Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2018 року

Київ

справа №816/709/17

адміністративне провадження №К/9901/49796/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поток Грейн Експорт»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 (суддя - Клочко К.І.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (судді - Старосуд М.І., Яковенко М.М., Лях О.П.)

у справі № 816/709/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поток Грейн Експорт»

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Альянс Полтава», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Поток Грейн Експорт» (далі - Товариство), звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 25.04.2017.

Позов мотивовано тим, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про те, що господарські правовідносини Товариства з його контрагентами не мали реального характеру, а висновки відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами. Відтак, у відповідача не було дістав вважати, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на додану вартість та приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити адміністративний позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

ГУ ДФС у Полтавській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 складено акт від 19.12.2016.

В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, в результаті чого платником занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 1 172 553,00 грн.

На цій підставі та з урахуванням результатів адміністративного оскарження позивачем висновків, викладених в акті перевірки, відповідач 25.04.2017 прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000141401 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства на 743 877,00 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що Товариством до складу собівартості реалізованої продукції по бухгалтерському рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" віднесено витрати по придбанню сільгосппродукції у суб'єктів господарської діяльності з ознаками "фіктивності" - ТОВ "Жерман Плюс" і ТОВ "Флеш Сток", відносно яких відкриті кримінальні провадження за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчисленням об'єкта оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 135 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків ГУ ДФС у Полтавській області про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, не призвели до реальних змін майнового стану Товариства, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 21.12.2015, укладеного з ТОВ "Флеш Сток", та від 27.07.2015 і 24.09.2015, укладених з ТОВ "Жерман Плюс".

При цьому судами враховано, що вироками Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2015 у справі №757/40842/15-а та Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2016 у справі №200/5639/16-к встановлено факти створення ТОВ "Флеш Сток" та ТОВ "Жерман Плюс" з метою незаконної господарської діяльності.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що самі по собі документи бухгалтерської звітності, складені вказаними підприємствами, не можуть свідчити про реальність виконання укладених договорів купівлі-продажу, а інших доказів щодо їх фактичного виконання матеріали справи не містять.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності доводів, якими мотивовано судові рішення, зводяться до переоцінки доказів проаналізованих судами, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поток Грейн Експорт» залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова