Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2018 року

Київ

справа №816/1403/17

адміністративне провадження №К/9901/47591/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної фіскальної служби України (далі - ДФС)на постановуПолтавського окружного адміністративного судувід 12.10.2017 (колегія у складі суддів: І.С. Шевляков, Л.О. Єресько, Є.Б. Супрун) та постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 (колегія у складі суддів: О.М. Мінаєва, Я.М. Макаренко, О.А. Спаскін)у справі №816/1403/17за позовомДочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України «Український геологічний науково-виробничий центр» (далі - Дочірнє підприємство)доДФСтертя особаПублічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - Товариство)провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (замінено ухвалою суду першої інстанції від 29.09.2018 на ДФС, а.с.47-75), третя особа - Товариство, в якому просило: визнати протиправними дії щодо відмови у прийнятті до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників від 11.08.2017 № 5 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499; визнати прийнятим та зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 11.08.2017 № 5 до податкової накладної від 28.12.2011 № 499.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДФС про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданого Дочірнім підприємством розрахунку коригування кількісних та вартісних показників № 5 від 11.08.2017 до податкової накладної № 499 від 28.12.2011. Зобов'язано ДФС зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 5 від 11.08.2017 до податкової накладної № 499 від 28.12.2011, поданий Дочірнім підприємством.

Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті розрахунку коригування кількісних та вартісних показників, так як обумовлених підстав для такої відмови за законному рівні не було. Зокрема, мала місце зміна кількісних показників, відображених позивачем у зареєстрованій податковій декларації у 2011 році в частині повернення замовнику авансових платежів, отриманих для проведення геологорозвідувальних робіт у 2011-2012 роках.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволені позову. Вказується на те, що рішення про відмову у прийнятті розрахунку коригування кількісних та вартісних показників є законним, оскільки воно подане позивачем після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

У відзиві на касаційну скаргу позивач та третя особа просили залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2011 між Дочірнім Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) укладено Договір № 480/11 на проведення геологорозвідувальних робіт. На виконання умов вказаного договору третя особа перерахувала позивачу попередню оплату (аванс) - грошові кошти в сумі 39000000,00 грн., у зв'язку із чим позивачем виписані податкові накладні № 497 від 27.12.2011, № 498 від 28.12.2011, № 499 від 28.12.2011, що були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В подальшому кошти, отримані Дочірнім Підприємством від Товариства за договором № 480/11 від 23.12.2011, перераховані ним Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» (далі - ТОВ «Голден Деррік») у якості авансів для виконання геологорозвідувальних робіт за договорами № 675/11/1 від 06.06.2011 та № 673/11/1 від 14.06.2011. За вказаними договорами ТОВ "Голден Деррік" виступало безпосереднім виконавцем робіт, передбачених договором № 480/11 від 23.12.2011 на спорудження свердловини 477 Короленківської площі та свердловини № 1 Такарської площі, відповідно.

Надалі в процесі виконання геологорозвідувальних робіт з геологічних причин сторонами договорів прийнято рішення про недоцільність подальшого проведення окремих з них та припинення робіт за згаданими договорами з ТОВ «Голден Деррік». У результаті невикористаною залишилась частина сплаченого авансу.

З метою повернення вказаних коштів позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення грошових коштів з ТОВ «Голден Деррік». Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.12.2014 у справі № 910/10529/14 позовні вимоги Дочірнього Підприємства задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Голден Деррік» на користь Дочірнього Підприємства основний борг у розмірі 25422010,00 грн.

В процесі виконання вказаного рішення суду укладено мирову угоду від 21.03.2017 про розстрочку сплати заборгованості.

Після надходження частини коштів від ТОВ «Голден Деррік» (на виконання рішення про розстрочку) позивач, у свою чергу, перерахував їх Товариству у якості повернення відповідної частини невикористаного авансу, згідно платіжного доручення № 854 від 11.08.2017 на суму 520639,85 грн. на підставі пункту 2.6. Договору № 480/11 в редакції додаткової угоди № 1, згідно якого при достроковому припиненні робіт на об'єкті (об'єктах) з ініціативи замовника або одержанні негативних результатів - роботи фінансуються, виходячи з фактично виконаних обсягів робіт.

У зв'язку з поверненням коштів, позивачем складено розрахунок коригування кількісних та вартісних показників від 11.08.2017 № 5 до податкової накладної від 28 грудня 2011 року № 499 та подано його до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак після направлення вказаного розрахунку позивач отримав квитанцію № 1, згідно якої «Документ не прийнято», виявлені помилки: документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови КМУ від 26 квітня 2017 року № 341), а саме: дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання розрахунку коригування.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Аналіз наведених норм свідчить про право позивача на внесення змін до податкової накладної, що була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку із зміною кількісних та вартісних показників, внесених до такої податкової накладної.

Як правильно установили суди попередніх інстанцій, коригування податкового зобов'язання здійснено позивачем в межах строку дії договірних відносин у податковому (звітному) періоді, в якому такі зміни відбулися фактично.

Таким чином, Верховний Суд вважає правильним застосування до спірних правовідносин положень пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, слід зауважити, що судами попередніх інстанцій в цій справі правильно надана оцінка посиланням відповідача на пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, згідно з яким заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Так матеріалами справи не підтверджено факт подачі позивачем заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, подання яких є предметом правового регулювання у пункті 102.5 статті 102 цього Кодексу.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача у касаційній скарзі про те, що у разі, якщо повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, то платник податків - продавець таких товарів/послуг не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Таке твердження ґрунтується на помилковому тлумаченні зазначених у касаційній скарзі норм податкового законодавства.

Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд, під час вирішення аналогічних справ, зокрема постанова від 19.04.2018, справа №810/30/16 (провадження №К/9901/3887/17).

Отже підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає, що прийняті судами попередніх інстанцій у цій справі судові рішення є законними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного судувід 12.10.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду