64911535;

- зобов'язати державного виконавця ВДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження №64911535.

7. Боржник стверджує, що вимога виконавця від 29.04.2021 щодо повторного надання документів є незаконною з огляду на неможливість її виконання боржником: наявні у Ощадбанку документи вже були наданні до ВДВС ще 31.03.2020. При цьому державний виконавець у спірній вимозі протиправно вдався до оцінки змісту договору від 13.02.2019, чим вийшов за межі наданих повноважень та порушив положення пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон №1404-VIII).

Узагальнений зміст та обґрунтування ухвали суду першої інстанції

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 травня 2021 року у задоволенні скарги боржника відмовлено.

8.1. Суд першої інстанції встановив, що не зважаючи на співпадіння дати та сторін наданого боржником до ВДВС договору від 13.02.2019 з реквізитами, зазначеними у резолютивній частині ухвали від 11.11.2020, зміст такого договору не підтверджує його укладення за результатами відкритих торгів ДП "Сетам", як це вимагалось в судовому рішенні. При цьому боржник, будучи стороною у справі №910/13232/20, достеменно обізнаний з предметом оспорюваного договору, який не стосується земельних ділянок, а укладений щодо іншого майна - обладнання. Суд також відхилив безпричинне посилання Ощадбанку на відсутність у нього договору № 55/3-1 від 19.06.2017 з огляду на те, що боржник є стороною такого договору. У зв'язку з наведеним суд зазначив про відсутність підстав для висновку про належне виконання Ощадбанком судового рішення про тимчасове вилучення доказів, а отже спірна вимога державного виконавця не суперечить закону, у діях останнього будь-які порушення відсутні.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2021 року ухвалу суду першої інстанції скасовано. Скаргу Ощадбанку на дії державного виконавця задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано вимогу державного виконавця ВДВС від 29.04.2021 у виконавчому провадженні №64911535 та зобов'язано державного виконавця ВДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження №64911535. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

9.1. Апеляційний суд, з посиланням на ~law10~, дійшов висновку про перевищення ВДВС своїх повноважень, оскільки резолютивна частина ухвали від 11.11.2020 не містить конкретизації предмету договору від 13.02.2019, а отже виконавець не вправі був досліджувати предмет зазначеного договору та повторно вимагати надання боржником іншого договору у спірній вимозі. Щодо договору № 55/3-1 від 19.06.2017, то він у боржника відсутній, а тому виконавчий документ у такому випадку підлягав поверненню до суду відповідно до ~law11~. У зв'язку з наданням боржником до ВДВС усіх наявних у нього документів та невчиненням виконавцем дії з повернення виконавчого документа стягувачу (суду), виконавче провадження має бути закінчено відповідно до ~law12~ - у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Касаційні скарги

10. Не погоджуючись із указаною постановою, позивач та ВДВС подали касаційні скарги, в яких просять її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційних скарг (містять в цілому тотожні аргументи)

11. Апеляційний суд неправильно застосував ~law13~ та дійшов передчасного висновку про належне та в повному обсязі виконання Ощадбанком ухвали про тимчасове вилучення документів від 11.11.2020. Так, суд не врахував, що боржник є стороною даного спору та стороною витребуваних судом документів, а отже достеменно обізнаний з предметом договору від 13.02.2019, який мав надати на виконання судового рішення, проте умисно надав інший договір саме з метою уникнення виконання судового рішення. Посилання боржника на відсутність у нього договору № 55/3-1 від 19.06.2017 свідчить лише про свідоме невиконання ним судового рішення, з чим і пов'язано надсилання виконавцем повторної вимоги про надання документів, який у цьому випадку діяв в межах вимог закону, а оспорювані дії якраз вчинені з метою забезпечення примусового виконання судового рішення.

11.1. Зобов'язавши державного виконавця винести постанову про закриття виконавчого провадження, апеляційний суд втрутився у дискреційні повноваження органу державної виконавчої служби.

Позиція Ощадбанку у відзиві на касаційну скаргу позивача

12. Резолютивна частина ухвали від 11.11.2020 не містить конкретизації предмета договору від 13.02.2019, а тому є обгрунтованим висновок апеляційного суду про незаконність вимоги виконавця про надання договору від 13.02.2019, який вже наданий боржником. У зв'язку з відсутністю у боржника витребуваного документа (договору № 55/3-1 від 19.06.2017) виконавець мав повернути виконавчий документ стягувачу на підставі ~law14~.

Позиція Верховного Суду

13. Верховний Суд зазначає, що головним питанням даного спору є те, чи належно виконав Ощадбанк вимогу державного виконавця від 26.03.2021 про вилучення документів на виконання ухвали суду від 11.11.2020 про застосування заходів процесуального примусу. Від відповіді на це питання залежить відповідь на питання чи правомірними є дії державного виконавця з направлення Ощадбанку повторної вимоги від 29.04.2021.

14. Відповідь на перше питання - ні, боржник неналежно виконав вимогу державного виконавця від 26.03.2021, а отже при направленні боржнику спірної вимоги від
29.04.2021 виконавець діяв правомірно та в межах своїх повноважень.

15. В обґрунтування своєї позиції Верховний Суд зазначає про таке.

16. Як унормовано приписами частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

17. Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених ГПК України випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина 1 статті 131 ГПК України).

18. Виконавче провадження № 64911535 стосується примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 про застосування до Ощадбанку заходів процесуального примусу в порядку статті 134 ГПК України у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом. Підставою для застосування до Ощадбанку відповідного процесуального заходу стало невиконання останнім без поважних причин свого процесуального обов'язку з надання витребуваних судом у підготовчому засіданні документів, які є предметом спору у справі №910/13232/20, а саме договорів від 13.02.2019 та № 55/3-1 від 19.06.2017.

19. Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Аналогічні приписи містяться в частині 1 статті 18 ГПК України.

20. За змістом ~law16~ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених ~law17~ та іншими нормативно-правовими актами.

21. Головним аргументом Ощадбанку та апеляційного суду у підтвердження доводу про незаконність дій виконавця з надсилання вимоги від 29.04.2021 є те, що судове рішення про тимчасове вилучення доказів на момент надсилання спірної вимоги вже виконано боржником оскільки: (1) резолютивна частина ухвали від
11.11.2020 не містить конкретизації предмета договору від 13.02.2019, а отже державний виконавець був не вправі повторно вимагати надання договору купівлі-продажу обладнання, а не земельних ділянок; (2) договір № 55/3-1 від
19.06.2017 у боржника відсутній. За наведеного апеляційний суд встановив порушення виконавцем приписів ~law18~ та констатував наявність підстав для закриття виконавчого провадження відповідно до ~law19~.

22. Верховний Суд вважає такі висновки апеляційного суду передчасними і такими, що не ґрунтуються на нормах ~law20~ з огляду на таке.

23. Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

24. Принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.

25. За наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень дій чи бездіяльності, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

26. Згідно з приписами ~law21~ виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law22~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1); здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і ~law23~ (пункт 1 частини 2); вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України (частина 4).

27. Відповідно до ~law24~ особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

28. Судами обох інстанцій встановлено, що дійсно ухвала від 11.11.2020 не містить конкретизації предмета договору від 13.02.2019.

29. Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, Ощадбанк є стороною спору у справі №910/13232/20 та достеменно обізнаний з предметом оспорюваного позивачем у даному провадженні договору від 13.02.2019, який не стосується земельних ділянок, а стосується іншого майна - обладнання. У зв'язку з чим надання боржником на законну вимогу виконавця договору, який хоча і співпадає за реквізитами зі змістом резолютивної частини ухвали від 11.11.2020, проте очевидно не стосується предмету спору у справі №910/13232/20, не спрямовані на належне виконанням судового рішення та не свідчать про сумлінне користування наданими правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

30. Також не звільняє від обов'язку виконання судового рішення само по собі посилання Ощадбанку на відсутність у нього договору № 55/3-1 від 19.06.2017, стороною якого він є, без наведення жодних причин такої відсутності.

31. За таких обставин законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про правомірність оспорюваної вимоги виконавця, яка вчинена ним з дотриманням вимог ~law25~, зокрема ~law26~, та спрямована на ефективне, своєчасне і в повному обсязі вчинення виконавчої дії з примусового виконання судового рішення, яке боржником станом на момент направлення спірної вимоги належним чином виконано не було.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

32. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про застосування повноважень, передбачених статтею 312 ГПК України, скасування постанови суду апеляційної інстанції як такої, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права (~law27~) та порушенням норм процесуального права (частина 2 статті 343 ГПК України), та залишення в силі законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції.

33. У зв'язку з чим касаційні скарги позивача та ВДВС підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

34. Унаслідок задоволення касаційних скарг та скасування постанови апеляційного суду витрати скаржників зі сплати судового збору за подання касаційних скарг підлягають відшкодуванню за рахунок Ощадбанку.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" та Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Київ) задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2021 року у справі № 910/13232/20 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 травня 2021 року у справі № 910/13232/20 залишити в силі.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика " (04086, м. Київ, вул. О. Теліги, 41; ідентифікаційний код 37075024) 2 270 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) на користь Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б; ідентифікаційний код 34979022) 2 270 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.