Історія справи

Постанова КАС ВП від 08.12.2022 року у справі №340/2210/19
Ухвала КАС ВП від 26.07.2020 року у справі №340/2210/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа №340/2210/19

касаційне провадження № К/9901/17720/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Пасічник Ю.П.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іванов С.М.; судді - Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)

у справі № 340/2210/19

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз»

до Офісу великих платників податків ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз» (далі - ВАТ «Кіровоградгаз»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС; відповідач; контролюючий орган) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2019 року № 0005004614.

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 28 жовтня 2019 року адміністративний позов задовольнив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував в частинні визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2019 року № 0005004614 в частині застосування штрафу в розмірі 149329,95 грн і в цій частині прийняв нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року залишив без змін.

Офіс ВПП ДПС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року повністю, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, зокрема, на ненаданні позивачем документального підтвердження своєчасності реєстрації податкових накладних від 27 березня 2019 року № 1495 та від 31 березня 2019 року № 1499 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Верховний Суд ухвалою від 07 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДПС.

25 вересня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку щодо своєчасності реєстрації податкових накладних ВАТ «Кіровоградгаз» в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідками якої складено акт від 07 травня 2019 року № 232/28-10-46-14-03365222.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку, зокрема, з недотриманням граничних строків реєстрації податкових накладних від 27 березня 2019 року № 1495 та від 31 березня 2019 року № 1499 в Єдиному реєстрі податкових накладних на один календарний день.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2019 року № 0005004614, згідно з яким з огляду на вказане порушення до платника застосовано штраф у розмірі 661157,20 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття Офісом ВПП ДПС названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відтак, граничним терміном реєстрації податкових накладних від 27 березня 2019 року № 1495 та від 31 березня 2019 року № 1499 було 15 квітня 2019 року.

Судом апеляційної інстанції, зокрема, на підставі роздруківки з електронного кабінету позивача встановлено, що податкову накладну від 27 березня 2019 року № 1495 направлено ним до Єдиного реєстру податкових накладних 15 квітня 2019 року о 19 год. 59 хв., а податкову накладну від 31 березня 2019 року № 1499 - 15 квітня 2019 року о 19 год. 50 хв.

Відтак, наведені податкові накладні подано платником на реєстрацію в межах терміну та операційного часу, визначеного пунктом 201.10 статті 201 ПК України.

Відповідно до квитанцій № 1 податкові накладні № 1495 та № 1499 прийнято до Єдиного реєстру податкових накладних 16 квітня 2019 року о 8 год. 00 хв.

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Наведені вище нормативні положення дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до Єдиного реєстру податкових накладних є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до Єдиного реєстру податкових накладних. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.

У цьому контексті встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі, якщо платник не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.

Наведене правозастосування відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 10 червня 2019 року у справі № 802/1825/16-а, від 12 липня 2019 року у справі № 0940/1600/18, від 04 червня 2020 року у справі № 560/1570/19.

За таких обставин висновок, зокрема, суду апеляційної інстанції про протиправність застосування до платника штрафу в розмірі 661157,20 грн згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу ВПП ДПС без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У частині відмови в задоволенні позову рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова