Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2018 року у справі №806/2670/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2019 року

Київ

справа №806/2670/17

адміністративне провадження №К/9901/48307/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від
21.11.2017, прийняту у складі головуючого судді Капинос О. В., та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018, постановлену у складі колегії суддів: Капустинського М. М. (головуючий), Моніча Б. С., Охрімчук І. Г.

І. Суть спору

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС), в якому просив суд:

1.1. - визнати неправомірною бездіяльність (дії) Департаменту ДВС в частині закінчення виконавчого провадження повернення №54206113 постановою від
15.09.2017;

1.2. - скасувати рішення державного виконавця Департаменту ДВС Кузьменко А. С. від 15.09.2017 про закінчення виконавчого провадження, як неправомірне та безпідставне.

2. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначає, що відповідач безпідставно закінчив виконавче провадження тільки на підставі повідомлення боржника Міністерства внутрішніх справ України та фактично не виконав рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/296/17 від 16.03.2017. Крім того, вказує, що Департамент ДВС не надіслав копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Тому, просить скасувати спірну постанову.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі №806/296/17 визнано неправомірними дії (бездіяльність) Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання повної інформації на звернення ОСОБА_1 від 23.12.2016 та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на звернення від 23.12.2016.

4. На виконання постанови суду, позивачу було видано виконавчий лист №776/2017, який пред'явлено до виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

5.15.09.2017 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП54206113 з примусового виконання виконавчого листа №806/296/17, виданого 15.06.2017 Житомирським окружним адміністративним судом у справі.

6. Відповідно до постанови, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС було встановлено фактичне виконання виконавчого документа боржником, що підтверджується копією відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2017 №13046/05/12-2017, адресованої ОСОБА_1, якою стягувачу надано інформацію на звернення від
23.12.2016. Тому, вказане виконавче провадження було закінчено.

7. Не погоджуючись з постановою про закриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 21.11.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018, позовні вимоги задовольнив.

9. Ухвалюючи таке рішення суди дійшли висновку, що відповідачем не було виконано в повній мірі норми, визначені частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідь від 01.09.2017 не є належним виконанням судового рішення, а звідси, постанова про закінчення виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню, як така, що винесена державним виконавцем передчасно, з порушенням норм матеріального права.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційні скарзі Департамент ДВС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

11. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ~law7~) відповідно до ~law8~ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

14. У ~law9~ передбачено, що виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і ~law10~; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених ~law11~; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

15. ~law12~ передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ~law13~: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

16. Згідно з ~law14~ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

17. Відповідно ~law15~, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

18. Відповідно до ~law16~ виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law17~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

19. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 18 Закону ~law18~ на державного виконавця покладено обов'язок проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до ~law19~.

VI. Позиція Верховного Суду

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

21. Судами попередніх інстанцій установлено, що у відділі примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження № 54206113 з виконання виконавчого листа № 806/296/17, виданого Житомирським окружним адміністративним судом від
15.06.2017 щодо зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на звернення від 23.12.2016.

22. Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

23. Згідно з ~law22~ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

24. Відповідно до ~law23~, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

25. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law24~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (~law25~).

26. Згідно з ~law26~ на державного виконавця покладено обов'язок проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до ~law27~.

27.15.09.2017 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54206113 з примусового виконання виконавчого листа №806/296/17, виданого 15.06.2017 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/296/17 з підстав, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" так як боржником рішення суду виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

28. При винесені постанови про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець послався на лист Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2017 №13046/05/12-2017, адресованому ОСОБА_1, яким стягувачу надано інформацію на звернення від 23.12.2016, як на виконання рішення Житомирського окружного суду у справі № 806/296/17.

29. Разом з тим, судами попередніх інстанцій при дослідженні копії документів виконавчого провадження №54206113 не встановлено виконання відповідачем обов'язку щодо перевірки виконання судового рішення. У зв'язку з наведеним суди дійшли висновку, що відповідачем не було виконано в повній мірі норми, визначені частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в листі боржника міститься лише його констатація факту - надання відповідей від
01.09.2016 та 19.09.2016 з запитуваною позивачем інформацією, яка, до речі, і була визнана судовим рішенням в березні 2017 року - неповною. Тому, зазначена відповідь від 01.09.2017 не є належним виконанням судового рішення, а звідси, постанова про закінчення виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню, як така, що винесена державним виконавцем передчасно, з порушенням норм матеріального права.

30. Колегія суддів вважає, що така оцінка надана судами першої та апеляційної інстанції без порушень норм матеріального та процесуального права. За таких обставинах та правовому регулюванні Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, без з'ясування необхідних обставин, що мають значення, чим порушено законні інтереси позивача, отже, ці суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.

31. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

32. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

34. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

35. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2018 року у справі № 806/2670/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

Ж. М. Мельник-Томенко