«Такий спосіб судового захисту, як вилучення певної інформації є цензурою діяльності щодо певної особи» (ВС/КЦС у справі № 757/14418/20-ц від 14 липня 2021).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судової справи: Порушення права на недоторканість честі, гідності та ділової репутації все частіше відбувається в мережі Інтернет. Соціальні мережі, блоги, сайти ЗМІ – все це відкриті майданчики для вираження власної думки, свободи слова. Разом з тим, доказати порушення в мережі Інтернет в судовому порядку не така вже проста задача, починаючи від збирання доказів, закінчуючи пошуком автора статті.

До суду звернувся минулий нардеп позиваючись до ГО «Центр протидії корупції» про захист честі, гідності та ділової репутації.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач зауважував, що ГО опублікувало в мережі інтернет список публічних діячів, в який включило його дані.

При цьому, позивач стверджував, що наразі не відноситься до публічних діячів, тому зазначення його в такому списку є недостовірною інформацією, що заважає йому у відносинах з банками та іншими фінансовими установами, через проходження додаткових процедур фінансового моніторингу.

З урахуванням цього, позивач просив вилучити відомості про нього із даного реєстру, розміщеному на сайті відповідача.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, суд підтримав позицію позивача та дійшов до висновку про порушення права на недоторканість приватного життя, законодавства про обробку персональних даних.

Постановою суду апеляційної інстанції дане рішення було скасовано, у задоволенні позову відмовлено, оскільки на думку колегії, розміщена інформація не порушує прав позивача, а стосується того періоду часу, коли він був народним депутатом.

Позивач, не погоджуючись із такими висновками, звернувся до ВС для отримання остаточного рішення по справі.

Проаналізувавши чинне законодавство, що регулює спірні відносини, ВС залишив в силі постанову апеляційного суду.

Зокрема, ВС погодився із висновками апеляційного суду про те, що спірна інформація не є недостовірною та не порушує прав позивача, тому не є предметом судового захисту. Спірна інформація є дійсною та достовірною, не порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Зокрема, на сайті відповідача розміщена інформація що стосується періоду часу, коли позивач був народним депутатом, така ж інформація знаходиться у вільному доступі на сайті ВРУ.

При цьому, оскільки спірна інформація містить виключно дані, які є загальнодоступними, стосуються періоду коли позивач був народним депутатом України та є відкритими відповідно до ч.2 ст.63 Закону України «Про вибори народних депутатів», ВС не вбачає порушення права на недоторканість приватного життя, законодавства про обробку персональних даних.

Крім того, як зазначив ВС, такий спосіб судового захисту, як вилучення певної інформації не відповідає змісту позовних вимог і по суті, є цензурою діяльності щодо певної особи.

Ось тут виникає питання, ВС у своєму рішенні посилається на положення ст. 32 Конституції, щодо гарантії судового захисту права спростовувати недостовірну інформацію про себе та на ст. 34 Конституції, що захищає свободу слова, та приходить до висновку, що в даному випадку цензура є недопустимою.

Погоджусь із тим, що визнати інформацію стосовно позивача недостовірною важко, водночас висновок про те, що «спосіб судового захисту, як вилучення певної інформації не відповідає змісту позовних вимог і по суті, є цензурою діяльності щодо певної особи» прямо суперечить ст. 32 Конституції, адже дана стаття прямо передбачає право особи вимагати вилучення будь-якої недостовірної інформації щодо себе.

Аналізуйте судовий акт: Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. (ВС/КЦС, справа № 760/8719/17, від 04.12.19)

Критика публічної особи, навіть і перебільшена, не є розповсюдженням недостовірної інформації (ВС/КЦС № 761/8035/16-ц від 28.03.2018)

Посилання на конкретну фізичну особу у контексті зв'язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного (ВС/КЦС, № 484/2781/19-ц)

Суд наклав адмінштраф за «дрібне хуліганство» у Фейсбук (Постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/1004/21 від 09.03.2021).

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 757/14418/20-ц

провадження № 61-4424св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Громадська організація «Центр протидії корупції»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Яровим Анатолієм Ростиславовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Центр протидії корупції» (далі - ГО «Центр протидії корупції») про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовна заява мотивована тим, що про нього у мережі Інтернет у відкритому Реєстрі національних публічних діячів України розміщено інформацію та створено досьє національного публічного діяча, доступне за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1. Зокрема, у досьє міститься наступна інформація про нього: фотографічне зображення з його обличчям; прізвище, ім`я та по-батькові; дата народження; займана посада; дата складання повноважень; інформація про особисті зв`язки з фізичними особами; інформація про доходи, нерухомість. У досьє йому надано статус національного публічного діяча.

Зазначене досьє та інформація у ньому розміщені з порушенням прав людини, законодавства про захист персональних даних та містять недостовірні відомості, оскільки з 2017 року він не є національним публічним діячем, у 2014 році склав повноваження народного депутата України. Автором, адміністратором та власником відкритого реєстру національних публічних діячів України є ГО «Центр протидії корупції», у реєстрі міститься близько сорока тисяч профайлів (досьє) осіб, котрі, на його думку, мають статус національних публічних діячів, а також нібито пов`язаних з ними та близьких до них осіб.

Основна мета реєстру, як це декларується на відповідному веб-сайті, - надання інформації суб`єктам фінансового моніторингу, зокрема, банківським установам, про належність тих чи інших осіб до категорії національних публічних діячів.

Зазначав, що Служба фінансового моніторингу України включила реєстр до своїх Методичних рекомендацій щодо виявлення публічних діячів та забезпечення проведення фінансового моніторингу їх фінансових операцій і в разі розміщення досьє у відкритому реєстрі національних публічних діячів України виникають негативні для зазначених осіб юридичні наслідки, зокрема, ускладнення взаємодії з банками та іншими фінансовими установами через проходження додаткових верифікацій і процедур, банки до таких осіб застосовують посиленні заходи перевірки походження коштів і можуть відмовляти у відкритті рахунків чи ініціювати блокування рахунків. Враховуючи зазначені правові наслідки, питання надання статусу національного публічного діяча чітко врегульоване українським законодавством, як і питання обробки інформації про таких осіб, проте при здійсненні діяльності по веденню реєстру ГО «Центр протидії корупції» вчинено ряд неправомірних дій та порушено його права і положення законодавства, зокрема, порушено право на невтручання в особисте життя, порушено законодавство про обробку персональних даних, про нього поширено недостовірну інформацію.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недостовірною інформацію, що розміщена за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме твердження, що він є національним публічним діячем; зобов`язати ГО «Центр протидії корупції» спростувати інформацію шляхом вилучення (видалення) всіх даних щодо нього, що розміщена за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та будь-яких інших згадувань про нього з відкритого реєстру національних публічних діячів України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року у складі судді Волкової С. Я. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недостовірною інформацію про ОСОБА_1 , що розміщена за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: твердження, що ОСОБА_1 є національним публічним діячем.

Зобов`язано ГО «Центр протидії корупції» спростувати інформацію шляхом вилучення (видалення) всіх даних щодо ОСОБА_1 , яка розміщена за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та будь-яких інших згадувань про ОСОБА_1 з Відкритого реєстру національних публічних діячів України.

Стягнуто з ГО «Центр протидії корупції» на користь ОСОБА_1 1 681,60 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , який склав повноваження народного депутата України у 2014 року, не є національним публічним діячем з 2017 року. Відповідач поширив інформацію, яка не відповідає дійсності та є недостовірною, оскільки твердження, що ОСОБА_1 є національним публічним діячем, суперечить положенням Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», зазначену інформацію поширено серед невизначеного кола осіб, така інформація стосується безпосередньо позивача, оскільки його ім`я, фотографічне зображення та інші відомості прямо вказуються у відкритому реєстрі національних публічних діячів України, означена інформація створює загрозу застосування суворішої процедури перевірки при взаємодії ОСОБА_1 з суб`єктами фінансового моніторингу, котрі відповідно до чинного законодавства мають застосовуватися до визначених законом осіб, крім того, порушено його право на недоторканість приватного життя, порушено законодавство про обробку персональних даних.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу ГО «Центр протидії корупції» задоволено.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ГО «Центр протидії корупції» судовий збір у розмірі 2 523 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000 грн.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання недостовірною спірної інформації є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки розміщена інформація не порушує прав позивача, а стосується того періоду часу, коли він був народним депутатом.

Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача спростувати інформацію шляхом вилучення (видалення) всіх даних щодо ОСОБА_1 , що розміщена за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та будь-яких інших згадувань про нього з відкритого реєстру національних публічних діячів України, оскільки зміст позовних вимог, викладених у прохальній частині позовної заяви, не містить конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширену у відкритому реєстрі національних публічних діячів України слід визнати недостовірною, такою, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача та потребує спростування, і такі вимоги не були уточнені позивачем в ході розгляду справи.

Суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду.

Крім того, оскільки ГО «Центр протидії корупції» надала належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, тому суд вважав необхідним стягнути з позивача на користь відповідача такі витрати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заяви

У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Яровий А. Р., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що на веб-сайті відповідача розміщені персональні дані ОСОБА_1 без його згоди, що є втручанням в його особисте життя. Вважає, що розміщена інформація могла бути оприлюднена тільки зі згоди останнього.

Вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано статтю 32 Конституції України, статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норму пункту 25 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», який був чинним на час розміщення спірної інформації (2017 рік), в якому є чітке визначення, що національний публічний діяч є фізичною особою, яка виконує, або виконувала протягом останніх трьох років публічну діяльність.

Заявник посилається на прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо порушення судами принципів верховенства права та правової визначеності.

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

11 червня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 набув депутатських повноважень 12 грудня 2012 року, припинив депутатські повноваження 27 листопада 2014 року, що підтверджується інформацією з веб-сайту Верховної Ради України.

На інтернет-сайті ГО «Центр протидії корупції» у відкритому Реєстрі національних публічних діячів України за веб-адресою: https://pep.org.ua/uk/person/974 зазначена інформація:

ОСОБА_1 ;

Категорія: національний публічний діяч;

дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

остання посада: Верховна Рада України, Народний депутат України VII скликання;

Комуністична партія України;

27 листопада 2014 року звільнився/склав повноваження.

Кар`єра. Період 12 грудня 2012 року - 27 листопада 2014 року. Посада Верховна Рада України, Народний депутат України VII скликання, Комуністична партія України (посилання).

На зазначеному сайті біля розміщеної інформації наявна позначка (стрілка) посилання на офіційний сайт Верховної Ради України: ІНФОРМАЦІЯ_3 , на якому розміщена інформація аналогічного змісту щодо ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень пункту 25 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ярового А. Р., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Положенням статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Статтею 201 ЦК Українипередбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про вибори народних депутатів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, інформація, що міститься у документах, поданих до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів, є відкритою. На офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії оприлюднюються відомості про прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про посаду (заняття), місце роботи, партійність, місце проживання, наявність чи відсутність судимості, наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, суб`єкт висування кожного кандидата у депутати.

Крім того, у статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схвалено 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, указується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд правильно виходив із того, що спірна інформація не є недостовірною та не порушує прав позивача, тому не є предметом судового захисту. Спірна інформація є дійсною та достовірною, не порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції також правильно вказав, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача спростувати інформацію шляхом вилучення (видалення) всіх даних щодо ОСОБА_1 , що розміщена за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та будь-яких інших згадувань про нього з відкритого реєстру національних публічних діячів України, не можуть бути задоволені, оскільки зміст позовних вимог, викладених у прохальній частині позовної заяви, не містить жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширену у відкритому реєстрі національних публічних діячів України слід визнати недостовірною, такою, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача та потребує спростування, і такі вимоги не були уточнені позивачем в ході розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд вважає, що такий спосіб судового захисту, як вилучення певної інформації не відповідає змісту позовних вимог і по суті, є цензурою діяльності щодо певної особи.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції норми пункту 25 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», який був чинним на час розміщення спірної інформації (2017 рік), в якому є чітке визначення, що національний публічний діяч є фізичною особою, яка виконує, або виконувала протягом останніх трьох років публічну діяльність, не заслуговують на увагу.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, інформація стосується періоду часу, коли позивач був народним депутатом (грудень 2012 року - листопад 2014 року).

Крім того, аналогічна за змістом інформація міститься на офіційному сайт Верховної Ради України: ІНФОРМАЦІЯ_3, а оспорювана позивачем інформація містить відповідне посилання.

Посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положення пункту 25 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», є некоректним, оскільки вказана норма права не регулює ті, чи інші правовідносини, а має інформативний характер у контексті положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та знаходиться у статті з назвою: «Визначення термінів».

Доводи заявника про те, що визначення його, як національного публічного діяча, ускладнює йому взаємодію з банками та іншими фінансовими установами, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, оскільки не є предметом розгляду у справі про захист честі, гідності та ділової репутації.

Посилання заявника на те, що на веб-сайті відповідача розміщені персональні дані ОСОБА_1 без його згоди, що є втручанням у його особисте життя, а розміщена інформація могла бути оприлюднена тільки зі згоди останнього, також є необґрунтованим, оскільки спірна інформація містить виключно дані, які є загальнодоступними, стосуються періоду коли позивач був народним депутатом України та є відкритими відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про вибори народних депутатів».

Зокрема, аналогічна за змістом інформація розміщена на офіційному інтернет-сайт Верховної Ради України.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Щодо заяви ГО «Центр протидії корупції» про направлення справи до Печерського районного суду м. Києва для належного оформлення, долучення до матеріалів справи клопотання, Верховний Суд зазначає, що матеріали справи будуть надіслані до суду першої інстанції у зв`язку з тим, що справу переглянуто в касаційному порядку. Підстав для направлення справи на дооформлення до розгляду касаційної скарги, суд не знайшов, оскільки вказані в заяві обставини не перешкоджали розгляду касаційної скарги по суті.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Яровим Анатолієм Ростиславовичем - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець

1230
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
1