Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.07.2020 року у справі №822/1724/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 822/1724/16

адміністративне провадження № К/9901/41921/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Данилюк У. Т., судді:

Блонський В. К., Матущак В. В. ) від 02 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Драчук Т. О., судді:

Полотнянко Ю. П., Загороднюк А. Г. ) від 07 грудня 2016 року у справі № 822/1724/16 за позовом Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького, третя особа - Міністерство оборони України, про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИЛ:

У вересні 2016 року Славутська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - Славутська ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького (далі - КЕВ м. Хмельницького), третя особа - Міністерство оборони України (далі - Міністерство, МОУ), у якому просила стягнути з відповідача в дохід місцевого бюджету податковий борг із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 3 388 677,51 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, позов задоволено.

Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно податкових декларацій за 2015,2016 роки за відповідачем рахується податковий борг із земельного податку з юридичних осіб на суму 3 388 677,51 грн.

Станом на час розгляду цієї справи зазначений борг КЕВ м. Хмельницького не сплачений.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, КЕВ м. Хмельницького подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги КЕВ м. Хмельницького зазначає, що він не є належним відповідачем у даній справі та вважає, що податковий борг за користування землею повинен стягуватись із МОУ як із користувача земель оборони.

Також, скаржник звертає увагу, що він звільнений від сплати земельного податку до моменту закінчення особливого періоду в державі на підставі ч. 8 ст. 4 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - ~law37~).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 лютого 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law39~), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 липня 2020 року цю справу призначив до розгляду у порядку письмового провадження.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, КЕВ м. Хмельницького (код 07928461) зареєстрований як юридична особа за адресою: вул. Ціолковського, 3/1 у м.

Хмельнцькому, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно розрахунку Славутської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області станом на 30 серпня 2016 року у відповідача утворилась заборгованість із земельного податку в розмірі 3 388 677,51 грн.

Податкове зобов'язання КЕВ м. Хмельницького по земельному податку виникло шляхом подання останнім податкових декларацій (розрахунків) з плати за землю, а саме:

- по Плесенській сільській раді в розмірі 1 110 252,04 грн, який виник на підставі податкових декларацій з плати за землю від 19 лютого 2015 року № 9018375799 (за грудень 2015 року в розмірі 101 525,82 грн, враховуючи часткову сплату в розмірі 9679,14) та від 19 лютого 2016 року № 9020591452 (за січень - липень 2016 року в розмірі 145 486,48 грн щомісячно);

- по м. Шепетівка в розмірі 2 278 425,47 грн, який виник на підставі уточнюючої податкової декларації від 16 квітня 2015 року № 9070832835 (за травень - грудень 2015 року в розмірі 5 715,42 грн щомісячно), від 20 лютого 2015 року № 901964464 (за травень - листопад 2015 року в розмірі 121 962,25 грн щомісячно та за грудень 2015 року - 121 962,01), від 22 лютого 2016 року № 9021708004 (за січень - липень 2016 року в розмірі 179 365,21 грн щомісячно), від 14 березня 2016 року № 9034457307 (за січень - липень 2016 року в розмірі 206,84 грн щомісячно).

У зв'язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивачем було виставлено податкову вимогу про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями.

За наведених підстав та у зв'язку із несплатою відповідачем таких грошових зобов'язань у добровільному порядку, Славутська ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених п. 16.1 ст. 16 ПК України та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені п. 36.1 ст. 36 ПК України, законами з питань митної справи.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

За нормами п. 287.3 ст. 287 ПК України установлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За правилами п. 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені п. 54.1 ст. 54 ПК України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності з підп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений п. 14.1 ст. 14 ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Як убачається з матеріалів справи, за КЕВ м. Хмельницького рахується податковий борг на загальну суму 3 388 677,51 грн по земельному податку згідно поданих останнім податкових декларацій за 2015 та 2016 роки. При цьому, позивачем надсилалася податкова вимога № 142-25. Будь-яких доказів у підтвердження погашення вказаного податкового боргу відповідачем суду не надано.

Аргументи КЕВ м. Хмельницького, викладені в касаційній скарзі про те, що відповідальність за його податковими зобов'язаннями несе МОУ, оскільки КЕВ м.

Хмельницького є державною організацією, створеною Міністерством, здійснює свою діяльність у сфері оборони, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України та є неприбутковою установою, колегія суддів вважає безпідставними. При цьому, суд виходить з того, що КЕВ м. Хмельницького є державною установою та юридичною особою, яка веде самостійний баланс, має рахунки у відділеннях Державного казначейства і поточний рахунок в установі банку, користується закріпленою за ним землею, має майно, передане їй засновником та несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного їй майна згідно з чинним законодавством. КЕВ м. Хмельницького є користувачем земельних ділянок, платником земельного податку, який подавав відповідні декларації з плати за землю. Відсутність або обмежене фінансування відповідача не є підставою для звільнення його від обов'язку сплати самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 822/32/17 та від 14 травня 2020 року у справі № 807/719/16.

Посилання скаржника на норми ~law40~, як на підставу для звільнення від обов'язку перерахування плати за землю до бюджету, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, оскілки ~law41~, відповідно до преамбули, встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, проте не є законодавчим актом з питань оподаткування.

Більш того, зга~law42~ не передбачено жодних пільг щодо сплати податків.

У свою чергу, відповідно до вимог ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, відповідач не звільнений від сплати земельного податку та не має пільг щодо його внесення до бюджету.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 822/416/16.

За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ"; Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк