Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.07.2020 року у справі №638/3330/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа №638/3330/17

адміністративне провадження №К/9901/29494/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів - Кашпур О. В., Смоковича М. І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 638/3330/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Яковенка М. М.

УСТАНОВИЛ:

І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

1.02 березня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, УПП у м. Полтава Департаменту патрульної поліції) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР №673540 та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

2. Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 червня 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

3. Не погодившись із зазначеною постановою суду Управлінням патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, а саме надання Харківському апеляційному адміністративному суду оригінала квитанції про сплату судового збору.

5. Залишаючи апеляційну скаргу без руху та надаючи строк для усунення недоліків суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на розгляд справ про адміністративні правопорушення за правилами адміністративного судочинства, що прямо передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), застосуванню підлягають приписи Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір". Відповідно до чинної на час подання апеляційної скарги редакції Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - ~law53~) апелянт не наділений пільгами щодо звільнення від сплати судового збору.

5.1. У зв'язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, а тому апеляційна скарга, відповідно до вимог частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України має бути залишена без руху.

6. Згідно з поштового повідомлення апелянт отримав 18 вересня 2017 року копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 12 вересня 2017 року, однак у десятиденний строк вимоги ухвали не виконав, недоліки по скарзі не усунув.

7. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції на постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 червня 2017 року по справі № 638/3330/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення повернуто заявнику, оскільки на момент постановлення ухвали, УПП у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції не були виконані вимоги ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року.

ІІ. Касаційне оскарження

8. Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 12 вересня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 09 жовтня 2017 року.

9. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушенням судом норм матеріального та процесуального права та просить скасувати оскаржене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9.1. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції обставин того, що під час вирішення питання про звільнення скаржника від сплати судового збору суд апеляційної інстанції не врахував викладених в апеляційній скарзі пояснень про те, що ставка судового збору за подання позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення не встановлена ~law54~, а частина 5 статті 288 КУпАП звільняє осіб, які оскаржують таку постанову, від сплати державного мита.

Таким чином, розмір ставки за подання цього позову становить 0,00 грн, а тому і за подання апеляційної та касаційної скарг необхідно сплатити також 0,00 грн.

Отже, безпідставно зобов'язано скаржника усунути недоліки шляхом направлення до Харківського апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору.

9.2. Крім того, скаржник просить суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги взяти до уваги висновки колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладені в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 306/171/16-а), згідно з якими за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених ~law55~, сплаті не підлягає.

10.10 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Швець В. В. відкрито касаційне провадження та витребувано із Дзержинського районного суду міста Харкова справу № 638/3330/17.

11.09 листопада 2017 року справа № 638/3330/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

12.27 лютого 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

13.27 лютого 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю: Бевзенка В. М., суддів: Шарапу В. М., Данилевич Н. А.

14.12 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2020 року № 766/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н. В., суддів - Кашпур О. В., Смоковича М. І.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16.08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

19. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Частиною 1 статті 87 КАС України (в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги) визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

22. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає ~law62~.

23. За ~law63~ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених ~law64~. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене ~law65~.

24. ~law66~ містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а ~law67~ - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

25. Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).

26. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 213 КУпАП, згідно з якою справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те статтею 213 КУпАП; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених статтею 213 КУпАП, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те статтею 213 КУпАП.

27. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається КУпАП та іншими законами України.

28. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається КУпАП та іншими законами України (стаття 246 КУпАП).

29. За статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)), дату народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

30. Відповідно до статті 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених статті 287 КУпАП , особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

30.1. Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному статті 287 КУпАП .

31. Разом з тим, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1,2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КАС України.

32. Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини 1 статті 18 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

33. З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

34. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" (у редакцій, чинній до набрання чинності ~law68~) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

35. Частиною 4 статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

ІV. Позиція Верховного Суду

36. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

37. Аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху".

38. З 11 листопада 2011 року набрав чинності ~law70~.

39. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено ~law71~.

40. Прийняття ~law72~ не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім ~law73~, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною 2 статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у ~law75~ такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

41. Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

42. Відповідно до положень ~law76~ серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.

43. Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору.

44. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом.

45. Згідно з приписами частини 7 статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

46. Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (~law78~).

47. Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду ~law79~ не передбачає.

48. Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і ~law80~ винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

49. За частиною 2 статті 171-2 КАС України (в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року), рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності було остаточним і оскарженню не підлягало. Водночас, положення цієї частини втратили чинність як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 2 статті 171-2 КАС України. У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Адже у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів.

50. Як до, так і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015, ~law81~ не визначав і не визначає окремо об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

51. Водночас, вирішуючи порушене у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходив з обсягу прав у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, який би забезпечував ефективний судовий захист, включаючи в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод учасників судового провадження, захисту їх від порушень і протиправних посягань, у тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень, як складової права осіб на доступ до суду.

52. У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку.

Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

53. Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Суд в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ~law82~, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

54. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

55. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

56. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що за подання апеляційної скарги у справах щодо накладення адміністративного стягнення підлягає стягненню судовий збір у розмірі визначеному ~law83~.

57. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

58. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року в справі № 638/3330/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: О. В. Кашпур

М. І. Смокович